Конференція, присвячена 155 річниці з дня народження видатного українського вченого академіка АН України М. Ф. Сумцова
Тези наукових доповідей (повідомлень)
В Російській імперії під час царювання імператриці Катерини ІІ, 26 листопада 1769, року було затверджено військовий орден Святого Великомученика і Переможця Георгія. З давніх-давен цей святий на Русі вважався покровителем воїнів. Нагороджували цим орденом за виявлену у бою хоробрість.
Орден поділявся на чотири ступені. І та ІІ ступінь являли собою великий хрест. Орден І ст. нагороджені носили на орденській стрічці через плече. Хрест ІІ ст. носили на шиї. До обох ступенів нагороджений повинен був також носити орденську чотирикутну зірку з девізом ордену: «За службу та хоробрість».
До ІІІ та IV ступенів відзнаки належав малий хрест. У першому випадку він носився на шиї без зірки, а в другому – в петлиці.
Опис ордена згідно першого статуту (мовою оригіналу):
«Крест большой золотой с белою с обе стороны финифтью по краям. С золотой каймой, в середине которого изображен царства Московского герб на финифти же, то есть : в красном поле святой Георгий, серебряными латами вооруженный… Лента шелковая, о трех черных и двух желтых полосах . Крест для кавалеров 3-го и 4-го классов во всем подобен большому кроме того, что несколько меньше.»
Знаки ордену Св. Георгія не змінилися протягом часу до 1917 року. Цікаво, що за час його існування ( близько 150 років ) перший ступінь було вручено лише 25 разів. Значимість ордена підкреслювалась ще й тим, що нагородження ним затверджувалось усіма військовими, що мали цю відзнаку – так званою «Георгіївською думою». З усіх правителів Російської імперії цю нагороду мали лише двоє – Катерина ІІ, як засновниця та Олександр ІІ. Він отримав її з нагоди 100-літнього ювілею ордену.
На георгіївській стрічці, окрім орденів Св. Георгія носились ще деякі інші нагороди, що отримувались за особисту мужність в бою. Вже наприкінці XVIII століття з`являються нагороди на орденській стрічці Св. Георгія:
хрест за Очаків: «За службу и храбрость. Очаков взят в декабре 1788»
хрест за Ізмаїл: «За отменную храбрость. Измаил взят дек. 11 1790»
хрест за взяття фортеці Хаджи-Безарджик в Болгарії: «За отличную храбрость при взятии приступом Базарджика 22 мая 1810»
Ці нагороди різнились за формою та нагороджувались ними ті офіцери, що не отримали від командування орденів Св. Гергія або Св. Володимира.
1807 року з`являється «відзнака військового ордену для нижчих військових чинів» . Він повторює форму ордену Св. Георгія , але виготовляється з срібла без емалі та має один ступінь. Пізніше (в 1913 р.) ця нагорода отримала назву «Георгіївський хрест». В 1829 р. до стрічки хреста додається розетка, що вказувала на повторне нагородження.
В 1856 р. орден Св. Георгія змінює свій зовнішній вигляд: І та ІІ ступені стають золоті, а ІІІ та ІV – срібні. У хрестів І та ІІІ ступенів на орденській стрічці знаходиться бант.
Згодом до комплексу георгіївських нагород додалась медаль «За хоробрість». Спершу (з моменту виникнення у 1878 р.) медаль призначалась для відзначення моряків та солдатів прикордонних військ.