Харківський історичний музей

Харківський історичний музей приймає картки єПідтримка

Нашивна пластинчаста аплікація з поховань Пісочинського могильника

Музей і сучасність

Бабенко Леонід Іванович

Тези наукових доповідей (повідомлень)

Золота нашивна пластинчаста аплікація є чи не наймасовішою категорією знахідок античного імпорту у поховальних пам’ятках скіфського часу. Різноманітність іконографічних сюжетів, репрезентованих на нашивних бляшках, дозволяють розглядати їх не тільки в якості важливого історичного джерела для реконструкції зовнішнього вигляду одягу та взуття, релігійних уявлень давнього населення, його культурних зв’язків, а й напрочуд цінного матеріалу для виявлення хронологічного діапазону того чи іншого комплексу. Саме ця властивість набула останнього часу особливого значення, що дозволило побудувати досить струнку систему хронології пам’яток, засновану на принципі зпівставлення наборів аплікацій певних комплексів.

Серед поховань пісочинського курганного могильника нашивна пластинчаста аплікація була виявлена в 10 курганах, з яких майже всі (за винятком кургану № 8/1) були пограбовані. За сюжетною ознакою бляшки розподіляються на наступні групи.

Бляшки з зооморфним зображенням.

1. Бляшки з зображенням оленя. Трьома варіантами репрезентовані бляшки з зображенням лежачого оленя. Перші два варіанти майже ідентичні і відрізняються (крім дрібних деталей) лише способом кріплення – у першому випадку за допомогою дрітяних кілечок, у другому – дірочок. Оленя зображено у профіль правою стороною. Вирізняються голова, гіллясті роги тварини та підігнуті під живіт ноги. Виявлені у курганах № 2 (1 варіант, 26 бляшок, рис.1) та № 22 (2 варіант, 6 бляшок, рис. 16). Аналогії: Солоха, Мастюгіне, Пастирське. На бляшці третього варіанту оленя зображено в профіль вліво. Бляшка (курган № 32, 1 екземпляр, рис.27) вирізняється великими розмірами та неохайно обрізаними краями, що, можливо, пояснюється ії первинним використанням у якості золотої оббивки дерев’яної посудини. Аналогії – Журовка.

Крім цього, в кургані № 8/1 виявлено 9 квадратних бляшок з зображенням оленя у повний зріст, що йде вправо (рис.10). Аналогії – Старий Мерчик, «Часті» кургани.

2. Бляшки з зображенням зайця. Зайця зображено в профіль вліво, тварина зіщулилася, вуха притиснуті до спини. В кургані № 2 знайдено 12 таких бляшок, з яких троє у нижній частині мали пару дротяних кілечок з підвісками-бутонами (рис.2). Аналогії – Капітонівка, Ізобільне, Перший Мгарський курган.

3. Бляшки з зображенням грифона. В цьому ж кургані було знайдено ще 16 подібних за формою та розмірами бляшок, але з зображеням іншої тварини (рис.3). Деякі дослідники вбачають у репрезентованій істоті котячого хижака чи навіть копитну тварину, хоча за деякими ознаками, що можна ототожнити з крилами, гребенем чи хвостом, її можна вважати грифоном. Аналогії – Скоробор, Бердянський курган.

Крім цього, знайдено декілька варіантів бляшок з беззаперечним зображенням грифона. Всюди грифона зображено у профіль вліво. Грифони на бляшках першого варіанту вирізняються тонкою довгою шиєю, розвернутою у бік спини головою, піднятими вгору, розкритими крилами та загнутим у кільце хвостом. По одній такій бляшці знайдено в курганах №№ 29 (рис.20) та 32 (рис.29).

У грифона на бляшках другого варіанту шия відсутня, голова нахилена вниз, торкаючись дзьобом передньої лапи. Крила та хвіст підняті вгору. Дві бляшки знайдені в кургані № 32 (рис.30).

Грифон на бляшках третього варіанту вирізняється ледь загостреною на маківці голівкою, потиличним рогом та масивними передніми лапами. Іншими іконографічними засобами передані і крила тварини. В кургані № 25 знайдено 5 таких бляшок (рис.24). Незважаючи на широке розповсюдження образу грифона на витворах греко-скіфського мистецтва, в тому числі і нашивної аплікації, близькі аналогії всім трьом описаним варіантам бляшок невідомі.

Необхідно також відзначити дуже рідкісну серед поховань скіфського часу знахідку в кургані № 29 круглого медальону з зображенням в профіль вліво грифона у геральдичній позі (рис.19). Не виключено, що подібний медальон був не нагрудною прикрасою, а слугував підвіскою сережки.

Бляшки з антропоморфним зображенням.

