Конференція, присвячена 155 річниці з дня народження видатного українського вченого академіка АН України М. Ф. Сумцова
Тези наукових доповідей (повідомлень)
На початку 19 ст. серед періодичних видань Російської імперії з‘являються видання змішаного напрямку – літературного і політичного одночасно. Виданням такого напрямку є журнал “Современник”, заснований О.С. Пушкіним.
Перший том “Современника” вийшов 11 квітня 1836 року. У 1836 році вийшло всього 4 томи. Ці томи містили в собі 54 твори художньої і науково-популярної літератури. Кожний том закінчувався оглядом книг, які щойно вийшли із друку. До 1838 року “Современник” виходив 4 рази на рік, а з 1843 р. журнал став щомісячним.
Після смерті О.С. Пушкіна, у 1838 - 1846 рр. журнал очолив П.О. Плєтньов. Характерною особливістю “Современника” 1836 – 1846 рр. було вміщення художніх творів, публіцистики, спогадів про Вітчизняну війну 1812 р., а також творів М.В. Гоголя, М.Ю. Лермонтова, Ф.І. Тютчева, Є.А. Баратинського, О.В. Кольцова, М.М. Язикова.
У 1847 р. видавничі права на журнал “Современник” перейшли до письменника І.І. Панаєва і поета М.О. Некрасова. Офіційним редактором став ліберальний професор, член Петербурзького цензурного комітету О.В. Никитенко. Ідейним керівником журналу був В.Г. Белінський, відомий російський літературний критик, публіцист, революційний демократ.
У різний час співробітниками “Современника” були видатні діячі російської літератури і науки, такі як: В.П. Боткін, М.В. Гербель, О.І. Герцен, І.О. Гончаров, Є.П. Гребінка, Д.В. Григорович, Г.П. Данилевський, Ф.М. Достоєвський, Л.М. Толстой, І.С. Тургенєв (письменники), О.М. Жемчужников, М.Ю. Лермонтов, М.П. Огарьов, Я.П. Полонський, О.М. Плєщєєв, А.А. Фет (поети), О.М. Островський, О.В. Сухово-Кобилін (драматурги), П.В. Анненков, О.В. Дружинін, Ф.М. Толстой, В.В. Стасов (літературні критики), Т.М. Грановський, І.Є. Забєлін, К.Д. Кавєлін, М.І. Костомаров, С.М. Соловйов (історики), В.І. Даль (лексікограф), М.М. Лонгінов (бібліограф), К.Д. Ушинський (педагог), О.М. Єгунов (статистик), О.А. Головачов (економіст), О.І. Кронеберг (зоолог). Ці талановиті співробітники зробили “Современник” впливовим журналом II половини 19 ст.
У 1859 р. “Современник”отримав назву “Литературный и политический журнал” і його структуру було реформовано: замість п‘яти відділів у журналі залишилося два. У першому відділі, що не мав назви, друкувалися белетристичні твори та статті за науковими темами. Другий відділ друкував публіцистику. Сюди входили такі підрозділи: “1.Критика и библиография новых книг и замечательных журнальных статей”, “2.Мелкие статьи, касающиеся современных явлений русской жизни и науки”, “3.Заметки петербургской жизни”, “4.Избранные известия”.
Протягом 1859-1860 рр. з‘являються відділи “Политика” (огляд європейського політичного життя вів М.Г. Чернишевський) та “Внутреннее обозрение”, який редагував відповідальний співробітник С.Т. Славутинський, а з 1861 року – Г.З. Єлісєєв.
Головною метою “Современника” в період революційної сітуації 1859-1861 рр. була боротьба за революційне вирішення селянського питання. Викриття кріпосницької суті селянської реформи, що готувалась, супроводжувалось нищівною критикою угодницької позиції лібералів. Журнал, що спрямовував читача до революційної ліквидації усіх видів експлуатації, був трибуною ідей утопічного соціалізму. Популярність його зростала. В умовах революційної ситуації журнал представляв велику небезпеку для уряду. Тому в червні 1862 р. видання “Современника” було призупинено на 8 місяців. (Вийшло всього 5 книжок журналу.)
