Національний склад викладачів Харківського колегіуму (ХVІІІ - перша половина ХІХ ст.)

У ХVІІІ - на початку ХІХ ст. центральне місце в культурному житті Слобідської України займав Харківський колегіум. Хоча історія цього закладу привертала й продовжує привертати до себе увагу дослідників, ряд аспектів залишається недостатньо вивченим. Серед них - питання про національний склад викладацького корпусу Харківського колегіуму.

Звіти колегіумського керівництва та деяка інша ділова  документація дають можливість одержати цікаву інформацію і з цього приводу. Відомо, що засновник колегіуму бєлгородський єпіскоп Єпіфаній Тихорський доклав багато зусиль, щоб запросити перших викладачів до нового навчального закладу з Києво-Могилянської академії. Є підстави вважати, що вони були українцями, вихідцями з різних регіонів України. У звіті до Синоду від 11 травня 1738 р. єпіскоп Петро Смєлич повідомляв про вчителів колегіуму, які  належали до різних станів суспільства, а також різних  національностей: "малоруси, поляки, литовці" (Російський державний історичний архів в м.С.-Петербурзі, ф.796, оп.19, од.зб.322, арк.1). Є відомості також про те, що в колегіумі в 40-х рр. ХVІІІ ст. викладачами грецької мови були "природні греки". В списках вчителів "додаткових класів", які з'явилися в колегіумі у 1768 р., зустрічаються прізвища, які говорять про німецьке, французьке, італійське походження їх власників (де Кастелій, І.Ф.Паулі, А.Я.Фонвікарті та ін.).

Починаючи з 90-х рр. ХVІІІ ст. у відомостях про вчителів духовних закладів, які збиралися Синодом, крім даних про освіту, вік, соціальний стан, потрібно було вказувати і національність  викладача. На підставі цих даних можна чітко прослідкувати деякі тенденції зміни у складі викладацького корпусу Харківського колегіуму. Якщо у 90-ті рр. ХVІІІ ст., на початку і навіть до 20-х рр. ХІХ ст. майже всі викладачі були українцями ("малорусами") (РДІА, ф.796, оп.71, од.зб.418, арк.199-205; ф.802, оп.1,  од.зб.106, арк.2-10; од.зб.641, арк.2-9 та ін.), то поступово, особливо з другої половини 20-х рр. ХІХ ст., картина дещо змінюється. Спочатку серед викладачів ми зустрічаємо одного-двух росіян, присланих до колегіуму з навчальних закладів центральної Росії, а в другій половині 30-х рр. вже переважна більшість  викладачів - росіяни (РДІА, ф.802, оп.1, од.зб.6381, арк.2-14; од.зб.8454, арк.2-11). На наш погляд, така політика ротації  духовних кадрів була однією з причин поступової втрати Харківським  колегіумом тих традицій, які склалися в ньому в попередні роки,  коли він відігравав провідну роль в розвитку освіти регіону.