І. Г. Старинов – людина-легенда

На долю Іллі Григоровича Старинова випали суворі випробування: громадянська війна, дивом йому вдалося уникнути репресій 1937 - 1938 років, які викосили біля 40 тис. офіцерів Червоної Армії, пережити Велику Вітчизняну війну. Увесь час йому довелося доводити, що міни це не захисна, а цілком наступальна зброя: міна,  закладена у потрібному місці, б’є без промаху.

В 1918р. Ілля Григорович вступив до лав Червоної Армії. Восени 1922 року він за рік закінчив дворічну школу військово-залізничних техніків і був направлений до Києва в залізничний полк, який відновлював зруйновану під час війни залізницю. В вільний час Старинов вивчав механізми підривників, успішно виплавляв вибухівку із бомб та снарядів. Захоплення Старинова мінами помітило керівництво, і його відрядили в прикордонну смугу для складання планів руйнування залізничних мостів на випадок війни. Підривній справі Ілля Григорович не один рік навчався у фахівців, які служили ще в царській армії. Уважно слідкував за публікаціями із саперної справи в іноземних військових журналах. Великий вплив на нього мав учень знаменитого М.М.Пржевальського, капітан В.І.Роборовський, який в свій час створив частини спеціального призначення.

Навесні 1930 року Старинова переводять в Головне розвідуправління РСЧА в якості викладача основ диверсійної практики. В цей час в західних прикордонних округах СРСР розгортається робота з підготовки кадрів для партизанського руху в можливій війні: проводиться будівництво укріпрайонів, створюються партизанські бази, схованки зброї та спорядження. Ілля Григорович організовує лабораторію по розробленню диверсійних мін.

У 1936 році Старинов вирушає добровольцем до Іспанії. За неповний рік, який він там провів, ним була сформована система підготовки диверсантів. Його групі вдалося вивести з ладу майже сотню потягів, знищити декілька сот автомобілів, біля 2 тисяч солдат і офіцерів. Іспанська війна стала першою, де проводилася масштабна диверсійна діяльність. В ході цієї війни Старинов розробив основи підготовки диверсійних сил в бойових умовах, тактику і стратегію їх використання. Можливо, саме відрядження до Іспанії врятувало життя Старинову.

Після повернення на батьківщину з Іспанії Старинова  нагородили орденами Леніна та Червоного Прапора. Проте, замість підвищення по службі його неодноразово викликали на допити до НКВС, де цікавились метою формування таємних партизанських баз і підготовкою відповідних кадрів. Тоді він вже знав, що багатьох фахівців партизанської справи - керівництво ГРУ, керівників розвідки всіх західних військових округів, майже всіх керівників партизанських загонів, партизан - заарештували і звинуватили в «недовірі до могутності соціалістичної держави» і «підготовці ворожої діяльності в тилу радянської армії». Укріпрайони та партизанські бази, створені на початку 30-х рр., були ліквідовані, це негативно вплинуло на розгортання партизанського руху в тилу ворога під час Великої Вітчизняної війни. Старинов -  один із небагатьох, кому вдалося уникнути арешту, завдяки втручанню К.Є.Ворошилова.

 В 1939 році Старинов бере участь у Фінській війні, де був двічі поранений. За участь у цій війні Ілля Григорович отримав другий Орден Бойового Червоного Прапора.

22 червня 1941 року Старинова викликають до Москви і призначають командиром оперативно–інженерної групи, перед якою було поставлено завдання - знищити транспортну інфраструктуру перед наступаючими німецько-фашистськими військами. Його групою були встановлені міни сповільненої та спрямованої дії, які Старинов виготовляв в польових умовах.

В кінці липня Старинов їде до Києва, де колись служив, і де знаходився могутній центр з підготовки партизанських кадрів. Жодного колишнього інструктора знайти не вдалося. Підготовку партизанів проводили партійні працівники, які в цій справі нічого не розуміли. 5 днів Ілля Григорович проводить заняття в Києві, пізніше короткі заняття в Чернігові, а потім в Орлі. На той час Старинов був фактично єдиним в Червоній Армії фахівцем у даній галузі.

В другій половині вересня начальник Генерального штабу Б.М.Шапошніков доручив Старинову здійснити мінування та знищення найважливіших об’єктів промисловості і транспортної інфраструктури м.Харкова. План операції по мінуванню, що отримав кодову назву «Пастка» був розроблений полковником Стариновим. Групою підривників було встановлено сотні мінних полів. Такий масштаб мінування в ході Великої Вітчизняної війни використовувався вперше. В одному із партійних будівель по вул. Мироносицькій на глибині більш двох метрів було встановлено 350- кілограмовий радіокерований заряд (на той час радіокеровані пристрої знаходилися на озброєнні тільки Червоної Армії). Ближче до поверхні була встановлена фальшива міна малої потужності - “блешня”. Радіокеровані міни меншої потужності були встановлені і в інших будівлях міста. 14 листопада 1941 року в Харкові по вул. Дзержинського, 17 (зараз вул. Мироносицька) радіокерованою міною (за сигналом з Воронежа) була підірвана будівля,  в якій знаходився штаб 68 піхотної дивізії на чолі з генерал–лейтенантом Г.Брауном. Того ж дня  була висаджена в повітря будівля Харківського військового округу на площі Руднєва, а дещо пізніше міст, який з’єднував Холодну гору з центром міста.

Після вибухів, які пролунали в Харкові, ім’я Старинова було внесено до списку особистих ворогів фюрера, а диверсійний акт з часом увійшов в аналоги диверсійного мистецтва  та спеціальні підручники.