Комунікаційний підхід у музейній справі як відповідь на потреби соціуму
Тези наукових доповідей (повідомлень)
20 років, що майже минули від того серпневого дня, коли Верховною Радою було прийнято Акт проголошення Незалежності України, ставлять питання щодо осмислення цієї події та шляху, що країна пройшла від того дня і до сьогодення. Значну роль у процесах дослідження та висвітлення минулих подій відіграють заклади культури, в першу чергу музеї, як зберігачі пам’яток тих подій, що стали історією. В арсеналі музею є засоби донесення наукового доробку дослідника до широкого загалу, своєрідної «каталізації» відвідувачів, які можуть згоджуватись або не згоджуватись з висновками дослідника, до власного осмислення представлених подій та формування власного відношення до представлених ситуацій. Роки Незалежної України, хоча і відносяться до недавньої історії, однак, за своїм історіософським значенням, також підлягають експозиційному висвітленню. Сучасні особливості епохи, що настільки наближена до нас, ставить питання щодо прийнятної методології дослідження та висвітлення тематики.
За роки Незалежної України в Харківському історичному музеї було побудовано кілька виставок, які намагались або повною мірою, або частково, показати відвідувачам саме сучасний період української історії. Створювались вони, переважно, до певних ювілейних дат, що зумовлювало їх тематичну специфіку. Серед них можна виділити три великі, за масштабом висвітленої тематики, виставки:
1996 р. виставка «Українське національно-культурне відродження: історія, традиції, сьогодення. До 5-ої річниці Незалежності України». Це перша виставка, що своїм розглядом захоплювала і період Незалежності. Розробка була ускладнена невеликим часом, що минув від серпневих подій 1991 р., а через це – складними умовами, в яких на той час перебувала держава, певною нестабільністю політичних та соціально-економічних умов і, звичайно, неможливістю повноцінного осмислення в житті країни подій, які відбулися. Тож, бажаючи відійти від гострих кутів, що розділяли суспільство і, натомість, звернутись до соціально більш нейтральної тематики, експозиціонери виключили з розгляду соціально-економічні питання, політичну сферу і зосередили всю увагу на культурних питаннях. Висвітленню підлягали питання національно-культурного відродження та іманентне Харкову положення в ньому як регіонального осередку культурної думки держави від XVIIIстоліття до 1996 р. включно.
Експозиційне відтворення епохи було продовжено та розвинуто наступною виставкою, створеною у 2001 р. до 10-ї річниці Незалежності України, – «Харківщина. Нова доба». Відступаючи від занадто обережного підходу до розкриття тематики попередніми авторами, експозиціонери, зважаючи на попередній досвід, та відзначаючи відокремленість більшості відвідувачів від суто культурної тематики, переходять до висвітлення раніше випущених із розгляду тем. Експозиційному відтворенню тут підлягає уже як сам процес державотворення, перетворень, що охоплювали в попереднє десятиріччя економічну, соціальну та політичну сфери, так і вже згадувану культурну тематику, як окремого елементу процесу становлення держави. Хронологічно висвітленню підлягав період 80-90 рр. XX ст. Територіально, на виставці були представлені процеси та події, що розгортались суто на харківському ґрунті, водночас, на їх основі, певною мірою, висвітлювались і загальнодержавні процеси перетворень. Тим самим, широта тематики визначала певну фрагментарність розгляду подій, чим була відзначена також і перша виставка, хоча і з інших причин. Водночас, серед невдалих моментів можна назвати певні політичні «симпатії», відображені у експозиції, які викликали негативну реакцію значної частини музейної аудиторії. Досвід був врахований і у майбутніх виставках від подібної політизації відійшли.
