Особливості техніки живопису та реставрації творів Є.Г. Волошинова з колекції Харківського історичного музею

Становлення жанру натюрморту в Україні проходило під впливом  російського образотворчого мистецтва та розвитку європейської культури, де на межі ХІХ – ХХ ст. відзначається його розквіт, перетворення в актуальний, суспільно значущий, глибоко філософський жанр. Однак, незважаючи на це, дослідники вважають, що об’єкти постановок українського натюрморту: квіти, плоди,  їх колоритні барви мали своєрідне національне звучання. Не остання роль у цьому процесі належить митцям Харкова і, особливо, видатному майстру натюрморту Євдокиму Гнатовичу Волошинову, твори якого зберігаються у багатьох музеях, в тому числі 9 у Харківському історичному музеї. Він не був першим художником, який звернувся до цього жанру в Україні, але особливості його художнього стилю, що значною мірою проявилися саме в натюрморті, дали поштовх для становлення в українському мистецтві натюрморту «українського зразка» та визначили тенденції його розвитку в Україні у наступні десятиріччя. Кращі  роботи Євдокима Гнатовича, в тому числі і з колекції ХІМ, демонструють відхід від салонно-академічних традицій. Художник концентрує свою увагу, перш за все, на самому предметі, його природній формі та забарвленні, розпочинає писати натюрморти на пленері, поєднуючи  зображення квітів та плодів у природних умовах.  Новаторство живописця полягало і в тому, що він, змінивши у своїх творах традиційні художні засоби: композиційну структуру, світло, колір, тощо, зумів відтворити реальність життя в «мертвій природі», тому його квіти, овочі, фрукти сприймаються живими. Іноді за допомогою світла та тіні художник створює ілюзію багатоплановості, а все це разом надає його натюрмортам глибокий, емоційний зміст і характер певної загадковості. Документалізм у відображенні живої природи, намагання передати живописними засобами дійсність без прикрас, з її пластичними, фактурними якостями натури, могли бути пов’язані з впливом на художника мистецтва фотографії, безпосереднє знайомство з яким він отримав працюючи у Харкові певний час фотографом. З часом технічні прийоми майстра  ускладнюються, стають більш різноманітними. Від обробки деталей художник переходить до узагальнення форм, більш вільної манери письма, що виражається в рельєфному мазку (наприклад у роботах: «Кавун» і «Гарбузи»).

Натюрморти Є.Г. Волошинова, де особливості трактування предметів  вирішуються через палітру, специфічну лише для творчості саме цього майстра, підкреслюють незвичайну колористичну обдарованість митця.

Так, наприклад, у натюрморті «Огірки» зображено кілька десятків огірків, але кожен із них відрізняється своєрідним особистим кольоровим рішенням.

Відділом реставрації живопису Харківської філії ННДРЦ України  реставровано 7 творів Є.Г. Волошинова, із колекції ХІМ, що датуються, приблизно, останньою чвертю ХІХ ст: «Риби», «Абрикоси» (художник-реставратор А.О. Погрібний); «Огірки», «Виноград», «Ягоди», «Кавун» (художник-реставратор Т.І. Єрьоменко);  «Гарбузи» (художник-реставратор О.С. Шутова).

Дослідження основи і ґрунтів даних натюрмортів, показали, що він застосовував готове ґрунтоване полотно. На окрайках його живописних творів виявлений ґрунт світло-сірого, а іноді охристого кольору. Що стосується живописних особливостей цих творів, то стилю художника притаманна багатошарова манера письма. Художник спочатку наносив малюнок олівцем на полотно, потім, напівпрозоро, робив підмальовок рідкою фарбою, закладаючи таким чином основні кольори і вирішуючи тонову побудову картини, а після висихання - прописував предмети, які потім багаторазово уточнювалися. У результаті художник  досягав максимальної ілюзорності зображення. Відносно стану збереження цих творів, то спільним є те, що вони мали деформацію основи, втрати ґрунту та фарбового шару, сліди попередніх некваліфікованих втручань, серед яких - численні записи втрат ґрунту і фарбового шару без підведення реставраційного ґрунту, щільно-пилові забруднення. У більшості робіт тло картин було перемальоване поверх авторського лаку, а пізніші тонування зроблені без підведення реставраційного ґрунту. Записи відзначалися значною товщиною (від 0,5мм до 1мм), а також «глухим» тоном і кольором. Такі роботи як «Гарбузи», «Огірки» мали прориви та цвяхові проколи основи, а у творі «Ягоди» зафіксована невідповідність живопису та підрамника, у результаті чого авторський живопис знаходився на окрайках, загнутих на підрамник. 

Проведений хімічний аналіз показав наявність свинцевих білил з домішкою чорної охри. Реставраторами також був відкритий авторський живопис по тлу роботи «Огірки», який мав прозорість та звучність фарб. Під час досліджень в ультрафіолетовому випромінюванні двох робіт: «Огірки» та «Виноград», виявлена чітка межа між суцільним записом по тлу і авторським живописом, що розрізняються стилістично.

У процесі реставрації здійснені наступні заходи: усунено деформацію та відновлено втрати основи, закріплено фарбовий шар, у місцях втрат авторського ґрунту і фарбового шару підведено реставраційний ґрунт, видалено поверхневі пилові забруднення, тоновано місця втрат  фарбового шару, вкрито захисним шаром лаку. У роботі «Ягоди» підведено реставраційні окрайки і відновлено авторський розмір.

Таким чином, завдяки копіткій праці художників-реставраторів Харківської філії ННДРЦ України, твори Є.Г. Волошинова зможуть радувати не одне покоління прихильників його таланту.