Проблематика кам’яного віку в матеріалах ХІІ Археологічного з’їзду

Проведення Археологічних з’їздів завжди стимулювало пошук старожитностей. Напередодні ХІІ з’їзду у Харкові активно діяв Пепередній Комітет, за завданням якого працювали як відомі вчені, так і численні аматори. Серед останніх були священики, місцеві поміщики, вчителі, селяни.

На всіх Археологічних з’їздах були представлені матеріали та читалися доповіді по кам’яному віку. Не став виключенням і Харківський з’їзд. Відомості по кам’яному віку містилися в доповідях В.О. Городцова «Результаты археологических исследований в Изюмском уезде Харьковской губернии 1901 года», отця Спесивцева «Находки в Рай-городке», в «Объяснительном тексте к Археологической карте Харьковской области» Д.І. Багалія.

Достовірні відомості про місцевий палеоліт на той час були відсутні, одначе Д.І. Багалій згадує урочище Крем’янець (нині - територія м. Ізюм) як «гору, усыпанную кремнями» і урочище «Листовишино поле» біля с. Янків рог (нині - Сумська область), де на березі р. Ворскли «нет ни керамики, ни кухонных остатков, а только каменные вещи: обломки кремневых ножей, стрелки, скребки». Автор також повідомляє про знахідку кісток мамонта селянином слободи Андріівка Зміївського повіту. Пізніше, наприкінці 40-х років нашого століття, І.Ф. Левицьким у с. Андріївка були здійснені розкопки. Поштовхом для проведення досліджень стала знахідка місцевим селянином під час спорудження погрібу кісток мамонта. У ході розкопок були виявлені кістки мамонта, частина з яких була розташована в анатомічному порядку, кілька трубчастих кісток дрібних тварин та фрагмент трубчастої кістки бика. За стратиграфією місцезнаходження відноситься до пізньопалеолітичного часу. Цілком імовірно, що тут ми маємо справу з фауністичною пам’яткою, оскільки сліди діяльності людини у вигляді роздробленого каменю чи нарізок на кістках тварин відсутні.

Всі інші дані у матеріаліх з’їзду відносяться до пам’яток неолітичної епохи. Д.І. Багалій квазує на наявність неолітичних старожитностей вздовж берегів р. Оскол. Біля хутора Кондрашовка Куп’янського повіту селянами було знайдено дві «кремневые стрелки». Аналогічну знахідку було зроблено біля слободи Ново-Біленької, Старобільського повіту (нині - Луганська область). Автор наводить народні повір’я, що пов’язані із «громовыми стрелками». Неолітична стоянка була відмічена  також біля села Кочеток Вовчанського повіту (нині - Чугуївський район).

Цікаві матеріали надав до з’їзду священик отець Василь Спесивцев. Його доповідь містила дані про неолітичні пам’ятки в Ізюмському повіті (нині - Ізюмський район Харківської області та Славянський район Донецької області) - в околицях Рай-городка, Щурова, Лимана та Ямполя. Він не тільки зафіксував місця локалізації знахідок, а й детально і професійно їх описав.

У тому ж Ізюмському повіті провів дослідження археологічних пам’яток за дорученням Імператорського Московського Археологічного товариства В.О. Городцов. Хоча за визнанням автора «неолитические памятники... изучались попутно, специальных поисков не предпринималось, т.к. главное внимание уделялось курганам», він не тільки відвідав пункти, що відкрив о. Спесивцев, а й описав нові. Це - стоянки на дюнах лівого берега р. Донець біля слободи Кам’янки, стоянка в околицях слободи Долгенької, стоянка в 2-х верстах на північ від слободи Велика Камишеваха, на лівому березі р. Береки.

Робота ХІІ Археологічного з’їзду сприяла пошукам та вивченню пам’яток кам’яного віку. І хоча подані на З’їзд дані були скудними та уривчастими - це були перші кроки на шляху досліждення найдавнішого минулого Слобідського краю.