Предмети із сервізів Києво-Межигірського фаянсового заводу в колекції кераміки Харківського історичного музею

Завдяки діяльності Києво-Межигірського фаянсового заводу – найбільшого фаянсового підприємства свого часу, український фаянс здобув славу як «лучший во всей России» Переважна більшість виробів цього заводу на різних етапах виробництва відзначалася дуже високим рівнем виконання: форми чітко промодельовані, маса тонка і пластична, що інколи дорівнювала товщині фарфору, глазурі рівні, блискучі, чисті. Великий асортимент виробів, що включав усі види столового, чайного і кофейного посуду, предмети декоративно-утилітарного призначення, аптекарський посуд, а з середини ХІХ ст. і скульптуру малих форм, часто служив еталоном для інших підприємств, визначав моду на російському та українському керамічних ринках. Збут продукції також відрізнявся масштабністю порівняно з іншими підприємствами і значне місце у торговельній діяльності відводилося практиці роботи на замовлення.

У фондах ХІМ зберігаються 5 предметів із Баболовського сервізу, виготовленого на замовлення на Києво-Межигірському фаянсовому заводі для Баболовського палацу у Царському Селі: дві глибокі тарілки, блюдо, сотейник та соусник. Це дуже цікаві і найбільш ранні вироби з виявлених у збірці межигірського фаянсу Харківського історичного музею. У датуванні цього сервізу є невеликі розбіжності: по одній версії це 1811-1830 рр., а О.Новікова – науковий співробітник Російського державного музею кераміки, що в садибі Кусково під Москвою,  датує його більш точно, а саме: 1824-1825рр., коли до Баболовського палацу за проектом В.П.Стасова робили прибудову і замовили відповідний посуд. Предмети відрізняються простотою форм, декору та бездоганною технікою виконання. Теракотова маса є прикладом впровадження у виробництво фаянсу кольорових мас, які дуже широко застосовувалися на заводі, починаючи з першої чверті ХІХ ст. і до кінця його існування. Декорування дуже лаконічне: віночок чорної виноградної лози з симетрично розташованими листям та вусиками по борту і чорна відводка по краю, виконані у техніці друку з ручною доробкою.

Виготовлення друкованих малюнків на фаянсі мало у Межигір’ї свою специфіку. Спочатку гравюри виконували у Петербурзі, а на підприємство привозили готові зліпки. Розробкою та освоєнням техніки друкованого малюнка безпосередньо на заводі у 1815-1816 рр. займалися майстри Х. Вімер і П. Єрмоленко, а технічною стороною опікувався Л. Бєгуновський. У 1817році на підприємстві розпочинає свою трудову діяльність Д.І.Степанов, який став найбільш професійним і відомим гравером не тільки на Києво-Межигірському заводі, а й у вітчизняному фаянсовому виробництві. Малюнкам цього майстра властива холодна каліграфія, сухість і бездоганна чистота. Виконання дуже ретельне: друк чіткий, насичений, відсутні змазані або зрушені зображення. До найбільш цікавих його робіт відноситься сервіз для графа О.А. Аракчеєва, де гравер з високою майстерністю відтворив та увічнив на фаянсі створені на початку 1810-х років військовим топографом М.Н. Воробйовим живописні види садиби Грузіно (маєтку графа у Новгородській губернії). Друковані малюнки у сіро-чорних тонах на білому фаянсі прекрасно узгоджені з формою предметів і ніби створені для оздоблення керамічних виробів. Правда предмети інколи декоровані різними орнаментами і це дало право дослідникам вважати, що для Аракчеєва було виконано кілька подібних сервізів. Це твердження стало приводом до припущення, що в колекції ХІМ також зберігається один предмет з цього сервізу, а саме - супова чаша, датована 1843 роком. Проведені дослідження цьому суперечать. Якщо невідповідність датування супової чаші з датою виготовлення сервізу можна пояснити  пізнішою доробкою до нього, то рослинні орнаменти і дві жанрові сцени на тулубі зовсім не співпадають з жодним із варіантів декору Аракчеєвського сервізу. Зате, виявлена повна їх ідентичність  з декором предметів столового сервізу в „русском стиле”, виготовленого на Києво - Межигірському фаянсовому заводі якраз у 1843 році.

У 30-і роки ХІХ ст. у кераміці з’являються більш ускладнені форми, потяг до пишності. Великим успіхом серед покупців користувався так званий „Гіпюровий сервіз”, виготовлений майстрами, що наслідували англійським зразкам. Це чайний сервіз на 40 персон із блакитного фаянсу, виконаний у 1832р. на замовлення імператриці Олександри Федорівни, дружини імператора Миколи І. Чіткі форми сервізу витримані у стилі ампір. Декор, що вирішує вигляд предметів, складається з дрібних рельєфних квітів і листя, які суцільним візерунком, ніби мережаним гіпюром, вкривають предмети. Контраст між гладкою, блискучою внутрішньою поверхнею предметів і дрібним рельєфом з м’якою грою світлотіні його зовнішньої поверхні, складає основний художній ефект цих виробів. У керамічній збірці ХІМ 10 предметів із „Гіпюрового сервізу”: 5 глибоких тарілок, 2-мілкі, 2 чашки та 1 блюдце.

Білою, ажурною вазою для фруктів, прикрашеною лише тоненькою, блакитною відводкою по краю борта і датованою 1847 роком представлений у колекції ХІМ столовий сервіз „большого комплекта,” що виготовлявся не на замовлення, а для більш широкого загалу і мав кілька варіантів.

У перші три десятиріччя існування, маркою заводу служить слово „Кіевъ» в тісті, а з 1830р марка повинна була відтискуватися разом з датою виготовлення предмета. Предмети Баболовського сервізу із колекції Харківського історичного музею мають тістову марку „Кіевъ”, решта датовані  із зазначенням року і, навіть, місяця виготовлення. Дати на предметах дають право стверджувати, що частина з них, особливо із „Гіпюрового сервізу”, є пізнішими доробками.

Щодо джерел надходження, то лише ажурна ваза для фруктів була куплена в 1947 році у мешканки м. Харкова.  Решта 16 предметів, згідно інвентарного обліку, знаходилися у довоєнній колекції Музею Слобідської України, а надійшли до нього із музейних фондів Ленінграда і Сум. Що стосується останніх, то, вірогідно, надходження із Сум мають безпосереднє відношення до знаменитої колекції Межигірського фаянсу Оскара Гансена, яка вважалась кращою в Росії, а потім була розпорошена, а ім’я видатного колекціонера надовго забуте, але це предмет подальших досліджень.