Комунікаційний підхід у музейній справі як відповідь на потреби соціуму
Тези наукових доповідей (повідомлень)
Протягом 90-річної історії Харківський музей був і залишається своєрідним форпостом у справі збереження і популяризації історико-культурної спадщини не лише нашого регіону, а й загальнодержавної історії. Після відновлення Українською державою незалежності, для працівників музеїв актуальності набуло вивчення і об’єктивне висвітлення музейними засобами малодосліджених і суперечливих сторінок вітчизняної історії. Сьогодні, пошук нових форм організації експозиції, її сучасної ідеології продовжується. Цей процес ускладнюється відсутністю загальноприйнятої концепції історичного розвитку та методологічною кризою історичної науки і суспільства вцілому [5, С. 6].
Історія експозиційного будівництва у Харківському історичному музеї – складна й багатогранна. З часу заснування Харківського державного історичного музею ім. Г.С. Сковороди в його структурі одне з провідних місць займав відділ феодалізму [6]. У період незалежності цей відділ було прейменовано у І науково-експозиційний [3], що плідно функціонує і зараз. Одними з основних напрямків відділу були науково-дослідна та науково-експозиційна робота періоду IX– XIXст. Так, на основі музейних колекцій, архівних матеріалів, публікацій першоджерел та наукових досліджень результатом роботи співробітників було створення стаціонарних експозицій та тимчасових виставок: «Старий Харків» (1991 р.), «Церковна старовина» (1992 р.), «Світ минулого» (1993 р.), «Старый Харьков» (1995 р.).
З кінця 90-х рр. ХХ ст. по 2003 р. ХІМ пережив важкий довготривалий період пов’язаний з переїздом у нову будівлю [4], у зв’язку з чим існуючи стаціонарні експозиції, в тому числі і з історії краю (ІХ ст. – 1917 р.) були демонтовані. Для освоєння нових приміщень необхідний був час і матеріальні можливості. Незважаючи на всі ці обставини, у рамках науково-дослідної і науково-експозиційної роботи, продовжувалася розробка комплексних проблем і тем, пов’язаних з питаннями розвитку краю. Так, з метою поширення знань з історії Харкова ХІХ ст., поваги до народних звичаїв та традицій було підготовлено тематичні виставки: «Вікна» (2006 р.), «Харків і харків’яни» (2007 р.), «Архітектура м. Харкова у листівках. Поч. ХХ ст.» (2007 р.), «Сіячі освітянської ниви: просвітителі Слобожанщини кін. ХІХ – поч. ХХ ст.» (2007 р.); «Відзначання зимових свят на Слобожанщині» та «Корифей українознавства: академік М. Ф. Сумцов» (2007 р.); «Світ жіночої краси» (2008 р.); колекційна виставка «Перлина Слобожанщини: порцеляна та фаянс Кузнєцових у колекції ХІМ» (2008 р.); ювілейні виставки, присвячені роковинам від дня народження видатних українців та харків’ян: «Мальовнича Слобожанщина» до 150-річчя С. І. Васильківського (2004 р.) і «Харківщина очима митця пензля. До 150-річчя П. О. Левченка» (2006 р.); «Історія та сучасність» до 120-річчя Харківського міського художньо-промислового музею» (2006 р.) «До 225-річчя з дня народження Г. Ф. Квітки-Основ’яненка» (2003 р.) та «До 230-річчя з дня народження Г. Ф. Квітки-Основ’яненка» (2008 р.); «Моїм землякам» до 155-річчя з дня народження М. Ф. Сумцова (2009 р.), «Памяті кобзаря» до 195-річчя Т. Г. Шевченка (2009 р.), «Поза часом» в рамках виставки «До 90-річчя Харківського історичного музею» (2010 р.) та інші. Кожна з них була неповторною, мала свій колорит і своє художнє рішення.
Перелічені експозиції й виставки, створені співробітниками ХІМ, висвітлювали лише окремі сторінки історії розвитку міста, деякі події, що відбувалися на території нашого краю, вибірково відображали історичні долі визначних особистостей повязаних з нашим містом, але повної картини історії Харкова ХІХ ст. так і не було представлено. Довгий час необхідність створення повнопрофільної стаціонарної експозиції з історії нашого міста була актуальною [7, С. 21-22]. Співробітниками ХІМ проводилися маркетингові і соціологічні дослідження, які підтверджували бажання відвідувачів більш докладно ознайомитися з історією нашого міста [1, С. 29]. У тематичних збірниках наукових праць ХІМ: «Сумцовські читання» були апробовані варіанти експозиційної побудови виставки зазначеної тематики [10, С. 13].
