Етнографічні виставки Харківського історичного музею: досвід, здобутки, спроба нового бачення, перспективи модернізації

Кожен народ, кожна нація мають свої духовні засади, що існують століттями, і на яких тримається культурний світ суспільства, а саме: народні свята, обряди, традиції, звичаї, які впливають на духовну атмосферу нашого суспільства і є предметом вивчення етнографічної науки.

Важливу функцію у формуванні свідомої соціальної особистості відіграє музей, який спонукає відвідувачів до самовираження, глибокої поваги до рідної землі та культури. Він сприяє розкриттю гармонійної, високодуховної особистості, виховує моральні, естетичні та творчі задатки.

Співробітниками Харківського історичного музею створювалися  виставки, завданням яких було показати відвідувачам історію та своєрідну красу традиційної культури рідного краю - Слобожанщини, яка має свої неповторні риси. Особливо актуальним це завдання стало в період формування нової незалежної держави.  Так, з 1991 року перед співробітниками ХІМ постали нові завдання, метою яких було поглиблене вивчення історії Слобожанського краю та створення нових виставок. У цей час ХІМ працював за розробленим планом заходів по відродженню Української національної культури та поглибленому вивченню невідомих сторінок історії краю, згідно якого велася робота з комплектування фондової колекції та науково – дослідна робота співробітників, результатом якої було відкриття цілого ряду виставок.

 У квітні 1991 року в Харківському історичному музеї була відкрита стаціонарна виставка «До джерел – з любов’ю». Ця виставка була яскравою етнографічною оповіддю про Слобожанщину з демонстрацією оригінальних конструктивних рішень. Вона  була розміщена в шести залах музею, побудована на високому науковому і художньому рівні, та запам’яталася відвідувачам своїм неповторним художнім образом з елементами хореографії та мистецьким підходом до його створення. Так, в оточенні побутових речей, силуетні манекени, не лише демонстрували українське та російське народне вбрання, а і створювали експресію та враження танцю. На виставці оживали статичні речові композиції  і за допомогою гумористично забарвлених силуетних зображень українських типажів тіньового театру, що рухалися на тлі вікон – екранів. Цікавими елементами художнього оформлення виставки були решітчасті дерев’яні модулі, схожі на канву для вишивання, на яких були розташовані рушники, сорочки, ікони, поштові листівки із серії «Типи і види Малоросії» та пояснювальні тексти.

Варто зазначити, що дана виставка хоча і викликала великий інтерес у відвідувачів та користувалася великим попитом, на жаль, не повно висвітлювала етнографічну спадщину та найкращі надбання національної культури, що були виплекані впродовж століть населенням Слобожанщини. Велика увага на виставці приділялася лише висвітленню окремих аспектів культури та побуту (вишивці, ткацтву, деревообробці, гончарству).  Але, незважаючи на це, вона була першим кроком до створення повнопрофільної етнографічної виставки.

Згідно Постанови Колегії Міністерства культури України № 9/2 від 30 вересня 1992 року у Харківському історичному музеї  був заснований відділ етнографії, перед співробітниками якого ставали завдання вивчення історії, культури та побуту рідного краю і створення нової повнопрофільної виставки з етнографії. Велика увага співробітників відділу була зосереджена на етнографічних експедиціях з метою наукового комплектування фондової колекції етнографічними матеріалами та науково – дослідній роботі.

В кінці 90 – х років ХХ століття ХІМ був вимушений переїздити до будинку по вулиці Університетській, 5 і тому всі виставки та експозиції були демонтовані. У складних умовах переїзду, не чекаючи закінчення його, співробітники відділу етнографії займаються підготовкою стаціонарної виставки з етнографії. З цією метою складають наукову документацію, поповнюють етнографічну колекцію ХІМ, займаються її науковим описом, продовжують науково – дослідну роботу, приймають участь у наукових конференціях, створюють тимчасові колекційні виїзні виставки для навчальних та культурних закладів міста.