У лютому 1863 р. вийшов перший (здвоєний) номер поновленого “Современника”. Поновлений “Современник” видавався під керівництвом редакційної колегії у складі: М.О. Некрасова, М.О. Антоновича, О.М. Пипіна, М.Є. Салтикова – Щедріна. На початку 1865 р. на зміну Салтикову – Щедріну прийшов Ю. Жуковський.
Поновлення журналу співпало з початком пореформеної реакції і спаданням революційної хвилі. “Современник” втратив двох своїх видатних співробітників: М.Г. Чернишевського заарештовано і ув’язнено до Петропавлівської фортеці; М.О. Добролюбов помер. Ці об’єктивні та суб’єктивні причини викликали зниження ідейного рівня журналу, що у свою чергу приводить до скорочення підписки. Але журнал продовжує бути великою небезпекою для правлячих кіл Російської імперії як осередок пропаганди демократичних і соціалістичних ідей.
У 1865 році “Современник” за новим законом про друк від 10 листопада цього ж року отримав 2 попередження і одне судове переслідування. А у квітні 1866 р. – після невдалого замаху Дмитра Каракозова – журнал було закрито. (У 1866 році вийшло 4 книги журналу, остання – 5-та – була надрукована, але розповсюдження не мала і є бібліографічною рідкістю.)
На цьому історія існування журналу “Современник” не завершується.
“Современник. Ежемесячный журнал литературы, политики, науки, истории, искусства” – під такою назвою у 1911 р. розпочалося відродження цього журналу. Редакторами його були П.В. Биков, В. Трутовський, видавець П. Певін. Потім посаду редактора обіймали [А.В.] Амфітеатров та М. Суханов (М.М. Гіммер). Навколо журналу групувались меншовики, есери, народні соціалісти, ліві ліберали. Співробітниками “Современника” (1911 – 1915 рр.) були такі видатні політичні діячі як: Г.В. Плеханов, К.Д. Кускова, Ф.І. Дан, Л. Мартов.
У 1911 – 1913 рр. з “Современником” співробітничав М. Горький. У жовтні – грудні 1912 і у березні 1913 р. він вів у журналі “Хронику заграничной жизни”. “Современник” на початку 20 ст. – це видання еклектичного напрямку. У ньому поєднувались 2 політичних течії, а саме: народництво та марксизм. У 1915 році видання журналу “Современник” було припинено.
Історичні умови існування журналу “Современник” зробили його значним явищем у політичному і літературному житті Російської імперії 1830-тих, 1840-вих, 1850-тих, 1860-тих, 1910-тих рр.
У фондах Харківського історичного музею зберігається досить розрізнена колекція журналів “Современник”, а саме:
1. Т. XXXI, 1851 р. (Інв.20747).
2. Т. LXXXIII, 1860 р. (КБ-2767).
3. Кн. 3, 1864 р. (Інв.23868).
4. Кн. 1, січень 1913 р. (КБ-3907).
5. Кн. 3, березень 1913 р. (КБ-3908).
6. Кн. 4, квітень 1913 р. (КБ-3909).
7. Кн. 5, травень 1913 р. (КБ-3910).
8. Кн. 7, липень 1913 р. (КБ-3911).
9. № 1, січень 1915 р. (КБ-3902).
10. № 2, лютий 1915 р. (КБ-3903).
11. № 3, березень 1915 р. (КБ-3904).
12. № 4, квітень 1915 р. (КБ-3905).
13. № 5, травень 1915 р. (КБ-3906).
Колекція журналів “Современник”, що зберігається у фондах Харківського історичного музею, навіть і в такому неповному складі, дає уявлення про розвиток політичної та літературної думки російського суспільства I-ї третини 19 – початку 20 ст. і вимагає поповнення цієї збірки для формування повноти колекції.