До портрета Єгора Кузьмича Рєдіна – вченого, громадського діяча, просвітителя (за матеріалами, що зберігаються у ХДНБ ім. В.Г. Короленка)

Один з головних ініціаторів організації та проведення 12 з’їзду археологів у Харкові, якого Д.І. Багалій назвав “душею” його підготовчого /Предварительного/ комітету, професор Харківського університету Єгор Кузьмич Рєдін /1863-1908 рр./, за спогадами сучасників був найпопулярнішою постаттю серед громадських діячів міста. Цей видатний вчений, історик мистецтва, археолог поєднував широту та глибину наукової та викладацької діяльності з просвітницькими справами.

Сьогодні ми зайвий раз пересвідчуємося в цьому, вивчаючи історію Харківської державної наукової бібліотеки ім. В.Г. Короленка, досліджуючи її фонди. Ім’я Є.К. Рєдіна знаходимо в списках членів Харківської громадської бібліотеки /1896-1906 рр./. Протягом п’яти років він входив до складу її Правління, виконуючи обов’язки секретаря. Завдяки його дбайливому ставленню до громадської справи протоколи загальних зборів членів ХГБ були наповнені “живими” деталями, подробицями, які стали суттєвим доповненням до відомостей, що надавалися у щорічних звітах бібліотеки. Людина глибокої ерудиції, Є.К. Рєдін у 1898 році разом з Д.І. Багалієм – головою Правління бібліотеки – здійснював коректуру та нагляд за друкованням ювілейної брошури “Десятилетие Харьковской общественной библиотеки” /Х., 1898/. Щиро зацікавлений у розвитку бібліотеки, він дарував їй кожний примірник своїх праць: і окремі видання, і відбитки статей. З його багатої спадщини зараз у фонді ХДНБ зберігається понад 60 прим. творів. Майже всі вони мають дарчий надпис вченого – “Харьковской общественной библиотеке. – Автор”. Це здебільшого праці Є. Рєдіна з історії візантійського і давньоруського мистецтва, археології. Поміж них – одна з перших праць науковця “Киево-Софийский собор. Исследование древней мозаичной и фресковой живописи”  /авт. Айналов Д.В., Редин Е.К. – Спб., 1889/, за яку Рєдін у студентські роки одержав золоту медаль. У 1896 році він дарує ХГБ один з примірників магістерської дисертації “Мозаики равеннских церквей”. Автограф Є. Рєдіна знаходимо і на його книзі “Мозаика купола св. Софии Солунской” /Спб., 1899/.

Багато було зроблено вченим у справі дослідження та опису місцевих пам’яток старовини. У фонді ХДНБ є “Памятники церковных древностей Харьковской губернии” /Х., 1900/, “Материалы к изучению церковных древностей Украины. Церкви города Харькова” /Х., 1905/, “Могильник кургана слободы Сеньково, Купянского уезда” /Х.,1900/ та інші. Беручи участь у Ризькому та Катеринославському археологічних з’їздах, Є. Рєдін присвятив цим подіям декілька статей та нотаток. Завдяки турботам вченого до фонду ХДНБ потрапили деякі з них, а також праці, присвячені 12 Археологічному з’їзду у Харкові.

Піклуючись про розвиток художньої освіти в рідному місті, Є. Рєдін неоднарозово порушував питання про створення у Харкові школи витончених мистецтв, яка поряд із спеціальною підготовкою надавала б учням і загальну освіту. Ці думки знайшли відображення у його працях “Харьков – как центр художественного образования юга России” /Х., 1894/, “Харьковская школа изящных искусств” /Х., 1895/, що зберігаються у ХДНБ. Бажаючи наблизити до митсецтва народні маси, вчений дбав про організацію загальнодоступного народного театру /’’Народный театр’’. – Х., 1898/.

Є в наукові спадщині Рєдіна й праці, які особливо дорогі книгознавцям, фахівцям бібліотечної справи. В них автор характеризує окремі рукописи, наявні у фондах Паризької національної бібліотеки, бібліотек Флоренції, Мюнхена, Британського музею, де він побував під час своєї закордонної подорожжі.

Фонди ХДНБ містять і інші матеріали, що всебічно розкривають особистість цього, за висловом М.Ф. Сумцова, “человека золотого сердца”.