До історії селища Буди Харківської області

Ґрунтовне наукове вивчення найдавнішої історії населених пунктів регіону традиційно є однією з провідних проблем сучасних краєзнавчих досліджень. Чи не найскладнішим питанням цього процесу завжди була відсутність точних і цілком певних відомостей, підкріплених письмовими та архівними матеріалами. Перш за все, це стосується часів заснування та початкового існування більшості найстаріших селищ Харківщини, тісно пов’язаних з першою хвилею стихійної колонізації території краю.

Таким чином, вивчення найдавнішої історії селищ, на наш погляд, повинне спиратися не лише на загальні історичні відомості та матеріали археологічних розвідок в межах усього регіону чи окремих його частин, а й на ретельне вивчення місцевої топоніміки, усних переказів, місцевих легенд, родинних спогадів. Безумовно, усі ці відомості треба опрацьовувати та систематизувати з обережним до них ставленням.

Певною мірою, зазначені проблеми стосуються й історії селища Буди, що знаходиться за 26 км від Харкова і має тісний зв’язок з містом як в історичному, так і в економічному відношенні. Але Буди мають і свою власну історію, яка уходить корінням у далеке минуле Слобожанщини.

На території Буд у 1903 р. під керівництвом приват-доцента В.Ю. Данилевича були проведені розкопки курганних груп, де й знайдені урнові трупоспалення. У 1965 р. археолог В.П. Андрієнко провів розвідку в урочищі Кам’яний Яр і знайшов там залишки поселення епохи бронзи і скіфського періоду. Місцеві мешканці звертають увагу, на те, що саме в цьому місці у лісі водиться безліч змій, які ніби оберігають якусь таємницю.

 Документальних даних про село Буди до XVI ст. не виявлено, але існує легенда, дуже популярна серед української частини населення, про те, що на заході села був незвичайний колодязь. Під колодязем знаходився тайник, куди місцеві жителі ховалися під час татарських набігів. Іще ходили чутки, що там запоріжці сховали свої скарби. Люди так вірили в це, що час від часу намагалися їх відшукати.

 «Книга Большому Чертежу» не згадує Буди, тобто село існувало не як укріплення. Це було селянське і козацьке поселення.

 У 1680 р. Буди приєднав до своїх володінь харківський полковник Григорій Донець. На той час це було село з великими земельними угіддями і численним населенням, розташоване на водорозділі трьох річок, русла яких утворюють біля села хрест. Такого унікального розташування не має жодний населений пункт Харківської області.

 У 1725 р. Будами володів магнат російського походження князь Яків Крапоткін, пізніше - його удова княгиня П. Крапоткіна.

 На «Губернской карте Харьковского наместничества с показанием лутчих селений 1787 р. Карта Харьковского уезда» Буди вже були поз-начені. У той час у селі проживали 332 особи і було 19 дворів, тобто в середньому у дворі мешкали більше 10 дорослих. Здогадно, що власником Буд був Петро Андрійович Щербінін. Родоначальник Щербініних не був корінним жителем Харківщини, а походив із дворян Псковської губернії. Лише одруження з княжною Крапоткіною спонукало його оселитися у цій місцевості назавжди. Князь Крапоткін також не був місцевим мешканцем, але з одруженням з дочкою харківського полковника Донець-Захаржевського він придбав собі землі, більша частина з яких перейшла до Щербініна як придане за його дружиною.

 Одна з легенд села відноситься до середини ХІХ ст. На Нижньому ставку була дача харківських дворян Рожковських. У с. Ржавець вони зміняли собак на кілька кріпацьких родин і заселили ними вулицю. Тривалий час мешканців цього району будяни називали «иржавці».

 Наприкінці ХІХ ст. у Будах проживали 787 чоловік. У 1878 р. через Буди була прокладена залізнична гілка Люботин-Мерефа. Це виявилося найважливішим фактором для перенесення у Буди фарфоро-фаянсової фабрики товариства М.С. Кузнецова, яка була започаткована ще у 1868 р. у місцевості Волча Поляна недалеко від Буд. Крім того, у Будах було вдосталь дешевої робочої сили, а великі ліси, що оточували село, забезпечили фабрику паливом. Із працівників фабрики близько 200 були виписані з російських підприємств Кузнецова, а 1000 робітників складали місцеві жителі.

Фабрика почала випуск продукції у 1887 р. З цього часу починається нова сторінка в історії українського села Буди.