Зібрання штофів у колекції ХІМ

У колекції предметів групи «Кераміка, скло» є невелика за чисельністю збірка предметів із скла, серед яких особливу увагу привертають чотиригранні пляшки-штофи.

Історія виникнення і розвитку такого посуду дуже цікава. Подібний посуд побутував ще в Стародавньому Римі, а потім у середньовічній Європі. З кінця 16 ст. штофи з‘являються на Україні, де набули особливого поширення і стали традиційним посудом аж до кінця 19 ст.

Етимологія слова «штоф» ще недостатньо вивчена, але відомо, що прийшло воно до нас з Німеччини або Скандінавії, де вперше зустрічається у 12 ст. Спочатку штофом називали міру рідини ємністю приблизно 1 л. Потім це слово використовували у значенні: великий кухоль або келих без ніжки, які спочатку виготовляли з дерева і жесті, а потім із благородних металів, переважно срібла. У процесі становлення мови у цих країнах змінювався і правопис слова «штоф», про що свідчать варіанти його написання: «stop», «stouff», «stouf».

Поступово, у зв‘язку з розвитком скляного виробництва, штофом стали називати пляшку прямокутних обрисів, яка протягом кількох століть була одним з найпоширеніших видів посуду.

Чим же приваблював штоф споживачів?

По-перше, солідністю самої брусковатої форми, яка здатна була відбивати і грати різнобарв‘ям кольорів, що придавало святковий вигляд столу.

По-друге, економією місця. На полиці штофів можна було поставити значно більше, ніж такої ж ємності пляшок іншої форми. Штофи користувалися великою популярністю при перевезенні напоїв у подорожніх скриньках-погребцях.

Простота форми пляшки-штофа відзначалася стриманістю і деякою строгістю, що відповідало її чітко вираженій утилітарності. Із введенням винної монополії прямокутні пляшки стали офіційною тарою та мірою горілки. Одночасно вони широко побутували як аптекарське начиння.

У 1773 р. в Росії встановлюються офіційні міри об‘єму. Для рідин відправною точкою стало відро, ємність якого дорівнювала 12,3 л. Ємність штофів була різною: звичайний штоф – 1/10 відра, але були подвійні, половинні – півштофи і навіть четвертинні.

У своїй еволюції штоф не зазнавав особливих змін, але навіть 19 предметів із збірки нашого музею дають приклад варіантності форми штофа та його декорування. Вони різняться між собою пропорціями, висотою, навіть при однаковій місткості, а також технічними прийомами виконання і декоративними рішеннями.

Більшість виготовлена способом вільного видування із прозорого безбарвного скла у формі квадратних або прямокутних у перерізі призм з короткою шийкою, яка виготовлялася із окремого шматка скла і приєднувалася у гарячому стані до основного об‘єму. Тільки три штофа кольорового і один напівбілого скла. Два мають більш ускладнену форму: увігнуті вузькі грані і зрізані кути, що робить останній восьмигранним. Відносно декорування, то в найдавніших скляних штофах переважала технологія нанесення на поверхню опуклих наліпів з відбитками у формі квітів, букв, орнаментальних і геральдичних деталей, серед яких особливо поширеним був «государев орёл». Мета – оздоблення і маскування дефектів поверхні, які дуже часто зустрічалися на скляних виробах того часу.

В нашій колекції немає жодного штофа прикрашеного ліпленням, проте в наявності екземпляри, які дають уявлення про решту прийомів декорування: розпис емалевими та олійними фарбами, гранування, матове гравірування, хімічне травлення.

Визначальним при декоруванні штофів є принцип самостійного трактування кожної грані. Найактивніше оброблялися широкі грані пляшки, одна з яких частіше була головною. На ній вміщували найвиразнішу частину орнаменту, яку вирішували досить пишно. Вузькі грані нерідко залишали вільними або прикрашали деталями основної композиції. У тематиці розписів переважають рослинно-квіткові мотиви з обмеженою палітрою фарб і зображення двоглавого орла під короною.

У 18 – 19 ст. під впливом європейскої моди на Україні поширюється оздоблення скляних виробів і, зокрема, штофів гравіруванням, різьбою – алмазним грануванням та хімічним травленням. Композиції декору таких штофів нашої колекції побудовані на використанні, головним чином, коротких ліній, штрихів, овалів, так званих «ямок», «ложок», «олив», тощо, а також на чергуванні матової та полірованої поверхні. За допомогою цих елементів рослинні мотиви вирішуються у вигляді стилізованих великих та дрібних квітів на довгих тонких стеблах, уздовж яких розташоване симетрично чи асиметрично довгасте листя. Серед гравійованих композицій на одному штофі використане поєднання зображення стилізованого кошика з квітами на широких гранях з великою напіврозкритою квіткою на високому стеблі на бічних гранях.

Зустрічається орнамент виконаний досить глибокою лінією, що створює враження тендітності, вишуканості скляної речі. Унікальність такого штофа нашої збірки полягає в тому, що таким орнаментом повністю заповнені поверхні усіх граней. Вони декоровані стилізованими квітами без стеблин типу «соняшник» або «ромашка», восьмикутними і чотирикутними зірками, дрібними листочками і тонкими рисочками. Таке килимове орнаментування досить рідкісне. Не дуже часто одна із широких граней акцентувалась портретним зображенням, датою, написом, вензелем, тому три штофа з вензелями Катерини І, Катерини ІІ та Олександра І є досить цінною частиною колекції ХІМ.

Хронологічно колекція штофів ХІМ охоплює досить значний період – від середини 18-го – до кінця 19 ст. і є яскравим відображенням розвитку скляного виробництва і побуту східно-слов‘янських народів у цей період.

Колекція, що нараховує сьогодні 19 одиниць зберігання формувалась у різний час і з різних джерел. Три штофа знаходились у фондах історичного музею, який існував у нашому місті ще до Великої Вітчизняної війни. На жаль, крім записів у інвентарних книгах, більше ніяких відомостей про це немає. Чотири штофа передані приватними особами, а решта – дванадцять – були куплені у колекціонера Іванова Івана Івановича через Харківське відділення Художнього фонду УРСР у 1961 р.

Подальше вивчення колекції потрібно проводити у напрямку більш детального встановлення місця створення предметів, та їх датування.