Музейна експозиція – це візитівка будь-якого музею. Вона визначає музей як особливий заклад культури, де знаходяться «живі свідки минулого». У музейній експозиції виявляється внутрішня і символічна, часто знакова, сутність речей. Вона являє собою текст особливого характеру, в якому через музейні речі передані відчуття людей які жили давно, а через тексти, реконструкції тощо, передані ідеї й думки авторів експозиції [9, С. 97]. На жаль, у вітчизняній практиці експозиційного будівництва продовжують домінувати тенденції підпорядкування змісту експозиції формі, що продиктовано декількома факторами, серед яких неостанню роль відіграє недостатній рівень фінансування.
Останніми роками, у зв'язку зі швидким розвитком наукових технологій, музеї отримали можливість суттєво осучаснити власні експозиції. Експозиційна діяльність українських музеїв надзвичайно швидко розвивається, змінюється і трансформуються, розробляються і втілюються у життя велика кількість виставкових і експозиційних проектів, спостерігається строкатість авторських манер і прийомів образотворення, використовуються нетрадиційні форми спілкування з відвідувачами у специфічному середовищі [2, С. 62]. В експозиційній роботі актуальними є питання об’єму експозиції, кількості представлених в ній матеріалу, правильному відборі експонатів, коректне співвідношення оригіналів, реконструкцій і допоміжного матеріалу, про використання аудіовізуальних засобів. Кожна музейна експозиція розглядається як проект, зі своїми цілями і завданнями. Створюючи експозицію, необхідно чітко уявляти мету, тобто те, задля чого вона будується, яку інформацію потрібно донести до відвідувача, як розмістити експонати, щоб у сукупності вони дали якомога повне уявлення про історичний період міста Харкова у ХІХ ст., події і явища, що стали визначальними в зазначений час, щоб кожен експонат логічно доповнював інший.
Історія Харкова ХІХ ст. – цікавий і насичений подіями період. Тож, нова експозиція з історії Харкова ХІХ ст. повинна відтворити яскраву історію нашого краю, показати особливості політичного, економічного і культурного розвитку міста зазначеного періоду. Мета експозиції: максимально широке висвітлення історико-культурного надбання, підвищення загального інтересу до подій регіональної історії, використання історичного і наукового потенціалу музея для вирішення завдань культурного, духовно-морального виховання і просвітництва молоді.
Сьогодні, пріоритетними є вирішення завдань розкриття експозиційного потенціалу нових виставкових залів, вміло вписавши заплановані інтер’єри в наявні екстер’єри, враховуючи єдність просторового та ідейно-смислового рішення. Важливе значення має відбір експонатів музейної колекції, що будуть представлені на виставці. Цей відбір зумовлений декількома факторами, перш за все, ступінню вивчення зібрань, площею, на якій вони будуть розміщені та раціональністю використання обладнення. В запланованій експозиції «Харків ХІХ ст.» обов’язково має бути використаний практичний досвід попередніх тематичних виставок та експозицій.Так, створені ювілейні виставки із серії «Видатні особистості», можуть бути включені, як меморіальні комплекси, до нової експозиції.Найбільш яскраві й атрактивні виставки з цієї серії - це виставки присвячені С. І. Васильківському, О. П. Левченку, М. Ф. Сумцову, Д. І. Багалію. Виразність цих виставок забеспечена значною кількістю матеріалів відомих співвітчизників, їх особистих речей та індивідуальних робіт, що зберігаються в нашій колекції. Також важливим кроком на шляху побудови повнопрофільної експозиції з історії Харкова ХІХ ст. стане створення виставки «Харків. Історичні етюди», побудова якої запланована найближчим часом.
