Музей і сучасність
Тези наукових доповідей (повідомлень)
Виставку про музичну культуру України та Слобожанщини передбачалося створити два роки тому. На ній мав бути представлений матеріал, присвячений музичним інструментам та виконавцям народного та класичного репертуару від давнини до сучасності. Однак через об’єктивні причини створення виставки було включено до заходів з ушанування 125 річниці від дня народження Г.М. Хоткевича, який народився у м. Харкові і ще в студентські роки розпочав просвітницьку діяльність. В історію української культури та духовності Г.М. Хоткевич увійшов як письменник, композитор, літератор та мистецтвознавець, театральний діяч, історик, етнограф.
Історія дослідження кобзарства мала кілька періодів протягом двох останніх століть. Більшість дослідників 19 ст. головним у цій справі вважали записування, публікацію та вивчення походження текстів та дум.
Якісно новий період побутування й дослідження кобзарського епосу настає з початком 20 ст. Епохальною подією став 12 Археологічний з’їзд у м. Харкові в 1902 р., який вже у своїй підготовці приділив значну увагу сліпим (і не тільки) сільським бардам. Кілька дослідників готували наукові доповіді зі своїх експедицій, а молодий тоді Гнат Хоткевич – концерт. Ця увага науковців мала кілька різних аспектів, але, мабуть, найголовніше є те, що кобзарі та лірники зі своїх традиційних старцівських місць – вулиць, ярмарків, вийшли на сцену. Як артисти. З того вечора, який мав величезний мистецький та політичний успіх, поряд з традиційним почався концертно-сценарний напрямок кобзарства з відповідним репертуаром.
На початку 20 ст. сталася інша епохальна подія, щасливіша для історії збереження епосу кобзарів та лірників: була проведена експедиція з метою «скоплення» співу кобзарів та лірників на фонограф. Цей період пов’язаний з іменами Лесі Українки, Філарета Колесси, Климента Квітки та інших. Були видані 2 томи «Мелодій українських народних дум».
Саме Гнат Хоткевич організував перший в Україні виступ кобзарів-лірників. Виступив із промовою на захист українського мистецтва, за що зазнав переслідувань з боку місцевої влади.
В 1927 р. Гнат Хоткевич організував капелу бандуристів, вів клас бандури в Харківському музично-драматичному інституті. Автор досліджень «Музичні інструменти українського народу», «Підручник гри на бандурі», «З історії України» та інших.
А 1938 рік – це чорна сторінка в історії культури, коли кілька сотень славетних кобзарів, бандуристів, лірників було зібрано на Кобзарський з’їзд у Харкові і знищено. Жертвами репресій стали відомі діячі української культури та мистецтва: Д. Балацький, С. Пасюга, І. Кучугура-Кучеренко.
Завдяки подвижництву останнього бандуриста цієї плеяди Г. Ткаченка кобзарську традицію підхопили нові покоління виконавців та майстрів.
Саме Харків є місцем проведення багатьох заходів, найзначніший з яких – Міжнародний конкурс автентичного виконавства на традиційних українських народних інструментах ім. Г.М. Хоткевича. І тому виставку інструментів створено, щоб ушанувати пам’ять видатного діяча української культури, нашого земляка.
Основу виставки складають матеріали з фондів Харківського історичного музею – найбільшого музейного закладу Сходу України. На ній представлені оригінальні українські музичні інструменти, які є традиційними для Слобожанщини: глиняні свистунці, народний шумовий оркестр, троїсту музику, ліри, цитри, різні варіанти бандур, кобз, тощо – усього понад 50 експонатів, що мають значну історичну цінність. Експонуються книги, фотографії, афіші та інші матеріали, які знайомлять з еволюцією музичних інструментів України та Слобідського краю, способами гри, видатними виконавцями кінця 19 – 20 ст.
Сучасні народні музичні інструменти представлені авторськими роботами відомих майстрів Харкова та Києва: Миколи Будника, Костянтина Черемського, Миколи Товкайла, які люб’язно надано Фондом національно-культурних ініціатив ім. Гната Хоткевича та Харківським державним інститутом мистецтв ім. Котляревського.
П’ять авторських робіт майстра Кирила Єропкіна є реконструкціями стародавніх інструментів 9 – 18 ст. і надані на виставку Харківським літературним музеєм. У нас є майстри, які роблять лютні, кобзи, торбани, є талановиті молоді виконавці. Треба, щоб народна музика посіла гідне місце в сучасному мистецькому житті.
Протягом останніх років відчутно розширилось і поглибилось освоєння культурної спадщини нашого народу.