Конференція, присвячена 75-річчю Музею Слобідської України ім. Г. С. Сковороди
Тези наукових доповідей (повідомлень)
Серйозну увагу на мистецтво Слобожанщини, пам'ятки матеріальної культури було вперше звернуто на ХІІ Археологічному з'їзді, який відбувся 1902 р. в Харкові. Великий внесок у вивчення пам'яток старовини краю зробив професор Є.К.Рєдін, завідуючий кафедрою мистецтвознавства Харківського університету. В цей же час у Харкові завершується формування мистецтвознавчої школи, засновано Єпархіальний музей, що зібрав цінні пам'ятки старослобідського культового мистецтва. З'являються такі видатні праці, як "Історія Слобідської України" Д.Багалія та "Слобожане" М.Сумцова. У такому культурному контексті, що виник на хвилі національного відродження початку ХХ ст. в Україні, працюють харківські художники.
Пропаганда національного мистецтва в колі національної інтелігенції, час створення українського мистецтвознавства у Харкові, як і в Києві (журнал С.Кульженка), завершуються заснуванням літературно-художнього гуртка з художньо-архітектурним відділом, орієнтованим на український живопис - пейзаж та історико-етнографічну картину, українську архітектуру. Частина художників (С.Василь-ківський - голова гуртка, В.Фаар, М.Ткаченко, М.Беркос, М.Уваров) були членами та експонентами виставок гуртка, деякі, як, наприклад, П.Левченко, до нього не входили, хоча теж працювали у цьому напрямку.
Визначною заслугою С.І.Васильківського, як художника і громадянина, було створення ряду архітектурних пейзажів, замальовок старовинних церков і будівель.
Частина цих робіт, що експонувалися на виставках гуртка (С.Васильківський плекав мрію про створення музею Слобідської України), була дуже цінною для з'ясування особливостей української архітектури. На жаль, дуже багато творів С.Васильківського загинуло під час війни, але й ті, що знаходяться нині у зібранні Харківського художнього музею, свідчать про плідну роботу у цьому напрямку.
П.Левченко, М.Беркос, М.Ткаченко - майстри, які не виділяли штучно національних особливостей, не займались стилізацією. Національний пейзаж у їх творчості - це увага до специфічних особливостей природи Слобожанщини, характеру рослинності, використання колористичної палітри, яка є пріоритетною у зоровому сприйнятті слобожанина. Серед їх робіт, по суті, немає чистих пейзажей. Їх цікавлять селянські хати, дворики, околиці, хутори, вітряки, їх живописна краса і архітектурна своєрідність. Звідси - пошуки відповідних композиційного, колористичного і тонального вирішення їх картин.
Дуже типові для їх творчості пейзажі, в яких звичайний куточок слобожанської природи перетворюється на узагальнений образ Укра-їни.