Музей і сучасність
Тези наукових доповідей (повідомлень)
Пам’ятка знаходиться на відстані 50 м на південь від околиці села Синичине, в 1 км від р. Сіверський Донець, на правому його березі, в нижній частині схилу підвищення. У верхній частині цього підвищення, приблизно біля 800 м на південний захід від пам’ятки, кремненосні шари залягають майже на поверхні. Тут спостерігається білувато-сірий колір грунту від дуже великої кількості крейди, мергелю та кременю. Нижче по схилу, який не є дуже крутим, кремінь зустрічається також у значній кількості у розсипах. Саме цей кремінь був сировиною, що оброблялась на території дослідженої пам’ятки.
Перші знахідки було зроблено у 1988 році в осипу стінок виїмки невеликого кар’єру глибиною до 2 м. Як з’ясувалось пізніше, цей кар’єр зруйнував північно-східну ділянку культурного шару пам’ятки. Західна ділянка пам’ятки пошкоджена траншеєю часів війни. Розкопки тривали протягом п’яти польових сезонів з 1989 до 2002 року. Загальна вскрита площа становить 57 м². Незруйнована частина культурного шару була досліджена повністю.
Культурний шар, представлений розщепленим кременем, був зафіксований на стику давньоголоценового грунту і причорноморського лесу. Відзначено деяке його зниження в північному напрямку, що відповідало характеру давнього рельєфу і в загальних рисах повторюється сучасним зниженням поверхні в бік Сіверського Дінця. Потужність культурного шару в середньому становить 0, 25 – 0, 3 м, його нижня і особливо верхня границі нечіткі. У верхній частині знахідки, головним чином, дрібні предмети, перебувають у певному завислому стані. Глибше положення артефактів стає більш стабільним, особливо це стосується більш важких предметів. Найвища концентрація знахідок припадає на глибину 0, 45 – 0, 7 м. Нижче кремінь також зустрічається головним чином у кротовинах. Загалом культурний шар пам’ятки можна охарактеризувати як відносно тонкий, та такий, що довгий час лишався непохованим, пошкоджений внаслідок грунтоутворення, седиментації та активності риючих тварин.
Кремінь, представлений на пам’ятці, високоякісний, крейдяний, темно-сірого, майже чорного кольору, ідентичний кременю із розташованих поблизу родовищ. Вироби не окатані, частина з них має вапнякові натьоки. Поверхню вкриває патина, колір якої варіює від молочно-білої до блакитної. Частина предметів, переважно великого розміру, вкрита густою патиною тільки з одного боку, другий бік патинований значно менше, або без патини взагалі.
Колекція крем’яних виробів, що походить із культурного шару, налічує 1747 предметів і представлена наступними групами: уламки жовен, нуклеуси та нуклевидні уламки, сколи формування і підправки нуклеусів і знарядь, відщепи, платівки, мікроплатівки, знаряддя.
Нуклеусів 12, що становить 0,93% колекції; з них 9 – одноплощадкові, 2 – двохплощадкові, 1 – трьохплощадковий, переважають вироби торцевого типу, вдвічі менше конусовидних. Відщепи, платівки (без врахування реберчастих) та їх фрагменти складають половину колекції – 872 екз. (49,9%). Відщепи (різних параметрів) значно переважають – їх 41,7%. Група знарядь нечисленна, налічує 17 екз. (0,93%). Майже половина з них – різці (бокові, тільки один серединний), в якості заготовки для них використовувались, головним чином, відщепи. Два скребловидних знаряддя виготовлені на масивних відщепах, їх робочий край сформований крутою ретушшю. Треба також відзначити наявність двох крупних платівок з краєвими ретушованими виїмками. Одне знаряддя на платівці має виділене кількома фасетками ретуші невеличке жальце та різцевий скол з протилежної сторони. Кілька відщепів мають ретушовані ділянки.
На площі пам’ятки знахідки розташовані нерівномірно, утворюючи кілька скупчень. 4 локалізовані доволі чітко – в квадратах 4´-Ж; 3´-З; 3-В Г; 1´ 1-А. 3 скупчення мають розмиті кордони, зливаючись одне з одним: вони знаходяться в квадратах 1´ 2´ 3´-В Г Д. Відносно рівномірно знахідки розміщувались смугою завширшки 1 м по лінії квадратів Е. Периферійні східна та південна ділянки пам’ятки знахідок майже не містили.
Планіграфічна структура, за даними попереднього аналізу, характерна для пам’яток типу майстерень, де відбувалось первинне розколювання кременю, підготовка та систематичне розщеплення нуклеусів з метою одерження заготовок і виготовлення знарядь.
На правому березі р. Сіверський Донець, на відрізку завдовжки приблизно 20 км, на південний схід від с. Синичине зараз відомо кілька пам’яток пізньопалеолітичного часу. Це, перш за все, майстерня з обробки кременю біля с. Вісла Балка, датована в межах фінального плейстоцену доалередським часом [Горелик, 2001, с. 307; Колесник, 2002, с. 141]. Поруч зафіксовано два пункти обробки кременю, близьких до Віслої Балки за техніко-типологічними параметрами [Колесник, 2002, с. 148]. У 4 км від Віслої Балки досліджено місцезнаходження Тетянівка. Це невеличка майстерня з обробки кременю, де було виготовлено і частково розщеплено кілька нуклеусів. За технікою розщеплення та геологічними умовами залягання культурного шару воно дуже близьке майстерні Вісла Балка [Коваль, 1995, с. 85].
Майстерня біля с. Синичине, очевидно, тяжіє до цієї групи пам’яток. За даними попереднього аналізу, а також на думку дослідників, які мали змогу ознайомитись з частиною колекції та умовами залягання культурного шару, пам’ятка має багато спільних рис з Віслою Балкою, синхронна або трошки старша за неї [Колесник, 2002, с. 149]. У 2002 році розкопки пам’ятки було завершено. Подальше опрацювання здобутих матеріалів дозволить більш точно визначити її функціональну належність і хронологічну позицію.