Городища СМК VIII-X ст. Верхньодонеччя та повідомлення аль Ідрісі про притоки ріки Русійа й міста народу Ан-Нібарійя

З періодом широкого застосування географічних термінів, заснованих на етнонімі «рус», збігається праця аль Ідрісі«Нузхат аль муштак фі-хтірак аль афак» – «Розваги стомленого в мандрівках по областях» (1154 р.). Це робота енциклопедичного характеру, яка є узагальненням практично всього, що було відомо арабським авторам про географію населеної частини землі до XII ст.

Необхідно підкреслити, що деякі дані, які приводяться аль Ідрісі, мають архаїчний характер і сумірні ситуації, відомій в хазарські часи. Цікаво, що для нього, також як і для іншого арабського автора XII ст. - аль Гарнаті, Хазарія й хазарське населення Східної Європи, незважаючи на те, що вони вже 150 років не існують, є географічною реальністю й описується поряд з іншими сучасними об'єктами.

Особливої уваги заслуговує розповідь аль Ідрісі про початок ріки Русийа, про її шість приток, і шість міст, що розташовані на цих притоках, а також про мешкання у цій місцевості якогось народу ан-нібарійа(«У згадану ріку Русійа впадають шість великих рік, що беруть початок у горі Кукайа, а це велика гора, що простяглася від моря Мороку до краю населеної землі.... У долинах цих рік живе народ, відомий під ім'ям ан-нібарійа. У цього народу є шість укріплених міст, розташованих між руслами цих рік, ...»). Крім названої вище праці ці дані є на відповідному місці карти (на стику 5–6-й секцій VII клімату); ці ж міста названі в «Малому Ідрісі» (скорочений варіант «Нузхат аль муштак») і показані на карті до нього (ці міста називаються: 1) Лука; 2) (А)ст(а)ркуса; 3) Б(а)рунь; 4) Намиста(а)так; 5) Х(а)рада; 6) (А)бада. На карті «Малого Идриси»: 1) Бука; 2) (А)ст(а)ркуда; 3) Б(а)руни; 4) Бунида; 5) Бу’рада; 6) (А)лгада).

Слід відзначити, що згадування народу ан-нібарійа в «Нузхат аль муштак» і позначення його міст на відповідній карті одержали своєрідну трактовку в дослідженнях Б.О. Рибакова, Б. Недкова й О.Й. Пріцака. На думку названих авторів у цьому випадку в аль Ідрісі мова йде про Сіверський Донець і його притоки, а міста, показані на карті - це городища салтово-маяцької культури, відомі в лісостеповій течії Дінця, Оскола та Тихої Сосни. По Б.О. Рибакову «народ «Ніварія» - майже безсумнівне плем'я «півночі» руського літопису...», місто Х(а)рада (Бу'рада) - Сарада, тобто Салтов, Верхньосалтівське городище, а під горою Кукайа «... потрібно розуміти середньоруську височину, звідки беруть початок всі притоки Дінця».

Здавалося б, проблема пошуку слідів Північно-Західної Хазарії в середньовічній арабо-перській традиції вирішена, от ті самі дані, які дозволяють реконструювати історичну географію регіону. Проте, проведений І.Г. Коноваловою джерельний аналіз складної за змістом та походженням розповіді аль Ідрісі про народ ан-нібарійа, про його міста й притоки ріки Русийа показує очевидну неправомірність конструкцій Б.О. Рибакова й О.Й. Пріцака. Найбільш імовірним представляється розташування народу ан-нібарійа й, відповідно, його міст, у північній частині Східної Європи. На думку І.Г. Коновалової «локалізація народу ан-нібарійа в Новгородській Русі, на відміну від гіпотези Б.О. Рибакова, дозволяє знайти пояснення майже всім назвам міст, відповідає вказівці аль Ідрісі на північне розташування цієї території, ураховує дані обох праць географа й заповнює той неприродний пробіл у даних, що є в «Нузхат аль муштак» щодо Новгородської Русі». Таким чином, названі роботи й карти аль Ідрісі не можуть бути використані для вивчення історії Північно-Західної Хазарії та не мають ніякого відношення щодо городищ салтово-маяцької культури верхньодонецького регіону.