1. Бляшки з зображенням чоловічого обличчя. Репрезентовані круглими бляшками так званого «монетного типу». Голову зображено в профіль вправо. Підкреслені довгі пасма волосся, вуси та борода чоловіка. По колу бляшка обрамована орнаментом у вигляді дрібних перлин. В кургані № 8/1 знайдено 15 таких бляшок (рис.12). Аналогії: Верхній Рогачик, Чортомлик, Єлізаветінський та Перший Мордвинівський кургани.

2. Бляшка з зображенням жіночого обличчя в фас. Схожа на так звані бляшки-«маски обличчя». Вирізана по контуру обличчя. Рельєфно підкреслені тонкий ніс, мигдалеподібні очі та губи жінки. Волосся зачісано назад. В нижній частині шиї припаяні два дротяних кілечка, до яких прикріплені підвіски-бутони. Зі зворотнього боку припаяна вирізана по контуру плоска платівка. На рівні вух, поміж двома платівками, проходить наскрізний отвір. Не виключено, що бляшка використовувалася як підвіска сережки. Знайдена в кургані № 22 (рис.17). Аналогії: Новоселівка, а також Солоха, Галущине, Богданівка.

3. Бляшка метеликоподібна. Складається з двох кружків, з’єднаних перемичкою. Один кружок оформлено у вигляді личини, другий – п’ятипалої лапи. Знайдена в кургані № 32 (рис.28). Аналогії: Чортомлик.

Бляшки, що прикрашені рослинним орнаментом.

1. Бляшка з зображенням пальметки. Вирізана по контуру пальметки, що складається з двох волют, від яких вгору відходить 7 пелюсток (центральна та три пари бокових) з краплеподібним потовщенням на кінці. Знайдена в кургані № 29 (рис.21). Аналогії: Куль-Оба, Мелітопольський курган, Чортомлик, Дар’ївка.

2. Бляшка з зображенням квітки лотоса. Складається з прицвітка підтрикутної форми, від якого підіймаються вгору три пелюстки лотоса. В центрі бляшки – увігнутість серцеподібної форми. Знайдена в кургані № 32 (рис.32). Аналогії: Другий Семибратний курган, Солоха, Огуз, Орел, Гайманова Могила.

3. Бляшки-пагони дугоподібної форми. На кінцях ледь звужені. По всій довжині вкриті орнаментом у вигляді великих випуклих перлин. В кургані № 32 знайдено 2 бляшки (рис.31). Аналогії: Мелітопольський курган, Чортомлик, Огуз.

4. Бляшки-розетки хрестоподібної форми. Складаються з 5 з’єднаних кружків – центрального, у вигляді гладкого кільцевого обідка та розміщених по різні боки від нього 4 п’ятнадцятипелюсткових розеток. 6 бляшок знайдено в кургані № 33 (рис.34). Повні аналогії відсутні, але широке розповсюдження отримали хрестоподібні бляшки без розеток – Солоха, Чортомлик, Товста Могила, Жовтокаменка та інші.

5. Хрестоподібні бляшки, що оформлені у вигляді 4 листків аканфу, орнаментованих паркетними прожилками. 2 бляшки знайдено в кургані № 33 (рис.35). Аналогії: Шульгівка, Олександропіль.

Бляшки, що прикрашені геометричним орнаментом.

1. Бляшки трикутні, прикрашені псевдозерню. Репрезентовані двома варіантами. Бляшки першого варіанту мають форму рівнобедренних трикутників і орнаментовані 6 горизонтальними рядами дрібних випуклих перлинок. 3 бляшки знайдено в кургані № 29 (рис.22).

Бляшка другого варіанту, що була знайдена в кургані № 7, мала форму різностороннього трикутника та була прикрашена 6 горизонтальними рядами досить великих випуклих прямокутників різної форми та розмірів (рис.8).

Бляшки подібного вигляду отримали дуже широке розповсюдження у скіфський час, хоча більшість із них різняться розмірами, формою та іншими незначними рисами.

2. Бляшка аморфної форми, з нерівно обрізаними краями. Прикрашена рельєфним бортиком овальної форми з двома косими рисками всередені (рис.26). Знайдена в кургані № 31.

3. Бляшки-гудзики круглої, напівсферичної форми. Відомі два варіанти. Перший репрезентований більш великими бляшками (діаметр 0,8 см) з двома пробитими дірочками. Знайдені в курганах №№ 8/1 (16 екземплярів, рис.11) та 18/1 (13 екземплярів, рис.15).

Гудзики другого варіанту більш дрібних розмірів (діаметр 0,2-0,3 см), на зворотньому боці мають дротяну петельку. Знайдені в курганах №№ 2 (43 екземпляри, рис.7) та 25 (6 екземплярів, рис.25). Коло аналогій гудзикам обох варіантів дуже широке.

В цілому, майже всі репрезентовані бляшки не виходять за межі IV ст. до н.е., що відповідає хронології основного масива поховань Пісочинського могильника.