 Визначною подією у житті Харківського історичного музею було відкриття стаціонарної етнографічної виставки «Світ народного майстра» (2000 р.). Ця виставка знайомила відвідувачів з народною культурою та побутом слобожан, де були представлені унікальні музейні предмети, що оточували народного майстра  і ті, які творив він сам. Багато уваги приділялося   майстриням, які виготовляли різноманітні за технікою та візерунком  художні тканини, рушники, сорочки, плахти, пояси, килими, рядна. Але варто зазначити, що дана виставка була вузько спрямованою і не висвітлювала в повній мірі багатство та розмаїття національної культури, проте вона була ще одним кроком до створення більш змістовної виставки з етнографії краю.

І надалі також були спроби підготовки повнопрофільної виставки з етнографії Слобожанщини, що виразилося у підготовці короткочасних тематичних виставок.

Заслуговує на увагу виставка старовинних та сучасних українських народних музичних інструментів, присвячена 125 – річчю від дня народження Г.М.Хоткевича (2003 р.).  Художнім образом виставки слугував великий портрет кобзаря, який повертав відвідувача у сиву давнину. Складалося враження, що з вуст його лунають історичні пісні про боротьбу українського народу за свою волю і незалежність, про жорстокі бої з турками та татарами, польською шляхтою та іншими загарбниками. Основу виставки складали матеріали Харківського історичного музею - оригінальні українські музичні інструменти, традиційні для Слобожанщини: глиняні свистунці, народний шумовий оркестр, троїсті музики, ліри, цитри, різні варіанти кобзи та бандури. Експонувалися також книги, фотографії, афіші, що знайомили з еволюцією музичних інструментів Слобожанщини, способами гри, видатними виконавцями кінця ХІХ – ХХ століття.

З новими надходженнями до етнографічної колекції нашого музею та творчістю наших земляків з різних етнічних земель України – слобожан, поліщуків, черкащан та полтавців знайомила відвідувачів виставка «Я - землі цієї гілочка мала» (2005 р.), на якій поряд із витворами визнаних майстрів експонувались речі хатнього вжитку, виготовлені дбайливими руками слобожан.

На колекційних виставках «Народний одяг Слобожанщини: витоки, особливості процесу формування та побутування» » (1998 р.), «Український народний костюм Слобожанщини кінця ХІХ – початку ХХ століття» (2001 р),   увага була  зосереджена на показі українського та російського костюму Слобожанщини, їхніх характерних рисах, найцікавіших компонентах та деталях, які зберігаються в Харківському історичному музеї і характеризують Харківщину, Сумщину, Воронезьку та Курську губернії ХІХ – поч. ХХ століття.

Про яскраві народні традиції розповідали матеріали виставки «Ой ти, весно, весно, що ти нам принесла» (2000 р.), присвяченої весняним святам українського народно - християнського календаря, а саме від « 40 святих» до Трійці. Вони розпочинали український землеробський рік ХІХ – ХХ століть. На виставці були представлені речі християнського культу і матеріали щодо народних традицій святкування.

З історією лозоплетіння у нашому краї знайомила виставка «Чарівна лоза» » (2004 р.), де були представлені мистецькі твори та експонати з «Музею лози» Центру дитячої та юнацької творчості Київського району м. Харкова. Серед експонатів були представлені плетені вироби з прутиків, лозинок, рогозу, втілені в предмети декоративно-прикладного мистецтва, сувеніри, композиції високого смаку та фантазії.

 Заслуговують на увагу і короткочасні виставки нашого музею останніх років: «Різдвяні свята» (2009 р.) та «Дивосвіт української писанки» (2010 р), створені співробітниками відділу етнографії до великих християнських свят Різдва Христова та Великодня, із якими народ пов’язував свої мрії на добро, щастя, добробут. Ці виставки яскраво висвітлювали багатющі традиції святкування на Слобожанщині.

