Харківський історичний музей

Харківський історичний музей приймає картки єПідтримка

Листи Івана Алчевського до матері як джерело вивчення творчого шляху співака

Конференція, присвячена 95-річчю XII Археологічного з’їзду

Литвиненко Тетяна Юріївна

Тези наукових доповідей (повідомлень)

 

Серед різних матеріалів, які стосуються родини Алчевських, особливе місце в колекції Харківського історичного музею займають епістолярні документи. Більша частина їх - це листи Івана Алчевського до матері Христини Данилівни, що були написані протягом 1905-1914 р.р., та відображають закордонні гастролі артиста. Документи були придбані музеєм у 1947 р. у Олени Олексіївни Бекетової, доньки Ганни і Олексія Бекетових. Як відомо, ці харківські родини були тісно пов’язані давніми близькими родинними стосунками. На підставі цих листів ми маємо змогу досить детально відновити початок творчого шляху співака, успіхи та невдачі, які супроводжували його сценічну діяльність.

Іван не мріяв про кар’єру актора оперної сцени, а хотів стати педагогом. Втім після закінчення університету йому довелося різко змінити своє життя і покласти на себе турботи про матір і молодшу сестру. Вже у 1901 р. Іван Олексійович починає творчий шлях на професійній сцені, хоча він не набув ніякої музичної освіти. Проте давалася взнаки відсутність вишколу, і тому наступного року він виїздить за кордон і бере уроки у відомих співаків і музичних педагогів. .

Найбільш ранній з листів Івана до матері (у колекції ХІМ) датується 2 листопада 1905 р. Це лист з Брюсселя, де Алчевський виступав на сцені оперного театру «Де ла Монне». З листа ми дізнаємось, що співак дуже вдало виконав партію Рінальдо в опері Х. Глюка «Арміда».

На зимовий сезон 1906/1907 р. І. Алчевського було запрошено до оперного театру Нью-Йорку. У листі від 4 (17) листопада 1906 р. він пише: «Я только что взошел на пароход, который увезет меня через четыре часа по направлению к Америке… Меня провожали на вокзале Мэша, Соломка и брат Литвин Щутц. Я очень люблю, когда меня провожают. Я чувствую, что я все же кому-то нужен, что кто-то сожалеет о моем отъезде…».

Пізніше Христина Данилівна отримає листи з Нью-Йорка, хмарочоси якого «в первый момент произвели отвратительное впечатление» на Івана (лист від 11 (24) листопада 1906 р.). Проте співак був «в полном восторге от Нью-Йорка! В нем как-то особенно свободно и бодро дышится» (лист від 12 (25) листопада 1906 р.). Америка змінює людину і в листі від 16 (29) листопада він пише: «Я становлюсь страшно болтливым в своих письмах, очевидно потому, что мне не с кем болтать в жизни. Я нахожу, что отсутствие слишком большого числа друзей и знакомых отлично влияет на меня. Я гораздо больше думаю, вглядываюсь в жизнь, больше слежу за собою и становлюсь серьезнее».

Очікуваний дебют його страхає і у листі від 23 листопада (6 грудня) 1906 р. він пише: «Сразу завоевать Америку нельзя». 25 листопада (8 грудня) 1906 р. відбувається дебют Алчевського в театрі, про що він схвильовано пише матері: «Это такой триумф, который даже во сне никому не может присниться. Никто на свете не имел в мои годы такой успех. Я счастлив».

 Проте в подальшому починаються ускладнення у стосунках з ди-рекцією, труднощі та неприємності. «Меня, как самого дешевого тенора, дирекция приносит в жертву. Ошибка моя заключалась в том, что не имея ясного представления о ценах на теноров в Америке, я вообразил, что еду на хороших условиях, а оказалось, что они настолько ничтожны, что мною пренебрегают, несмотря на мой огромный успех» (лист від 1 (14) грудня 1906 р.). «У меня были серьезные осложнения с дирекцией по поводу репертуара и я думал, что мне придется судиться с ними» (лист від 14 (27) грудня 1906 р.). У листі від 12 (25) січня 1907 р.: «С нетерпением считаю дни, которые мне осталось еще провести здесь… Лучше петь в Киеве, Одессе или Харькове, чем молчать в Нью-Йорке». Нарешті, 7 (20) квітня 1907 р. Іван пише: «Сегодня последний день моего контракта».

У травні 1907 р. Алчевський у Парижі, куди приїхав з надією на виступи у Гранд-Опера. Усі листи цього періоду відзначаються мінливістю настроїв, надії змінюються розпачем. І. Алчевському намагається зробити протекцію Ф.В. Литвин (співачка і його педагог) через директорів Гранд-Опера і Опера-Комік. Але обставини складаються несприятливо. Судячи з листів травня-червня 1907 р., проби і прослуховування закінчуються від’їздом співака з Парижу. У листі від 7 (20) червня 1907 р. він пише: «Приготовляюсь к отъезду. Поеду в среду прямо в Петербург, останусь там день-два и прямо в Харьков, где надеюсь быть 17 июля».

19 серпня (1 вересня) 1908 р. І. Алчевський знову в Парижі. На сцені славнозвісного театру Гранд-Опера він виконує партії Ромео (Ш. Гуно «Ромео і Джульєтта»), Зігфріда (Р. Вагнер «Загибель богів»), Рауля (Д. Мейєрбер «Гугеноти»), Фауста (Ш. Гуно «Фауст»). Усі виступи супроводжує величезний успіх. Іван Алчевський багато працює, вивчає нові партії (Кобзар Стан в опері Г. Бенак-Феррарі «Кобзар»), готується до творчої поїздки до Монте-Карло.

Останній лист І. Алчевського до матері, який зберігається у колекції ХІМ, датується літом 1914 р. Надісланий він з Лондону, де співак брав участь у російському сезоні на сцені театру «Друрі-Лейн». На цей час Іван Олексійович Алчевський вже відомий визнаний співак, який виступав на кращих сценах світу.

Листи І.О. Алчевського містять багатющий фактичний матеріал, який ще чекає на ретельне дослідження.