Музей і сучасність
Тези наукових доповідей (повідомлень)
Поштова листівка кін. 19 поч. 20 ст. – є характерною прикметою побуту того часу. В новітніх культурологічних дослідженнях, що за сталою традицією належать колекціонерам, вона розглядається як комплексний історичний документ, оригінальне явище художньої культури.
Завдяки успіхам фотографії та видавничої справи на ілюстрованій поштовій листівці було зафіксовано безліч явищ людського життя, архітектурний розвиток міст та важливі історичні події, розмаїття матеріальної культури та соціальних зв’язків. Ця особливість робить її бажаним гостем в музейних експозиціях та виставках, на сторінках історичних, художніх, краєзнавчих монографічних видань, в освітньому процесі.
Виникненню поштових листівок передувала поява в 70-ті роки 18 ст. у Франції гравірованих візитних карток, що заможні власники надсилали замість самих візитів на знак поваги та з привітанням. З 1795 р. в Англії, а потім серед дворянських еліт країн континенту, поширюються гравіровані картки виразно поздоровчого характеру.
Сучасна ж масова поштова листівка народилась на рубежі 60-х та 70-х років 19 ст., коли потреба введення відкритого листа (спочатку не ілюстрованої поштової картки) стає очевидною. Це сталося майже одночасно в Австро-Угорській імперії (1869 р.), Франції та Німеччині (1870 р.). А вже в 1874 р. на всесвітньому поштовому конгресі в Берні за участю 22 держав було засновано Всесвітній поштовий союз й підписана конвенція, що регулювала питання міждержавних поштових зв’язків. Окрім іншого, було встановлено єдиний міжнародний розмір відкритого листа: 90х140 мм (цей стандарт буде замінено лише у 1925 р. на 105х150 мм).
В 1871 р. в Австро-Угорщині з’явилась 1-ша поштова картка з українським написом. У підросійській Україні україномовна листівка завдячує своїм появленням революції 1905 року, а ілюстрована листівка взагалі з'явилась тут у 1894 р.
Невдовзі, окрім чорно-білої почався випуск кольорових. За декілька десятиліть змінилося багато методів їх виготовлення: хромолітографія, автотипія, фототипія (чорна, сепія, кольорова), цинкографія та ксілографія, геліогравюри та фотолистівки. Напередодні 1-ї світової війни швидко розповсюджується меццо-тінто та офсет і тиражі збільшуються ще більше.
Узагальнюючи дані про зміну в різні роки оформлення адресного боку поштової картки, доходимо такого висновку про їх датування:
а) 1895-1904 р.р. – написи «Открытое письмо», «Переписний листок», адресні лінії тільки горизонтальні;
б) 1904-1909 р.р. – ті ж самі написи (чи зовсім без написів) з вертикальною лінією розподілу адресного боку на місця для повідомлення і адреси з маркою;
в) 1909-1917 р.р. – написи «Почтовая карточка», «Листовна картка», «Листівка» з тим же розподілом адресного боку.
У фондах Харківського історичного музею зберігається більше 2 тисяч дореволюційних листівок, що чекають на наукову атрибутацію та широке експозиційне використання.
Проблема їх класифікації досить складна і залишається не вирішеною через надзвичайну тематичну й сюжетну різноманітність. Певним виходом є розділити увесь масив на 5 груп: видові, типажні, поздоровчі, художні та різні.
На жаль, в радянський час політика комплектування знаходилась під ідеологічним впливом і щодо листівок була тематично обмеженою. Це негативно позначилося на долі збірки поздоровчих, художніх та інших листівок, які «завинили» саме яскравою характеристикою тогочасної доби. Виправити ситуацію сьогодні заважають фінансові труднощі.
Позитивною рисою є те, що в колекції представлені листівки не тільки великих видавництв як закордонних («Акц. Тов-ва Гранберг в Стокгольме»), так і вітчизняних («Фототипия К. Фишера», «Контрагенство А.С. Суворина», «Шерер, Набгольц и К°«, ін.), а також провінційних видавництв і різних замовників.
Найбільші тиражі та широке коло видавців характеризує видові листівки. Вони представлені в колекції Харківського історичного музею найкраще. Окрім, приблизно 500 сюжетів, що репрезентують архітектурне обличчя тогочасного Харкова представлені види міст та містечок Росії (найбільше Москви та Петербурга) й України (Київ, Одеса, Полтава, Катеринослав ін.). Їх безсумнівна цінність обумовлена тим, що зображені на них архітектурні об’єкти змінили свій вигляд, а частіше зникли зовсім.
Другою по кількості групою є типажні («Типы и виды Малороссии»), які досить повно висвітлюють тему української етнографії. Більшість видана Київським видавництвом «Рассвет». Їх можна підрозділити на краєвиди, портрети й жанрові сюжети.
Серед художніх поштових листівок багато репродукцій живописних творів присвячених Україні. А найповнішими серіями є – портрети декабристів та серія з зображенням гербів губерній й областей Російської імперії.
У цілому ж колекція дореволюційних поштових листівок Харківського історичного музею заслуговує на більшу увагу дослідників та експозиціонерів, подальше її вивчення і пошук можливостей поповнення.