У 2006 р. експозиційне дослідження періоду було реалізовано у вигляді виставки «З вірою в серці…», створеної до 15-річчя Незалежності України, яка за своїм задумом та тематичною структурою практично повторювала попередню виставку «Харківщина. Нова доба», розглядаючи історію Харківщини хронологічно від отримання Україною Незалежності до ювілейного року відповідно до трьох глобальних розділів – політика, економіка, гуманітарна сфера, водночас було додано і нову тему – засоби масової інформації та їх роль у формуванні громадської думки.
Побудовані за традиційним комплексно-тематичним методом з поодиноким використанням образних моментів, що мали урізноманітнити виставку та активізувати відвідувачів до певних роздумів, виставки фактично повторювали експозиційні розробки минулих років, не доповнюючи наступні певними новаціями, визначеними розвитком теоретичного музеєзнавства та специфікою розглядуваного історичного періоду. Через це, представлені виставки, за особливостями побудови та засобами реалізації, практично не відрізнялись від інших виставок музею. Водночас, широта тематики та малий розмір експозиційної площі часто викликали певне переобтяження експозиційного поясу експонатами. Хоча, не можна не відмітити, дані тенденції були значною мірою зумовлені ситуативним та матеріальним положенням музейного закладу в ці роки.
Наступні виставки охоплювали лише певні частини тематичного різноманіття історичного періоду, іноді в контексті попереднього історичного розвитку, напрацьовуючи, таким чином, матеріал для глобального розгляду сучасної історії української держави та дозволяючи оцінити реакцію відвідувачів на певні теми чи експозиційні задуми. Однак, побудовані за тими ж принципами, що і попередні виставки, вони страждали тими ж недоліками, що, певною мірою, ускладнювало реалізацію завдань музею в сучасному суспільстві.
Тож при розробці майбутньої виставки, присвяченої 20-річчю Незалежності України, слід врахувати позитивний досвід, набутий під час попереднього експозиційного висвітлення періоду, та відійти від тих недоліків, що були у більш ранніх виставках.
При побудові нової виставки, зважаючи на невеликі розміри експозиційної площі та різноманіття експозиційної тематики, повноцінне впровадження якої може призвести до переобтяження виставки предметами, постає питання щодо ідейного виокремлення для розгляду лише певних тем та тематичних комплексів, які розкривали б ідею виставки без впровадження всього різноманіття уже традиційних для експозиційного показу даного періоду тем.
Підходячи до питання щодо методів побудови майбутньої виставки, необхідно відмітити, що різкий перехід при побудові до зовсім нових методів та принципів побудови є досить ризикованим, оскільки це не завжди може викликати схвальну реакцію відвідувачів, незнайомих з такими новаціями. В той же час і побудова виставки повністю у традиційній манері є дорогою в глухий кут. Виходом є пошук при побудові золотої середини між традиціями і новаціями. Так, доцільно, не відходити далеко від звичного тематичного методу, зручного для проведення навчальних екскурсій школярам, що складають значну частину сучасної музейної аудиторії, урізноманітнити експозицію образними моментами, що приносять в експозицію додаткове змістове та ідейне навантаження і новими технічними засобами, що дають змогу вивести процес музейної комунікації на новий рівень.
Беручи за головне зміст ювілейної події, до якої буде побудовано виставку, її ідейною домінантою доцільно зробити образ держави, представлений у двох масштабах – глобальному та регіональному (в даному випадку – харківському).
Символічно ідея розкриватиметься через образну композицію «Україна на межі століть», що передаватиме історичний та ідейний характер сучасної української держави. Вона представлятиме собою велику карту сучасної України, на якій будуть розміщені фото визначних пам’яток різних місцевостей (наприклад, Харків буде представлено фотографією будівлі Держпрому, Київ – фотографією Софійського собору і т.п.), через що буде показане втілення історичного (пам’ятки різних часів – від Київської Русі до радянського періоду та сучасності) та регіонального розвитку окремих територій в сучасній українській державі. Над картою знаходитимуться зображення тризуба, гербу Гетьманщини та гербу радянської України, що знаменуватимуть три основні періоди розвитку державності на території України. Увінчана карта буде іконою Спаса, що передаватиме чільне місце духовних традицій в житті народу від часів Київської Русі до сучасності. По обидва боки від карти будуть розміщені фігури давньоруського дружинника та козака, що символічно передаватимуть державницькі традиції часів Київської Русі та Гетьманщини, що стали ідейним підгрунтям сучасної держави та значення історичних традицій як захисника національного буття.
