Гетьманський прапор 17 ст. у колекції ХІМ – унікальна пам’ятка України

Серед майже семи тисяч музейних предметів, які на даний момент складають колекцію тканин Харківського історичного музею, чи не найдавнішим є гетьманський прапор XVII ст.У світлі наукових досліджень, проведених стосовно цього прапораспеціально створеною міжнародною групою спеціалістів, до якої увійшли музейні реставратори тканин та живопису, а також науковці і спеціалісти різних галузей (напр., хімії, історії мистецтва, історії, мовознавства), до широкого науково обігу введені нові факти його історичного минулого: прапор протягом майже півстоліття символізував найвищу козацьку владу в Україні і є винятковим свідком історії.

У даній роботі авторвважає за необхідне на основі проведених досліджень надати окремі факти з історії створення та побутування прапора як гетьманського клейнода і відобразити наукову інформацію стосовно процесу реставрації цієї визначної пам’ятки і наданню їй «другого життя».

"Прапор Українського війська", а саме під такою назвою він зафіксований у обліковій документації Харківського історичного музею, надійшов до колекції ХІМ з фондів довоєнних музеїв м. Харкова. Згідно запису в інвентарній книзі він належав до колекції Музею Слобідської України ім. Г.С. Сковороди і був виготовлений у Палаті зброї Московського Кремля за наказом Івана і Петра Олексійовичів та їх сестри правительки Софії.

Спочатку прапор призначався українському гетьману Івану Самойловичу, про що був зроблений відповідний напис на прапорі, але в липні 1687 р. на козацькій раді на річці Коломак гетьманська булава була надана його наступнику генеральному осавулу Івану Мазепі. Було прийнято рішення надати новообраному гетьману знамено, яке призначалося І. Самойловичу і ще знаходилося в роботі. Коли робота над його виготовленням була закінчена, напис на прапорі потрібно було змінювати – ім’я Самойловича було виправлене на Мазепу, а замість дати 27 жовтня 1687 рокубуло внесено 2 січня 1688 року. Прапор з виправленими даними був наданий гетьману Івану Мазепі, про що був зроблений запис у архівних документах Палати зброї 17 грудня 1688 р. Після програної Мазепою битви під Полтавою у 1709 р. прапор опинився в руках його спадкоємця гетьмана Івана Скоропадського, і в наступний період був наданий його наступникові гетьману Данилу Апостолу. Останній, з огляду на поганий стан прапора, надіслав «прапор Мазепи» у 1730р. до посольського приказу з проханням заміни його на новий прапор. 31 травня 1731 р. прапор був переданий до архіву і з того часу став предметом зберігання.

Визначною датою в історії прапора був 1834 рік, коли прапор був переданий до Палати зброї Московського Кремля, де він і зберігався до кінця XIX ст. Ця інформація підтверджується даними реєстру прапорів Палати зброї від 1884 р.

У час передачі стан прапора був надзвичайно поганий, до того ж деякі фрагменти були повністю знищені. Щоб запобігти подальшому знищенню, у 1861 р. були проведені необхідні консерваційні заходи і прапор було наклеєно на тюль. Ці дії були проведені у рамках запланованої акції зі збереження від знищення прапорів, які зберігалися у Палати зброї Московського Кремля, і проводилися під контролем художника Д.М. Струкова, який «состоял при Оружейной Палате».

До 1932 р. прапор зберігався у Палати зброї Московського Кремля, а потім за рішенням Паритетної комісії про обмін культурними цінностями між РРФСР та УРСР він разом з п’ятьма предметами був переданий до Всеукраїнського історичного музею ім. Г.С. Сковороди. У 1941 р. прапор був евакуйований в Росію в м. Уфу, і повернувся до Харкова 5 листопада 1944 р.

Під час дослідження архівних документів науковці з’ясували, що робота над виготовленням прапора тривала з липня 1686 р. до 27 жовтня 1687 рр. За цей час були виконані живописні роботи та нанесені необхідні тексти, але на цьому не закінчилося виготовлення прапора: у листопаді та грудні 1687 р. виготовлялися аксесуари – шовкова тасьма для кріплення до древка, древко, вкритое позолотою та увінчаное срібним позолоченим хрестом з трубкою-втоком, і чохол для прапора з червоного сукна.

Прапор виконаний за типовою для 17 cт. технікою та технологією, яка використовувалася у Палати зброї Московського Кремля для виготовлення прапорів; має трапецієвидну форму з відповідними розмірами: висота 193 см, довший край 412 см, коротший край 182,5 см, скіс 294 см. Прапор був пошитий з білої камки та оздоблений каймою з жовтогарячої тканини, мав двосторонню композицію, дуже подібну між собою на обох боках прапора. На лицевому та зворотному боках прапора на центральному місці зображений символ царської Росії: намальований та вкритий позолотою двоголовий орел під трьома коронами з символами влади – скіпетром та державою у лапах. На грудях орла розміщено щиток з зображенням Георгія Побєдоносця. Над орлом – хрест, складений з 10 золотих зірочок. Над хрестом на каймі – зображення лику Спасителя.

Окрім емблем, на прапорі багато написів, розташованих у картушах та на каймі. Два картуша меншого розміру – обабіч хреста з зірок, більший – у куті, на каймі два тексти, розташовані обабіч лику Спасителя, утворюють єдиний картуш. Написи у картушах виконані уставом та на напівуставом, а текст на каймі, який має довжину більше 10 метрів, відтворений в’яззю. Зворотній бік прапора має відмінність тільки у тому, що текст на каймі замінений рослинним орнаментом.

Тексти у картуші обабіч Спасителя та праворуч і ліворуч хреста з зірок мають релігійний зміст. У найбільшому картуші у куті прапора вміщений текст з ключовою інформацією щодо дати виготовлення та надання прапора тій чи іншій особі. Осібне місце займає напис на каймі прапора, що містить повні титули Івана і Петра Олексійовича та їх сестри правительки Софії. Цей текст розміщується досить незвично: початком тексту слугує вершина верхнього кута, від якого текст розходиться двома потоками до нижнього правого кута біля древка.

Упродовж 80-х рр. XX ст. прапор експонувався у Харківському історичному музеї. За відсутності консерваційних заходів прапор поступово прийшов у незадовільний стан і потребував термінової реставрації. Після передачі прапора на реставрацію, яка була виконана у реставраційних майстернях Національного музею у м. Краків (Республіка Польща), було встановлено наступне. Втрата тканини становила 46% первинної площі, а збережений оригінал складався з великої кількості фрагментів шовку. З огляду на масштабні втрати було використано консерваційний характер реставрації без реконструкції та відновлення втрат тканин, шару фарби та позолоти. Під час реставрації було видалено тканину підкладки, приклеєну під час реставрації XIX ст., було очищено поверхню лицевого та зворотного боку, підклеєно фрагменти шару фарби та позолоти, що відкололися, а весь прапор з обох боків підбитий прозорою тканиною. Проведені реставраційні заходи укріпили та стабілізували оригінал, захистили прапор від подальшої деструкції та дозволили експонувати його з обох боків. Окрім того було досліджено матеріали, використані для пошиття прапора, досліджено історію об’єкта та розшифровано усі написи, що збереглися. Результати цих робіт підтвердили XVII-сторічне походження прапора.

Важко переоцінити рівень значущості цієї унікальної пам’ятки для патріотичного виховання громадян України. Надзвичайну цінність прапора підсилює той факт, що цей прапор є одним з трьох збережених у світі гетьманських знамен (друге зберігається у Москві, а третє – у Стокгольмі) і єдиним козацьким прапором XVII ст., який зберігається в Музейному фонді України.