Музей Інституту дерматології та венерології АМН України

Створений 1924 року в Харкові за ініціативою професора О. Федоровського, Інститут дерматології та венерології АМН України має славну історію. Він був піонером в опрацюванні диспансерних методів у дерматовенерології, завжди проводив велику роботу з підготовки науковців вищої кваліфікації і підвищення кваліфікації лікарів-дерматовенерологів з усіх областей України.

Нині, очолений доктором медичних наук, професором І. Мавровим, Інститут є провідною в Україні установою з розв'язання наукових проблем дерматології та венерології. Результати наукових досліджень працівників Інституту мають важливе теоретичне і практичне значення, вони покладені в основу створення Концепції боротьби із захворюваннями, що передаються статевим шляхом, та програми її реалізації в Україні.

Ще до другої Світової війни Інститут мав зібрання стелажів з муляжами хворих на різні хвороби. Воно створювалося з 1924 року, але його основу склали муляжі, отримані Інститутом від медичного факультету Харківського університету, в 70-х роках минулого століття та частина зібрання, що вціліла під час війни, і була передана до Харківського медичного інституту.

1984 р. з ініціативи директора Інституту , професора І. Маврова, до 60-річчя Інституту було створено його музей. Велика кількість матеріалів, що увійшли до його фонду зберігання (фотографії, друковані праці, особисті документи , приватні архіви тощо) до того знаходилися в організаційному відділі, бібліотеці Інституту та на збереженні в його директора професора І. Маврова (зокрема деякі документи, пов'язані з життям і діяльністю окремих учених Інституту: фотографії, альбоми, листи тощо). Під час перебування Інституту в евакуації в 40-х роках минулого століття (в Кемеровській області РРФСР) багато документів, що стали експонатами музею, перебували на руках їхніх власників. Чимало таких було отримано від нинішнього директора інституту І. Маврова, родичів покійних співробітників цього закладу.

Нині музей має 290 експонатів. Вони зберігаються в приміщенні площею 30м². Особливо цінними є ті, що висвітлюють діяльність Інституту до другої світової війни, а також під час ліквідації санітарних втрат, в якій активну участь брали працівники Інституту (1944 – 1953 рр.).

Окремі гарно оформлені стенди присвячені видатним ученим, керівникам Інституту. Особливо цікаво представлена діяльність 2-х перших його директорів.

Перший із них – О. Федоровський, який був ініціатором створення не тільки Інституту (очолював його в 1924 – 1937 рр.), але й цілої мережі дерматологічних диспансерів і сільських венерологічних пунктів в Україні. Його праці «Матеріали по розповсюдженню венеричних захворювань на Україні в 1924 році», «Проституція на Україні і боротьба з нею», «Побут, статеве життя й венеричні захворювання робітників і селян Донецького басейну» ще й нині становлять неабиякий інтерес як для медиків, так і для істориків. Під його керівництвом учені Інституту (О. Кричевський, Б. Войташевський, І. Дженчельський, П. Маркус, К. Каришева, І. Попов, П. Соболєв, Б. Френкель та інші) розгорнули поглиблені наукові дослідження.

З 1937 по 1956 роки директором Інституту був професор О. Кричевський – відомий учений, клініцист і педагог, який вперше в СРСР науково опрацював, обгрунтував профілактичні й лікувальні дерматовенерологічні заходи на виробництві й виклав їх у монографії «Матеріали організації боротьби з піодермітами на виробництві» (1937). Багато років він і його співробітники плідно вивчали проблему реактивності організму, виконали чимало оригінальних наукових досліджень.

На стендах музею представлені фотографії зазначених та інших учених, учасників різних наукових семінарів, конференцій, конгресів ( в тому числі дев'ятого інтернаціонального конгресу дерматологів в Будапешті в 1937 р., що на ньому головував професор О. Кричевський, пересувного семінару Всесвітньої організації охорони здоров'я, який відбувся в Харкові на базі НДІ дерматології та венерології в 1961 році), попередньої будівлі Інституту та його приміщень. Експонуються також почесні дипломи іноземних академій, урядові нагороди професорів Інституту, газетні публікації про їхню діяльність, свідоцтва на наукові відкриття, винаходи й рацпропозиції, наукові публікації, що давно вже стали бібліографічною рідкістю. Окремі стенди присвячені роботі з'їздів і конференцій дерматовенерологів союзного й республіканського масштабів. Крім іншого, на них представлені опубліковані матеріали наукових з'їздів.

На фотографіях зображені також учасники, керівники занять з лікарями-курсантами, які проводилися безпосередньо по лабораторіях Інституту. Мабуть, тільки в цій експозиції, серед тих, що є на Лівобережній Україні, можна побачити довоєнне румуномовне свідоцтво повії, подароване музеєві працівниками дерматовенерологічного диспансеру в Чернівцях і яке відноситься до часу належності Буковини до Румунії.

Експонуються також зібрання сувенірів, отриманих Інститутом до його 60-ліття. Є стенди з кольоровими фотографіями хворих на тропічні дерматози (ці фотографії Інститутові подарував його працівник Є. Петрусенко по приїзді з Уганди , після багаторічної лікарської роботи в цій країні) й рідкісними фотографіями важко хворих із приватної колекції професора І. Попова, який після роботи в Інституті очолював кафедру шкірних і венеричних захворювань Харківського медичного інституту протягом 30 років.

Від дня відкриття музею в ньому проведено більш, як 300 екскурсій, його відвідало близько 4,5 тис. осіб. Функції екскурсовода можуть виконувати як співробітники Інституту, так і викладачі кафедри дерматовенерології Харківської медичної академії післядипломної освіти. Матеріали музею використовуються в роботі з лікарями-інтернами, лікарями-курсантами циклів спеціалізації й підвищення кваліфікації Харківської медичної академії післядипломної освіти, слухачами курсів стажування й інформації Інституту дерматології та венерології АМН України, учасниками наукових всеукраїнських і обласних конференцій, засідань Харківського медичного товариства, для написання наукових статей, історичних довідок для зацікавлених державних органів.