У першому розділі експозиції, що представлятиме глобальний рівень держави, мова піде про державотворчі процеси, що розгортались в Україні після проголошення Незалежності.
Експозиційну розповідь слід розпочати з теми «Здобуття Незалежності і перші державницькі реформи», що є визначальною для подальшого розгляду і де, за допомогою експонатів, символічно буде показано процес становлення основних державних інституцій і атрибутів, притаманних кожній суверенній державі (тут можуть бути представлені Постанова Верховної Ради УРСР «Про проголошення незалежності України», зображення грошової одиниці – гривні, герб України – тризуб, паспорт громадянина України, емблема Збройних сил України, фото посольства України в США, знак Президента України) та демократичні засади незалежної української держави (предмети, пов’язані з демократичним волевиявленням громадян).
Детальне розкриття цих питань відбуватиметься у наступних експозиційних темах.
Друга тема – «Затвердження державної та регіональної символіки», в якій демонструватимуться документи, пов’язані з історією затвердження основних символів української держави – Державного Герба України, Державного Прапора України та Державного Гімну України, зображення символів та фотокадри офіційного їх використання, що демонструватиме місце даних реліквій в житті сучасної держави. Особливе місце займатиме місцева, регіональна символіка Харкова та області.
У третій темі, присвяченій створенню банківської системи та впровадження власної грошової одиниці, висвітлюватимуться питання створення Нацбанку та банківської системи України, як необхідних елементів існування кожної суверенної держави, а також впровадження української грошової одиниці – карбованця, гривні та копійок. З цією метою будуть використані копії законів, відповідно до яких було створено банківську мережу та введено грошову одиницю, а також примірники банкнот, розмінних та ювілейних монет, випущених Національним банком України.
Четверта тема розкриватиме процес формування Збройних Сил України як гаранта зовнішньої безпеки держави через три основні пункти – створення прикордонних військ для охорони кордонів держави, розбудову та реорганізацію армії і спроби переведення армії на контрактні засади, а також участь українських військовослужбовців у миротворчих операціях. Тут будуть представлені особисті речі військовослужбовців, документи, що розкривають процес реформування військ, фото підрозділів, озброєння та військової техніки, що використовується у Збройних силах України.
Наступна тема розкриватиме процес розробки та прийняття Конституції України, як результату формування основних державних засад України і як підвалину для подальшого становлення державних інституцій. Як конкретну реалізацію конституційних засад наступна тема демонструватиме структуру владних органів на загальнодержавному та місцевому рівнях, що включає три гілки державної влади та органи місцевої влади.
Політичні партії, як запорука демократичного формування влади та безпосередньо пов’язаний із державною владою елемент складатимуть наступну тему. Уникаючи надмірної політизації та політичних симпатій різні політичні сили демонструватимуться у рівних пропорціях.
