Конференція, присвячена 135-річчю з дня народження Є. К. Рєдіна
Тези наукових доповідей (повідомлень)
Влітку 1902 р. у Харкові відбувся 12 Всеросійський Археологічний з’їзд, який значною мірою вплинув на розвиток науки у нашому регіоні. В результаті великої напруженої попередньої роботи /численні експедиції, археологічні розкопки/ науковці Харкова, в першу чергу професори університету Д.І. Багалій, Є.К. Рєдін, М.Ф. Сумцов, М.Г. Халанський, А.С. Лебедєв, священнослужителі місцевої єпархії православної церкви І.І. Філевський, П.Г. Фомін, Левицький, зібрали великий речовий матеріал, поданий на виставці з’їзду, одним з розділів якої був “Пам’ятки церковної старовини”.
Серед експонатів церковного розділу виставки увагу проф. Є.К. Рєдіна, її ініціатора і головного організатора, привернула ікона Володимирської Божої Матері 18 ст. у срібній ризі. Цю ікону передав попередньому комітету по підготовці 12 Археологічного з’їзду настоятель Покровської церкви сл. Терни Лебединського повіту протоірей П.Я. Краснопольський. Ікона написана “на дереве, живописью юго-западной работы с западным влиянием. Богородица держит на правой руке Младенца. У Богородицы небольшая красивая голова с румянцем на щеках. У плеч Богородицы по слетающему Ангелу с нимбами западного типа. Икона написана в углублении на зеленом фоне. 18 в. Иконе принадлежит риза серебряная, сделанная в 1767 г. 31х26”. [1].
Вперше про цю стародавню ікону згадав архієпіскоп Харківський і Ахтирський Філарет Гумілевський у своїй п’ятитомній монументальній праці “Историко-статистическое описание Харьковской епархии” /1859 г./. Владика Філарет сповістив, що ікона Володимирської Божої Матері надійшла до Покровської церкви сл. Терни [2], як значилося у опису, в 1783 р. від дворового панів Мамонових Михайла Ярцева. Вже в той час зображення було досить старим. Крім того, ікона була в срібній, частково визолоченій ризі, на якій унизу був напис: “Сия риза сделана в 1767 г.”. Під ризою на іконі ще один напис: “Изображение чудотворной иконы Богоматери страшныя”.
Цей останній напис також привернув увагу вченого Є.К. Рєдіна. Історик церковного мистецтва проф. Рєдін, який проходив практику у монастирях Афона, був добре обізнаним з іконографією Страсної Божої Матері. Один із списків цієї ікони знаходився у Московському Страсному монастирі. На цій іконі зображені з обох боків від Божої Матері по ангелу, кожен з яких тримає знаряддя страстей. Походження назви ікони Страсної Божої Матері мистецтвознавець М.П. Кондаков пояснював жахливим видінням ангела, який ніс знаряддя страстей Христових. [3].
На іконі, яка надійшла на виставку 12 Археологічного з’їзду, ангели не тримають цих знарядь. Проф. Рєдін відзначив, що цю деталь, очевидно, іконописець не зрозумів і опустив, тому назву “Страсна” замінили на “страшна”. Також, часто трапляється змішання імен іконографічних типів. У нашому випадку подібність до композиційного образу “Милування” дозволило назвати цю ікону Володимирською. Зважаючи на це, Є.К. Рєдін уточнює назву ікони “Страсна Божа Мати”, під якою вона і увійшла до каталогу виставки 12 Археологічного з’їзду, під порядковим номером 68.
Виставка з’їзду працювала з 16 до 24 серпня 1902 р. У 1903 р. Є.К.Рєдін, в той час директор університетського музею червоних мистецтв і старожитностей, настояв на передачі більшості церковних речей з виставки до музею університету і улаштував тут церковний відділ. У цьому музеї до 1920 р. знаходилась ікона Страсної Божої Матері У 1920 р. університетський церковний музей і єпархіальний церковно-археологічний музей були об’єднані у музей церковно-історичний /з 1922 р. – Музей Українського мистецтва /МУМ/. По інвентарним книгам МУМ значилася риза ікони Божої Матері з характерним написом під номером 4844. У 1934 р. разом з іншими речами цю ризу передають до Української картинної галереї /УКГ/. В інвентарних книжках УКГ її інвентарний № 4550, ікона до цієї ризи не значиться. Також невідомо, чи зберігалася ця ікона у МУМ і під якою назвою. В інвентарній книзі УКГ значиться: “Риза з ікони Божої Матері з дитиною”. Назви “Володимирська Божа Мати” і “Страсна Божа Мати” зникли. В опису ризи з’явилася нова деталь: “На бордюрі орнамент рококо”.
На початку Великої Вітчизняної війни постало питання про евакуацію цінних експонатів, у тому числі з дорогоцінних металів. У червні 1941 р. провели випробірування виробів з металу. Роботу цю провів з одного боку науковий співробітник УКГ Е.В. Берченко, з іншого – представник ювелірторгу В.А Мануйленко. Результатом цієї роботи став запис: “Срібло низкопробне”. Риза ікони зостається в окупованому Харкові.
У 1943 р. під час відступу фашистських загарбників ця риза ікони Божої Матері була вивезена до Німеччини. Повернули її 20 липня 1945 р. з м. Цеденін /Земля Бранденбург/.
У документі, який зберігається у Харківському історичному музеї /ХІМ/, риза ікони з срібла 1767 р. 24х30 без назви значиться другою у списку серед експонатів з ящика № 1, 26-ю за рахунком у 19-му ящику значиться дерев’яна ікона Володимирської Божої Матері 18 ст. Полтавщина /?/ 24х31. До інвентарних книжок ХІМ ця ікона записана не була. На цей час її доля нам невідома.
В інвентарній книзі ХІМ /ІІІ група/ 12 червня 1948 р. зробили запис під № 7019 “Оклад иконы в стиле барокко. 1767 г. Серебро. 31х26. Сохранность удовлетворительная.” У 70-ті роки ризу ікони Божої Матері занесли до нової інвентарної книжки групи “Метал” під № М-654.
Література та джерела
1. Каталог выставки 12 Археологического съезда в Харькове. – Харьков. – 1902 г. – С. 16.
2. У 1727 р. сл. Терни Лебединського повіту була подарована імператрицею Катериною І своєму зятю Гендрикову, чоловіку її дочки Анни. І надалі цей маєток належав її дітям та онукам. У 70-ті роки 18 ст. її правнук Микола Сергійович Дмитрієв-Мамонов на місці старої дерев’яної збудував кам’яну церкву в ім’я Покрова Божої Матері. /Филарет Гумилевський. Историко-статистичское описание Харьковской епархии. – Харьков. – 1859 г. – С. 586.
3. Ікона з’явилась у 1641 р. Походить, певно, з Кіпру. У 15 ст. принесли до Риму. /Н.П. Кондаков. Памятники христианского искусства на Афоне./.