Культурне життя Харкова в к. 20 – поч.. 40 років ХХ ст.

За насиченістю подіями культурне життя міжвоєнного Харкова поступалося тільки Москві і Ленінграду. У той час був третій за значенням культурний центр не тільки СРСР, а й усього слов’янського  світу.

У Харкові не тільки проходили різноманітні культурні заходи, а й харків’яни брали участь у міжнародних з’їздах, вставках, бієнале. Так вони взяли активну участь у виставці української книжкової графіки у Празі (1924 р.), у виставці українського вжиткового мистецтва в Парижі (1925 р.), виставці української графіки у Брюсселі (1927 р.).

Місто жило напруженим, насиченим подіями культурним життям. Видавалася велика кількість літературних, художньо-мистецьких журналів, збірок, альманахів. У 1923 р. була створена Спілка пролетарських письменників України,  1920-початок 30 років були насичені різноманітними творчими дискусіями – одна з них, щодо необхідності незалежного розвитку української культури, яка була розпочата М.Хвильовим.

Насиченим було музичне життя Харкова. На початку 20-х років у місті виник Державний хор, який пізніше тримав назву Хор ім. Леонтовича, було створено і перше в Україні нотне видавництво.

Та унікальну роль в культурному житті Харкова відігравали театри. У 1923-1926 рр. під керівництвом Г.М. Юри в місті працював драматичний театр ім. І.Франка. Тут вперше були поставлені революційні драми М.Куліша «97» й «Комуна в степах».

 На початку 20-х років у приміщенні драматичного театру (вул. Сумська, 9) працювала трупа під керівництвом видатного театрального діяча М.М.Синельникова. Тут почався творчий шлях співачки Клавдії Іванівни Шульженко. На її першому іспиті у М.М.Синельникова концертмейстером був знаменитий згодом композитор І.О.Дунаєвський.  У 1926 р. театр Синельникова  закрили, а будівлю театру передали переведеному до Харкова  з Києва українському драматичному театру «Березіль».  Під керівництвом режисера-новатора О.С.Курбаса склався високоталановитий колектив. В Харкові навколо театру зразу став збиратися цвіт української культури – Остап Вишня, М.Г.Куліш, М.П.Бажан, В.Г.Меллер та інші. Спектаклі Курбаса відзначалися яскравістю, мальовничістю, вигадливістю  художнього оформлення. На сцені йшли п’єси українських й закордонних авторів, але справжній розквіт театру був зв’язаний з поставленими Курбасом творами М.Куліша.  Театр уславив своє ім’я таким виставами  як «Народний Малахай», «Мина Мазайло» та «Маклена Граса». У 1935 р театру було присвоєно ім’я Т.Г.Шевченка і він став називатися український драматичний театр ім. Т.Г..Шевченка.

У жовтні 1925 р. виник перший стаціонарний Український радянський державний театр опери і балету, який розміщався в приміщенні колишнього Комерційного клубу на вул. Римарській. Першими директорами нового театру були В.Шток і А.Львов. Харківська опера мала надзвичайний вплив на розвиток не тільки українського, а й всього радянського оперного та балетного мистецтва. Для виконання провідних партій запрошували найвидатніших співаків, разом з якими успішно виступали  обдаровані вихованці музичного училища та балетної студії Н.О. Тальойрі -Дудинскої. Саме тут співали М.І.Литвиненко-Вольгемут, І.С. Паторжинський, І.С.Козловський; на гастролі театру приїжджали такі великі майстри вокалу, як А.В.Нежданова, Л.В.Собінов, Д.Зонателло. Поряд з класичними  творами Н.Лисенка на суд глядачів були вперше представлені опери «Золотий обруч» Б.Лятошинського, «Вибух» Б.Яновського, «Кармелюк» В.Костенка. Поєднання українських народних танців з класичною хореографією відзначався балет «Пан Каневський», в основу якого лягла народна «Пісня про Бондарівну».

У 1929 р. в будинку колишнього театру «Муссурі» на розі вулиць Карла Маркса і Дмитрієвської   почав давати свої вистави єдиний тоді в Україні театр музичної комедії. Першим його спектаклем був «Орфей у пеклі» Ж.Оффенбаха. Незабаром з’явилися і оригінальні оригінальні постанови харків’ян. Тріумфальний успіх мала оперета  «Весілля в Малинівці» за мотивами Громадянської війни в Україні.

В Харкові поряд з солідними театрами з’явилися  численні професійні та аматорські трупи й студії, які ставили комедії, інтермедії, скетчі . Життя таких театрів часто бувало короткотермінове – один, два сезону. В той час ввійшли в моду театри мініатюр і естради, які давали свої вистави в залах кінотеатрів, дерев’яних павільйонах садів та парків, в кафе та кабаре.

В 1920 р. в приміщенні Екатерининського театру на вулиці Свердлова почав робити перший в Харкові театр для дітей, який згодом був перетворений в Перший державний театр для дітей. Колектив, яким керувала С.Городисска, прославився інсценіровками  творів зарубіжних класиків для дітей – «Том Сойер», «Алі-Нур» та ін. С 1933 р. театр став називатися ТЮГом ім. М.Горького.

Великий успіх у харків’ян мали кінозали, чи, як їх тоді називали синематографи, ілюзіони. Яскраві афіші повідомляли про новинки кіносезону. Сеанси починалися о 10 годині ранку і закінчувалися о 1.30 ночі, квитки коштували недорого. У кожному кінотеатрі був свій репертуар в основному з закордонні фільмів. Поступово, на перше місце, відтиснувши виробництво західних кінофірм, вийшли радянські фільми таких майстрів, як Л.Кулешов, Дзіґа Вертов, С.Ейзенштейна, В.Пудовкіна, О.Довженка. У 1930 р. у Харкові відкрився перший звуковий кінотеатр. Розвитку кіномистецтва надавалося першорядне значення. Мережа кінотеатрів постійно зростала, але за рахунок кіноустановок у клубах, палацах та будинках культури. Були й спеціально побудовані кінотеатри по вулиці Муранова, на проспекті Орджонікідзе і ряд інших. Перед війною у місті діяло понад 450 кіноустановок. 

У 1929 р. в Харкові вперше в Україні був створений об’ємний  мультиплікаційний фільм «Полуничне варення».

Наприкінці 1920-х років була відкрита філармонія, до якої входив симфонічний оркестр, оркестр народних інструментів, капела бандуристів, Український концертно-вокальний ансамбль та багато інших широко відомих колективів. У Харкові співали І.М.Стешенко, Б.М.Гмиря, О.А.Петрусенко.

Після перенесення столиці до Києва культурне життя Харкова деякий час трималося на досить високому рівні, хоча місто покинули багато майстрів мистецтв та літератури. Певний час Харків був гідним суперником нової столиці.