Виключення окремих елементів цієї тематики, звичайно, унеможливило б повноцінний показ процесу становлення сучасної держави, тож основна проблема по відбору тем заключається саме у регіональному компоненті. Так, регіональний рівень можна розкрити через показ основоположних галузей, що є історично притаманними Харківщині – науки та вищої освіти, машинобудування, торгівлі та міжнародних контактів (однією із сторін якого є спортивна складова). Ці галузі є не лише головними для місцевої спільноти, але й посідають значне місце у загальнодержавній економічній системі, що визначає необхідність їх експозиційного розкриття. Так, науковий комплекс Харківщини, де будуть представлені вищі навчальні заклади та науково-дослідні інститути, є визначальним, оскільки Харків історично є науковим центром України, в тому числі, і в наш час мережа наукових закладів міста є однією з найбільших у державі. Машинобудівний комплекс і зараз є провідною промисловою галуззю регіону, представленою підприємствами-гігантами, що з радянських часів були основою машинобудування республіки. Підприємництво і торгівля є важливою складовою сучасної економіки області та історично притаманним Харкову заняттям місцевих жителів. Їх кінцевим результатом є міжнародні контакти, що від торгівельної взаємодії перейшли на глобальний рівень. Тут будуть представлені побратимські зв’язки Харкова з містами Європи; спортивна взаємодія, зокрема, значне місце тут займатиме підготовка до проведення футбольного чемпіонату Євро-2012 у нашому місті, а також нагородження Харкова чотирма нагородами Ради Європи.
Значне місце у виставці займатимуть речі Героїв України, що мають відношення до Харківщини, представляючи таким чином певні досягнення регіону у розвитку різних сторін державного життя. Речі будуть тематично розміщені відповідно до тих галузей, в яких Герої України працювали, наприклад у темі «Формування Збройних сил України» будуть представлені речі Героя України В.О. Мельникова, у підтемі «Спорт» – особисті речі Героя України Я. Клочкової і т.п.
В той же час, під час побудови експозицій та виставок, що зображують період сучасності, не можна обмежуватись традиційним для окремого музею набором експозиційних засобів, адже події сучасної історії розгортається прямо перед обличчям тих людей, що складають музейну аудиторію, через що вони або знають, або вважають, що вже все знають про цю тему і цю епоху, що знижує бажання відвідувати експозиції з даної тематики. І, у порівнянні з іншими виставками, що демонструють «старовину», минуле, те, що пересічний громадянин не зможе побачити зблизька у звичайному житті (а це, часто, і стає приводом для відвідин музею), дана експозиція програє. Тож виконання експозиції у манері інших музейних експозицій, за допомогою тих самих методів та засобів призведе до очікуваного результату – рівень відвідування експозиції падатиме, відвідувачі, навіть при наявності бажання відвідати музей, ітимуть з більшою охотою на ті виставки, де можна побачити раніше небачене, де можна, відволікшись від трудових буднів, перейти у історичну «казку», а не знову спостерігати прозу сучасного буденного життя, що і так уже могло набриднути.
Тож, під час роботи над експозицією з даної тематики, співробітникам слід якомога більше уваги приділити тим засобам, що зможуть виділити експозицію з лінійки інших експозицій музею, зробити її більш атрактивною та емоційно вражаючою, що допоможе активізувати музейну аудиторію до відвідин саме цієї експозиції. Тому доцільно звернути увагу на ті знакові системи, що використовуються в музейній практиці рідше.
Засобами експозиційного мистецтва як самостійного і самоцінного жанру творчості, обумовленого сучасними естетичними та загальнокультурними передумовами є різноманіття доступних мов, чи, радше, знакових систем або каналів експозиційної передачі інформації: мови музейних предметів, вербальних засобів, мови експодизайну, аудіовізуальних засобів, театралізації [3, с. 25], за допомогою яких реалізується завдання щодо комплексної побудови концептуально обумовленого середовища [2, с. 7]. Окремо можна виділити засоби інтерактивності, зокрема інтерактивні віртуальні системи, що дають відвідувачам змогу віртуально ініціювати двосторонню взаємодію між експонатом, певною історичною пам’яткою та самим відвідувачем. Наприклад, за допомогою цих систем відвідувачу можна зробити віртуальну подорож до якоїсь історичної пам’ятки чи просто до цеху з виробництва військової техніки (причому, на відміну від телевізійної мандрівки, де маршрут подорожі чітко визначений авторами, відвідувач тут може сам вибирати свій маршрут та рівень необхідної взаємодії), розглянути внутрішню будову технічного пристрою, віртуально випробувати роботу механізму, представленого у експозиції і т.п. Загалом, варіантів використання цих систем дуже багато, тож зараз недоречно зупинятись на цьому питанні детально.
