Адольф Страхов і Харків (до 100-річчя від дня народження)

А.Й. Страхов є одним з найвизначніших художників України. Він працював у найрізноманітніших видах художнього мистецтва, але більших успіхів досяг у галузі графіки та скульптури. Сьогодні всі видання з історії українського мистецтва ХХ ст. або радянського мистецтва відзначають його значний внесок у сучасне мистецтво.

Народився Адольф Йосипович Браславський (Страхов) у 1896 році в Катеринославі, закінчив Одеське художнє училище у 1914 р. Під час громадянської війни активно співробітничав з більшовицькими газетами як карикатурист, брав активну участь в оформленні революційних свят. Мабуть тоді і взяв А. Браславський псевдонім Страхов.

На замовлення Харківського військового округу до четвертих роковин Жовтня А. Страхов виконав комплект з 28 плакатів «Азбука революції» (1921 р.). Ця серія кольорових літографій привертає увагу не тільки своїм змістом, але й дотепними малюнками, в яких народний глум чудово проявився саме в образотворчій формі. Класова характеристика типажів незаперечна. У 1922 р. А. Страхов намалював серію листівок «Допоможіть голодуючим дітям Катеринославщини», де відтворив глибину селянської трагедії та жах смерті, який охопив майже весь південь України.

Активна робота, громадянська позиція та високий професійний рівень його праці були помічені. У 1922 р. А. Страхова запрошують на посаду головного художника Держвидаву України. Він займається оформленням книг і створенням плакатів. В останніх правдиво розкривались ідеали суспільства того часу.

На прохання «всеукраїнського старости» Г.І. Петровського художник виконує меморіальний плакат «В.І. Ульянов (Ленін)» до річниці його смерті, присвячений вшануванню пам’яті керманича революції. Ця робота відтворює головні риси революції, надію більшовиків збройним шляхом досягти ідеалів свободи, рівності і братерства. Плакат розповсюджувався в установах та на підприємствах України. Пізніше його включили як експонат до Міжнародної виставки декоративних мистецтв і художньої промисловості, що проходила у 1925 р. в Парижі. А. Страхов був єдиним художником України, що особисто одержав вищу премію та золоту медаль. І дійсно, композиція вирішена тільки площинними силуетами, які не заступають одне одного. Образи трактовані так чітко і виразно, що їх мета й дії не потребують додаткових роз’яснень.

У довоєнний період А. Страхов створив десятки плакатів. До кращих з них можна віднести афішу Держвидаву України (1922 р.), плакати «Виконаймо вугільну п’ятирічку за три роки» (1931 р.), «Дніпрельстан збудовано» (1932 р.), «Реальність наших плянів – це ми з вами» (1931 р.). Вони цікаві високим рівнем узагальнених образів сучасників, усвідомленням важливості державних справ. Так, в афіші Держвидаву України переконливо відтворена рівноправність чоловіка та жінки, які прагнуть одержання нових знань. Згодом афіша стала маркою Держвидаву України й набула значення символу культурної революції в Україні.

Плакат «Дніпрельстан збудовано» (1932 р.) приваблює радістю будівельника. Його показано на тлі гіганта вітчизняної енергетики, що відтоді став реальністю. Велика державна і народна подія одержала високохудожнє втілення у цьому плакаті.

А. Страхов працював одночасно в трьох видавництвах Харкова, де оздоблював книги вітчизняних та зарубіжних письменників. Деякі художні видання мають тільки декоративне оформлення, яке складається з поліграфічних елементів, шрифта та орнаменту. Це стосується таких книг, як «Хліб» Д. Маміна-Сибіряка (1927 р.), «Степанида» Г. Никифорова (1928 р.). Більшість обкладинок будується на органічному співвідношенні образотворчих елементів і шрифтових написів, як це можна побачити на прикладі повісті В. Кузьміча «Італійка з Мадженто» (1934 р.). Іноді на обкладинках утворювалися цілі монтажні композиції з декількох сцен та шрифтових блоків, наприклад, «Марат» О. Алтаєва (1928 р.), «Американці» А. Досвітнього (1929 р.).

