Учбові музеї Харкова у другій половині 19 – на початку 20 ст.

На початок 20 ст. у Харкові сформувалася розгалужена мережа музеїв. Найчисельнішими серед них були музеї, створені при навчальних закладах, що розподілялися на декілька груп: музеї при вищих, середніх та початкових навчальних закладах.

Якщо закладення підвалин музейництва у Харкові пов¢язано з заснуванням університетських музеїв, то поширення музейної діяльності, її демократизація великою мірою зобов’язані шкільним музеям, що виникли у другій половині 19 ст. внаслідок реформування системи освіти.

Велику роль у справі просвітництва серед широких верств населення відіграло Харківське товариство поширення у народі грамотності, створене 1869 р. Поряд з питаннями культурно-просвітницького характеру, у сферу його діяльності входили проблеми шкільної справи, зокрема, ознайомлення вчителів з передовими методиками і забезпечення викладання наочними посібниками. Того ж року відбулося відкриття першої початкової школи ХОРГ на Москалівці. Навчальний процес тут було організовано на високому рівні, а на пожертви придбана значна кількість наочного матеріалу, що відповідав загальновизнаним світовим стандартам. На 1874 р. загальна кількість наочного приладдя школи нараховувала 365 назв і складалася з освітніх картин, географічних мап, колекцій птахів, людських типів, геометричних і фізичних інструментів. Це була єдина початкова школа, що мала подібне зібрання.

Практика роботи першої початкової школи ХОРГ засвідчила значну цінність набутого досвіду використання наочного матеріалу, що дозволяв реалізовувати принципи наукової дидактики К.Д. Ушинського. Проте ентузіасти поширення грамотності у народі розуміли неможливість широкого його розповсюдження серед закладів початкової освіти внаслідок незабезпеченості їх належним матеріалом і фінансуванням. Це викликало до життя пропозицію створення єдиного загальнодоступного пересувного шкільного музею, що мав би забезпечувати школи необхідними посібниками відповідно до програми шляхом передачі їх на тимчасове користування. Втім її реалізація стала можливою лише на початку 20 ст.

1902 р. при довідково-педагогічному комітеті ХОРГ було засновано пересувний музей на засадах, розроблених професором Харківського університету П.Т. Степановим. Музей мав складатися з двох відділів: бібліотеки і зібрання наочних посібників. Головним завданням музею була методична діяльність, спрямована на ознайомлення вчителів з новими методиками викладання, педагогічною літературою, забезпечення шкільної та позашкільної роботи необхідним наочним матеріалом. Музей нараховував понад 1500 предметів. Посібниками забезпечувалися міські, земські, недільні, приватні школи. На базі музею проводилася широка популяризаторська робота.

Приклад шляхетної просвітницької діяльності громадськості, що його репрезентувало ХОРГ, не був поодиноким. На хвилі суспільно-громадського руху 60-х рр. 19 ст. у Харкові яскраво виявилася й приватна ініціатива у справі поширення освіти серед народу. 1870 р. Х.Д. Алчевською була відкрита приватна жіноча недільна школа. Головним чином на пожертви Х. Д. Алчевської школа придбала навчальні посібники, різноманітні колекції, книги, картини тощо. За свідченням сучасників, школа мала справжній «педагогічний музей» – явище незвичайне для закладів подібного типу.

Розвиток освітянської справи у пореформений період великою мірою спирався на активну діяльність органів місцевого самоврядування – земських та міських управ, що проводили цілеспрямовану роботу з організації початкових шкіл, запровадження прогресивних методів навчання, матеріальної підтримки навчальних закладів тощо.

За ініціативи Харківської міської думи на честь 100-річчя від дня народження О.С. Пушкіна було засновано міське приходське училище, урочисто відкрите 1901 р. Головою училищної комісїї було обрано професора Харківського університету М. Ф. Сумцова. Протягом десятиріччя училище перетворилося на значний навчальний заклад. Великим здобутком стало функціонування при ньому цілого ряду допоміжних закладів, зокрема музею наочних посібників і картин; музею дитячих ігр та бібліотеки з гігієни; шкільного Пушкінського музею з портретів та творів поета та матеріалів про нього; колекції дитячих пісень та музичних п’єс; шкільного музею кращих письмових та малювальних робіт учнів тощо.

Проте навіть плідна діяльність окремих шкільних музеїв не могла вирішити нагальної проблеми забезпечення шкіл регіону належними посібниками для унаочнення викладання. Її розв’язання мало стати справою органів місцевого самоврядування і вирішуватися централізовано, спираючись на матеріальну базу та методичне керівництво спеціальної структури у масштабах всієї губернії. Рішенням Губернського Зібрання у грудні 1909 р. були закладені організаційні основи функціонування мережі пересувних повітових шкільних музеїв, розглянуто питання створення центрального музею наочних посібників тощо.

1910 р. у Харкові було відкрито центральний показовий музей наочних посібників при книжковому складі Харківського губернського земства, що поступово перетворився на провідний заклад з методичної та практичної допомоги початковим школам та районним пересувним музеям наочних посібників. Крім стаціонарної виставки при музеї практикувалася організація виставок на літніх земських вчительських курсах та на курсах і практичних заняттях з окремих предметів.

Таким чином, протягом кількох десятиліть у Харкові сформувалася мережа освітніх музеїв, що забезпечували потреби викладання у початкових школах, сприяли розповсюдженню новітніх методів педагогічної практики, зокрема наочно-предметного принципу. Завдяки широкій популяризаторський роботі музеїв тисячі людей мали змогу залучитися до освіти, до надбань науки і культури.