Однак, можливість використання цих систем обмежена високою вартістю їх реалізації, часто недоступною для пересічного музейного закладу. Більш доступним є використання аудіовізуальних засобів для переносу додаткового смислового навантаження та формування певного емоційного фону, які можуть запропонувати елементи інтерактиву та динамічної образності, необхідні під час боротьби за увагу потенційної музейної аудиторії до музейного способу проведення дозвілля, а також дозволяють активізувати сприйняття, розуміння і пізнання музейних цінностей в історико-художньому та гуманітарному контексті, сприяють опредмеченню і візуалізації зустрічей, діалогу художніх образів і питань, ідей, думок, відчуттів, психічних реакцій людини. [4, с. 99].
Їх використання обумовлене доступністю для музейного закладу необхідного обладнання. І, в той же час, навіть ці системи дадуть змогу сформувати для відвідувача вже знайому йому динамічну модель комунікації [1], через яку, як через місток, людину поступово можна підвести до прямої комунікації зі статичним експозиційним образом.
Використання простих аудіовізуальних систем на виставці, присвяченій сучасності буде доцільним для підкреслення сформованого образу сучасності, дозволятиме виділити експозицію серед інших музейних експозицій саме характером своєї реалізації, дасть можливість включення у розповідь раніше недоступних інформаційних джерел, передавання інформації, яку не в змозі донести традиційні експонати та допоміжний експозиційний матеріал, зокрема відеоматеріалів, які зображують події сучасності, звук голосу видатних діячів, кінохронікальне зображення подій і т. п. В певні моменти екскурсії екскурсовод запускає відео або аудіозапис, що підтверджують або розвивають його розповідь. Так, розповідь про здобуття Незалежності можна доповнити фрагментами кінохроніки, записами спогадів сучасників і політичних діячів про ті події і т.п. Екскурсія, урізноманітнена відеофрагментами та акцентована звуковим супроводом, звичайно, справить більше враження на відвідувачів ніж звичайна монологова розповідь. Доцільність цього використання саме у експозиції з сучасності зумовлюється великим різноманіттям доступної оригінальної відео та аудіоінформації, що документує сучасні явища та події, у порівнянні з виставками та експозиціями, що відтворюють інші періоди історії, де кількість доступних відео та аудіоматеріалів мінімальна, а якість багатьох доступних залишає бажати кращого. Крім цього, використання даного каналу передачі інформації дозволить передати інформацію у легкій для сприйняття формі, що спрощує розуміння й інших матеріалів, представлених в експозиції.
За допомогою даних технічних засобів можна створити майже повністю автоматизований екскурсійний процес, де роль екскурсовода виконуватиме «електронний гід», на плечі якого ляже проведення повних екскурсій для груп відвідувачів по всім темам експозиції. Використання попередньо записаної екскурсії, виконаної високопрофесійним спеціалістом «розмовного жанру», стане доцільною заміною традиційної монологічної екскурсії, проведеної звичайною людиною-екскурсоводом, часто втомленою під час попередніх екскурсій, коли бажання проводити нову екскурсію на «високому емоційному рівні» переважно є незначним. Даний вид екскурсії дасть змогу, за допомогою музичного супроводу, створити певний емоційний фон, підкреслити певні моменти екскурсійної розповіді, що при звичайній екскурсії зробити буде важче. Наприклад, розповідь про здобуття Незалежності підкреслити музичним записом урочистого характеру, розповідь про складні роки переходу до ринкової економіки – відповідним музичним супроводом і т.п. Однак, до підбору звукового супроводу слід підходити дуже ретельно, оскільки, неправильно підібраний звуковий супровід може не лише відволікти від екскурсійної розповіді, зіпсувати враження від побаченого, але і викликати певний дискомфорт у відвідувачів, роздратування від звукового тиску та «набридливої» мелодії.