Мета художника, який складає обкладинку з різнородних елементів, дати зрозумілу читачеві, лаконічну композицію. Цих якостей і досяг майстер у кращих зразках видань української художньої класики. Наприклад, в обкладинці до роману В. Винниченка «Записки кирпатого Мефістофеля» (1927 р.) художник обмежується шрифтовими написами та малюнком головного героя.

В обкладинці до книги Івана Ле «Роман Міжгір’я» (1930 р.) показано тільки двоє закоханих. Наявність життєвих перепон на їх шляху майстер підкреслює не рисами психологічної характеристики, не зображенням великої кількості персонажів, а дуже просто: умовно чорною плашкою і цим засобом вдало поєднує конструктивістські пошуки з виразною реалістичною сценою.

У складні двадцяті роки поліграфічні можливості друкарен Харкова були надто обмеженими. У більшості випадків обкладинка була єдиним елементом декоративного оздоблення. В цей час А. Страхов оформив біля 250 книжок, намагаючись надати їм естетичний, привабливий вигляд і до деякої міри розкрити зміст книги. Тому слід його вважати одним із фундаторів української книжкової графіки радянських часів.

На початку 1930-х років митець, який за фахом був скульптором, захопився конкурсним проектом пам’ятника Т.Г. Шевченкові, що планувалося спорудити у Харкові. Серед 122 проектів, поданих до урядової комісії, перемогу одержав А.Й. Манізер та архітектор Й.Г. Лангбард, але й проект А.Й. Страхова був визнаний одним з кращих і погруддя Т.Г. Шевченка роботи харківського майстра двічі тиражувалося на місцевій фабриці.

Серед багатьох проектів пам’ятників, що їх створював А. Страхов, привертає увагу патетичний пам’ятник О.С. Пушкіну для спорудження у Києві. Читаючи вірші, поет закликає до патріотичного служіння батьківщині.

Перебуваючи в евакуації в Казахстані, А. Страхов як громадянин відчува серцем біль за ті жорстокі тортури від фашистів, що їх зазнало мирне населення України. Художник зробив своєрідний скульптурний триптих, який складається з невеликої статуї «Гунн ХХ століття» та двох рельєфів «Рів смерті» і «Гонять у рабство» (1942 р.). Зараз ці твори своїм змістом і прямолінійністю трактування насильницьких сцен справляють жах на глядача. Але в них відзеркалено ту правду, яку приховували фашисти. Роботи одержали схвальну оцінку критики часів війни.

Проте А. Страхов завжди залишався художником-реалістом, який навіть у страшні роки війни помічав усе незвичайне навкруги. Велична краса азіатських хребтів і долин знайшла своє втілення в серії його панорамних пейзажів Казахстану, які захоплюють глядача контрастним освітленням гір і ледь помітним дзюркотінням прозорих річок. Все реалістично, грандіозно за масштабом, і ніякої містики.

У післявоєнний період митець створював пам’ятники І.Ю. Рєпіну для Чугуєва, О.С. Пушкіну, В.І. Леніну, С.М. Кірову, оздоблював театральні та видовищні споруди у Харкові і Макіївці. Найбільш вдалим і психологічно насиченим з цього доробку можна вважати пам’ятник М.І. Глинці у Запоріжжі, який встановлено біля концертного залу у 1955 р. Великий російський композитор зображений сидячим у кріслі під час створення нових мелодій. Його стурбоване обличчя настроює глядача на поважливе ставлення до музики та її творця.

Зараз, коли мистецтво пішло шляхом пошуку й експерименту, виникають нові естетичні критерії. В той же час реалістичні надбання недавніх десятиліть доносять до нас ідеали наших попередників. Творчість А. Страхова складає один з вищих ступенів української художньої школи ХХ століття.