Як один з пріоритетних напрямків музейного планування при побудови експозиції слід використати наступні підходи: ідейність – відповідність експозиції, що визначається авторами експозиції; предметність – що виходить із предметної сутності експозиції, бо саме музейний експонат є матеріальним доказом фактів розвитку природи і суспільства, так і носієм емоційно забарвленої інформації; інформативність – насичення експозиційного ряду достатньо ґрунтовним запасом інформації, контрастність – виявлення кульмінаційних елементів, на які повинна бути спрямована увага відвідувачів (в екстер'єрі та інтер'єрі); ритмічність – структурування архітектурно-художніх елементів експозиції відповідно до ритміко-метричних закономірностей; універсальність – побудова експозиції з урахуванням сприйняття її різними групами відвідувачів. Художній образ – розглядається через призму сприйняття відвідувачами кольору і форми. Відвідувачі повинні отримати можливість багатоканального сприйняття експозиції, чим досягатиметься повнота вражень. Інформаційний базис у вигляді аутентичних речей: предметів старовини, історичних документів, фотографій, витворів мистецтва, доповнений об’ємно-просторовими композиціями, відеорядом спонукатиме відвідувачів до емоційного переосмислення представленого матеріалу. Велике значення має пластичне, світлове й кольорове рішення експозиції. Так, в експозиції «Харків ХІХ ст.» пропонується використати експозиційне обладнання з елементами архітектурного стилю «класицизм», що був розповсюджений у ХІХ ст. Цікавим пластичним рішенням буде декорування верхньої частини обладнання архітектурними елементами запозиченими з силуету міської забудови ХІХ ст. (дахи будівель). У художньому оформленні планшетів можна застосувати окремі декоративні архітектурні елементи (імітація зображення колон, портиків, балюстрад тощо). Світлове рішення експозиції грунтується на використанні переважно штучного освітлення: загального та індивідуального – підсвічення основних експонатів, виділення світлом головних тематичних вузлів: вітрин, столиків, інтер’єрів. Для відтворення атмосфери старого Харкова, в якому домінуючими були будівлі з червоної цегли у поєднанні з фарбованими світлою охрою стінами, бажано використати наступну кольрову гаму – охристо-червоний з виділенням окремих деталей білим кольром. Все це у сукупності створить особливий акцент на емоційно-чуттєвому сприйнятті експозиції перетворить вивчення останньої у творчий процес не лише співучасті, а й співвідкриття. На наш погляд, особливу увагу необхідно приділити інформаційному супроводу експозиції з використанням комп’ютерних програм і відео роликів. Так, завдяки використанню нових інформаційних технологій, можна зробити тематичні фотопрезентації з музикальним супроводом зброї часів російсько-турецьких війн, державних нагород, військової уніформи, меблів, посуду, жіночого вбрання та прикрас ХІХ ст. тощо. У цих фотопрезентаціях і відео роликах можна застосувати багаторівневі письмові або аудіокоментарі до експонатів створені для спеціалістів і адресованих широкій аудиторії (студентам, школярам тощо).
Експозиційна робота музею повинна бути тісно переплетена з фондовою і науково-просвітницькою. Саме такий взаємозв’язок забеспечить успішність майбутньої експозиції та її популярність серед відвідувачів.
Отже, на сьогодні сфера експозиційної роботи музеїв повинна розглядатися лише в нерозривному зв'язку з усіма іншими напрямками роботи музеїв в загальній системі культурних та освітніх установ. Подібний підхід передбачає певні принципи організації, з виділенням визначених етапів, що характеризуються своїм набором застосування інноваційних й інформаційних технологій. Запорука успіху музея у сучасному швидко змінному світі дати відвідувачам нові враження і відкриття.
Список джерел та літератури:
1. Бандуровська В. О. // В. О. Бандуровська / Шості Сумцовські читання. Матеріали наукової конференції, присвяченої 80-річчю Музею Слобідської України ім. Г. С. Сковороди. – Х.: вид-во ХДАДТУ, 2001. – С. 27-30
2. Велика Л. П. Музейне експозиційне мистецтво: Моногр.// Л. П. Велика. – Харк. держ. акад. культури. – Х.: ХДАК, 2000. – 160 с., іл.
3. Звіт про роботу Харківського історичного музею за 1993 р. // Архів ХІМ, Ф. Р.-5942, од. Зб. № 933.
4. Звіт про роботу Харківського історичного музею за 1995 р. // Архів ХІМ, Ф. Р-5942, од. зб. № 988.
5. Куделко С. М. Современные тенденции развития музейных экспозиций и задачи Харьковского исторического музея // С.М. Куделко, С.И. Посохов/П’яті Сумцовські читання. Матеріали наукової конференції «Музей: історія і проблеми сьогодення». Х.: видавництво ХДАДТУ, 1999. С. 6-8.
6. Отчет о работе Харьковского государственного исторического музея за 1959 г. // Архів ХІМ.
7. Пантєлєй О. М. До питання створення виставки з історії м. Харкова у Харківському історичному музеї // О. М. Пантєлєй / Шості Сумцовські читання. Матеріали наукової конференції, присвяченої 80-річчю Музею Слобідської України ім. Г. С. Сковороди. – Х.: вид-во ХДАДТУ, 2001. – С. 21-22
8. Рутинський М. Й. Музеєзнавство: Навч. посіб. / М. Й. Рутинський, О. В. Стецюк. – К.: Знання, 2008. – 428 с.
9. Шляхтина Л. М. Основы музейного дела: Учеб. пособие для студентов педагогических и гуманитарных вузов / Л. М. Шляхтина, С.В. Фокин. – СПб.: СпецЛит, 2000. – 160 с.
10. Яковлєв В. М. Деякі аспекти розробки наукової концепції з дожовтневої історії краю (ІХ ст. – 1917 р.) // В. М. Яковлєв / П’яті Сумцовські читання. Матеріали наукової конференції «Музей: історія і проблеми сьогодення». – Х.: видавництво ХДАДТУ, 1999. – С. 13-14.