Однак, повність автоматизованим зробити цей вид екскурсії неможливо, оскільки, присутність звичайного екскурсовода обумовлена необхідністю діалогової комунікації з аудиторією у вигляді відповідей на питання відвідувачів після прослуханої екскурсії чи спільного обговорення тематики, а також спостереження за аудиторією під час екскурсії з метою фіксації реакцій на певні моменти екскурсійної розповіді, окремі експонати чи комплекси, що сприятиме розвитку дієвої двосторонньої взаємодії музей-відвідувач-музей, де можна перманентно зчитувати реакцію аудиторії і, на основі отриманої інформації, приступити до експозиційних модифікацій, задля розширення моментів, що позитивно сприймаються аудиторією і виключення, чи переробки частин, що погано сприймаються чи передають не в повному обсязі ту інформацію, яку в них закладав експозиціонер чи викликають не те враження, яке автор очікував отримати.
Таким чином, використання даних експозиційних каналів передачі інформації дає музейним співробітникам змогу збільшити атрактивність експозиції та емоційний вплив на відвідувача, зменшуючи, в той же час, професійну втому співробітників, дозволяючи більш якісно та повноцінно взаємодіяти з музейною аудиторією, що сприятиме підвищенню зацікавленості відвідувачів у даній експозиції, дасть змогу зробити відвідання музею більш цікавим, а через практично нульовий рівень використання таких засобів у інших музеях, сприятиме пасивній рекламі музею серед потенційної аудиторії.
В той же час, при використанні цих технологій експозиціонерам слід бути обережними. Адже головним у музейній експозиції залишається сам музейний предмет – пам’ятка історичної дійсності, і знакова мова музейного предмета є основною мовою експозиціонера, а всі інші засоби мають бути лише допоміжними і повинні слугувати розкриттю властивостей представлених музейних предметів, підкресленню необхідних характерних моментів даних предметів. Тож, вони не повинні перекривати собою музейний предмет, затуляти невиразний музейний предмет яскравими допоміжними засобами, відволікати всю увагу відвідувачів на себе.
Таким чином, підготовка до святкування 20-ї річниці Незалежності України активізувала інтерес до осмислення та оцінки державотворчих процесів цього періоду, і значну роль у дослідженні цих подій відіграють музейні заклади. Корінні зміни в системі суспільних комунікацій останніх десятиліть поставили перед музеєм завдання щодо впровадження в музейну практику новітніх комунікативних засобів, зокрема, мультимедійних систем, що можуть актуалізувати процеси аперцепції музейних експозиційних систем, поставивши музеї на належне їм місце в системі соціальних комунікацій.
Список використаної літератури
1. Бойко А.Г. Музейно-педагогическая интерпретация психологической концепции визуального мышления [Текст] / Алексей Григорьевич Бойко // Художественный музей в образовательном процессе. – СПб : Специальная литература, 1998. – С.38-76.
2. Майстровская М. Музейная экспозиция: тенденции развития [Текст] / М. Майстровская // Музейная экспозиция. На пути к музею XXIвека : сборник научных трудов. – М., 1997. – С. 7-22.
3. Никишин Н. Музейные средства: знаки и символы [Текст] / Н. Никишин // Музейная экспозиция. На пути к музею XXIвека : сборник научных трудов. – М., 1997. – С. 23-32.
4. Столяров Б. А. Педагогика художественного музея: от истоков до современности [Текст] : учебное пособие для студентов гуманитарно-художественных факультетов. – Спб : Специальная литература, 1999. – 222 с.
5. Юхневич М.Ю. Музейная аудитория и ее изучение [Текст]/ М. Ю. Юхневич // Художественный музей в образовательном процессе. – СПб : Специальная литература, 1998. – С.77-95.