Музей і сучасність
Тези наукових доповідей (повідомлень)
Видатний харківський історик Андрій Петрович Ковалівський (1895-1969) належав до старовинного слобожанського роду Ковалівських, представники якого надали притулок Г.С. Сковороді в своїй садибі Пан-Іванівка. Тому цілком природним був глибокий інтерес А.П. Ковалівського до постаті народного мудреця. Сковородою він зацікавився ще у студентські роки. В 1922 р. разом зі своїм учителем, визначним сковородинознавцем Д.І. Багалієм, виступав на ювілейному сковородинівському вечорі. У 1923-1931 рр. молодий дослідник опублікував 11 праць про Сковороду. Він рецензував усі новітні сковородинознавчі дослідження (Д.І. Багалія, І. Мірчука та ін.), опублікував з коментарем роботу покійного М.Ф. Сумцова. А.П. Ковалівський розглядав погляди Сковороди в їхньому розвитку та у зв’язку з суспільно-історичними умовами та соціальним становищем філософа. На думку дослідника, Сковорода – декласований інтелігент, що коливався між селянством і панівними верствами. Однак ідеологія його була прогресивною, антифеодальною, буржуазною і раціоналістичною. Невірно виставляти його суто російським філософом або, навпаки, русофобом.
А.П. Ковалівський звернув увагу на унікальні (хоч і неясного походження) дані словника Ларус про Сковороду; з’ясував дещо про «двійника» Сковороди – швейцарського вченого Д. Мейнгарда; зібравши легенди про невдале одруження Сковороди, виявив фольклорну основу та історичну вірогіднисть повісті І.І. Срезневського «Майоре, майоре!», переклав її українською і перевидав. Нарешті, знайшов в с. Гусинка, у сина поетеси К. Соколовської, дзеркало просвітителя.
Зосередившись на сходознавстві і надовго залишивши Україну, А.П. Ковалівський повернувся до сковородинівської теми лише у 60-х рр. Він наполегливо домагався створення у Сковородинівці музею філософа. У 1960 р. був відкритий громадський музей, а 1972 р. – державний. У передмові до «Антології літератур Сходу» (1961 р.) учений характеризував зв’язки Сковороди зі Сходом. Незадовго до смерті дослідник підготував два видання бібліографії Сковороди.
Одним з найцінніших експонатів музею є фамільна розписна скриня Ковалівських, передана музеєві Андрієм Петровичем ще 1963 р. Вона знаходилася в маєтку Ковалівських в Розсохуватому під Золочевом.
В фондах музею є обидва видання згаданої бібліографії, а також матеріали конференції, присвяченої 100-річчю з дня народження дослідника (1995 р.).
Нещодавно до музею надійшли дві добірки матеріалів, пов’язаних з А.П. Ковалівським. Його дочка, З.А. Ковалівська, передала копії 12 фотографій з родинного архіву. Серед них зображення А.П. Ковалівського в дитячі та студентські роки, наприкінці 1940-х рр. (після повернення з ув’язнення та серед студентів ХДПІ), фото його батьків та інших родичів, вид садиби в Розсохуватому (нині не існуючої). У виготовленні копій допомогла краєзнавець О.А. Узбек. Музей історії ХНУ передав копії ще 12 фотографій та 12 документів з своїх фондів. На цих фотографіях зображений Андрій Петрович – гімназист, студент, викладач ХДУ (50-ті рр.); цікаві його фото на відпочинку з матір’ю в Криму (1905 р.) та Італії (1911 р.). Серед документів – вітальні листи вченому до його 70-річчя (від Східної комісії Географічного товариства СРСР, Головної редакції УРЕ, М.П. Бажана, істфаку ХДУ); почесні грамоти від товариства «Знання», МВССО УРСР, НДІ при РМ Чуваської АРСР; диплом заслуженого діяча науки УРСР; посвідчення до ювілейної медалі Т.Г. Шевченка. Про широту наукових інтересів дослідника свідчить листування з Держлітвидавом з приводу підготовки вступної статті до творів А.Ю. Кримського та намітки до задуманої книги «То в чому ж сутність нової філософії 20 ст.». Всі ці матеріали яскраво і різнобічно характеризують А.П. Ковалівського – людину складної долі і великого дослідницького таланту.
Співробітники музею планують підготувати до видання збірник сковородинознавчих робіт дослідника.