Конференція, присвячена 135-річчю з дня народження Є. К. Рєдіна
Тези наукових доповідей (повідомлень)
Етнографічні музеї як спеціально влаштовані і впорядковані наукові інституції існують у світі з XIX ст.: і як розміщені у більш-менш пристосованих приміщеннях збірки; і як такі, що повністю відтворюють середовище, де побутували зібрані речі та матеріали.
На наш погляд, останні, а саме музеї народної архітектури та побуту просто неба («Скансени»), є найкращою формою експонування етнографічних колекцій. І Слобідська Україна давно заслуговує, та більше – потребує! – подібного музею, де б архітектурні споруди існували серед мальовничих ландшафтів краю, речі господарського вжитку та ремісничі знаряддя могли бути показані саме так, як вони використовувалися і застосовувалися їхніми власниками. При чому цей музей відтворював би саме Слобожанську регіональну специфіку, тобто в ньому мають бути представлені не тільки матеріали з української етнографії, а й зразки будівель та побутових речей усіх національних меншин краю.
Створення Слобожанського музею народної архітектури та побуту стояло в Комплексній програмі розвитку Харківщини до 2005 року. Але, на жаль, поки що ця ідея не реалізована, і невідомо, чи буде реалізована взагалі.
Розвиток сучасних комп’ютерних технологій уможливлює створення такого музею у «віртуальній реальності», тобто у штучному тривимірному світі. У «віртуальній реальності» такого музею, так само, як в обжитому музеї-скансені, «відвідувач» зможе не тільки пройтися експозицією, побачити справжні музейні речі в об’ємі, а й безпосередньо взяти участь у минулому житті у будь-якому образі – «персонажів»-людей чи речей історії: можна буде вишити сорочку чи запустити у дію млин тощо. Тобто головний принцип цього музею: «тут усе можна брати у руки і робити, що хочеш»,– чого не може собі дозволити звичайний музей, навіть і просто неба.
Хронологічно такий музей мав би представляти Слобожанщину 17 ст. (спочатку «сучасного» заселення краю) – 20 ст.
Кожен народ має бути представлений окремим розділом, де була б репрезентована традиційна духовна та матеріальна культура цього народу саме на Слобожанщині. Окремий розділ має бути для тих народів, чия колонізація була недовгою, надто нечисельною на території нашого краю.
Видання «Віртуальний музей» повинно мати кілька режимів:
1. Тематичні екскурсії.
2. Слайд-шоу, що дає можливість користувачу-»відвідувачу» вибрати й переглянути зображення речей у будь-якій послідовності.
3. Довідкові матеріали про місце перебування речей на місцевості чи в музейному або архівному зібранні; статистичні дані; відомості про етнографів краю; батьківщини національних меншин краю; бібліографія за темами тощо.
4. Хронологічна шкала, де прослідковується зв’язок між окремими пам’ятками, представленими у програмі; подіями історії тощо.
5. Пошуковий режим.
6. Режим віртуальної реальності.
Подібні продукти – не новина у світі, вони реалізовані в INTERNET і як видання на компакт-дисках. Однак звертання до етнографічної тематики у мультимедійних виданнях епізодичні. В Україні запропонований проект один з перших.
Віртуальний музей ні в якому разі не підмінює собою і не заперечує існування музеїв взагалі, і музеїв просто неба зокрема. Він має стати доповненням традиційного музею, яке значно розширює і збагачує його можливості. А в наших умовах – і першим кроком до створення Слобожанського музею народної архітектури та побуту просто неба.