Кобза чи торбан? (з колекції музичних інструментів Харківського історичного музею)

Музей і сучасність

Сушко Валентина Анатоліївна

Тези наукових доповідей (повідомлень)

19 грудня 2002 р. в Харківському історичному музеї була відкрита виставка старовинних та сучасних українських народних музичних інструментів до 125-річчя від дня народження Г.М. Хоткевича, на якій експонується музичний інструмент (інв. номер Др-332).

Інструмент має довжину 82 см, завширшки 33 см. Корпус круглений, зроблений з 12 клепок. Гриф становить половину загальної довжини предмета. На грифі є 11 басових струн та 2 додаткові басові струни на виносній частині. По верхній деці є 11 приструнків. Стан збереження задовільний. Експозиційна цінність висока.

Здавачем Калаптуром Іваном Олексійовичем інструмент атрибутований як кобза. Така ж назва зафіксована у книзі вступу та інвентарній книзі. Однак правильність цього визначення викликає великі сумніви. Адже кобза, за свідченням дослідника кобзарства В. Кушпета, – «тип лютнеподібного інструменту з розташованими поздовж грифу струнами»[1]. Головною ознакою кобзи є відсутність або незначна кількість приструнків (до 6-ти), що виконують побічну функцію. Цим кобза відрізняється від народної діатонічної бандури, яка мала набагато більше приструнків та 4-5 басів, та торбана (панської бандури), який мав додаткові басові струни[2]. Відрізнялася кобза від бандури і меншими розмірами. Вірогідно, що саме за цією ознакою наш інструмент і був названий кобзою.

Проте наявність підструнків і додаткових басових струн переконує в тому, що ми маємо справу саме с торбаном, або панською бандурою.

Торбан (chitarron – теорба, італ. teorba) – український струнний щипковий музичний інструмент, різновид басової лютні[3]. Час появи сучасної назви невідомий. В Італії басова лютня має назву theorba (tiorba), у Франції – theorbe (tiorbe, tuorbe), в Польщі – tyorba, teorban. В Польщі торбан називали українським інструментом. Інша назва торбана виразно свідчить про коло його розповсюдження – панство, освічена верства. З України торбан був занесений і в Московщину.

На торбані грали, тримаючи у скісному положенні. Відомості про спосіб гри, коли інструмент лежить у гравця на колінах, а в зніманні звука беруть участь обидві руки, Г.М. Хоткевич визначає як пізні та сумнівні[4]. М.В. Лисенко називав «цілим торбаном» такий, що має 60 струн, хоча Г.М. Хоткевич вважав таку кількість неоковирною[5]. Таким чином, ми маємо «півцілого торбана» –27 струн: 2 додаткові, 11 байорків та 14 приструнків. Однак вияснити точно стрій нині небезпечно для стану збереженності експоната: струни спущені, кілки пересохли (дерев’яні) та частково втрачені, тож отримати чистий звук неможливо.

Проте загальний вигляд предмета переконливо свідчить, що музейний предмет (інв. номер Др-332) є саме торбаном, панською бандурою.