Треба сказати, що зазначені виставки висвітлювали одну тему і не давали можливості всебічно висвітлити різноманітні етнографічні питання, проте кожна із них була щаблем до створення повноцінної виставки з етнографії.

Виходячи із цього, перед співробітниками відділу на сучасному етапі постало нове завдання - створення докладної повнопрофільної виставки, яка б якнайкраще репрезентувала наш Слобожанський край з його багатющим культурним надбанням.

Результатом великої кропіткої науково - дослідної діяльності, роботи з комплектації фондів, шляхом етнографічних експедицій та тісних зв’язків з народними умільцями стало створення у 2010 році співробітниками відділу етнографії великої повнопрофільної виставки «Слобожанські мотиви». Виставка знайомить відвідувачів з історією Слобожанського краю, його багатонаціональним населенням, своєрідною красою традиційної архітектури та культури, з її неповторними рисами та особливостями, головними заняттями слобожан, які славились як вправні майстри: будівельники, ковалі, чоботарі, гончарі, ткалі та вишивальниці і передавали своє вміння із покоління в покоління. Матеріали з цих тем  надані у відтворених реконструкціях селянського подвір’я, інтер’єрів хати, чоловічої майстерні, куточку ткацтва та вишивки, вітринах, столиках, подіумах та планшетах. Саме ці предмети, що були виготовлені руками майстрів є типовими і характерними для нашого регіону та яскраво ілюструють і розкривають дух, уподобання, вміння слобожан.

Під час створення виставки велика увага приділялася оформленню селянського подвір’я та інтер’єрів хати, оскільки житло це один із найважливіших компонентів культури і може відповісти на різні питання, пов’язані з історією народу.

 Для створення більш цілісного художнього образу були виготовлені і розміщені на виставці науково – допоміжні матеріали :  стріха із очерета,  колодязь, ворота, тин, піч, столи, лави, піл (дерев’яний настил для відпочинку) із жердкою, тощо. Для надання виставці національного колориту були використані штучні квіти, овочі, фрукти характерні для нашого краю. Вдало розташовані допоміжні матеріали поряд з оригінальними музейними предметами із колекції ХІМ дають можливість відвідувачу помандрувати у сиву давнину. Але, щоб він почував себе комфортно  і мав можливість не лише отримати цікаву та корисну інформацію, та відчути себе присутнім у минулому, необхідно залучати його у безпосередній контакт  з експонатами, щоб він став учасником експозиційного «дійства». З цією метою надалі планується поряд з екскурсіями проводити різноманітні  форми спілкування – концерти, вечори, театралізовані свята, тематичні  заняття, тощо. Подорож у минуле бажано доповнити аудіо та відео  записами  частівок, народних пісень, що будуть впливати на емоційний стан відвідувача і чарувати його своєю поетичністю.

Сподіваємося, що виставка «Слобожанські мотиви» та запропоновані нові форми спілкування підвищать престиж музею, дадуть можливість дослідникам більш докладно вивчити матеріальну і духовну культуру слобожан, вдосконалити пропаганду етнографічних знань та збагатити тим самим невичерпну скарбницю Слобожанського краю.

Список використаної літератури:

1. Велика Л.П.  Музейне експозиційне мистецтво / Л.П. Велика. – Х.: ХДАК, 2000.

–160 с.

2.     Искусство музейной експозиции. Современные тенденции архитектурно – художественных решений : сборник научных трудов. – М.,1982. – №112. –119 с.

3.     Постанова № 9/2 від 30. ІХ. 1992 / Колегія Міністерства культури України. – К., 1992.

4.    Сушко В.А. До питання про експонування етнографічних колекцій / В.А. Сушко // Місія та можливості музею на сучасному етапі ( доповіді та матеріали Всеукраїнської наукової конференції до Міжнародного дня музеїв). – Х., 2008. –С.34-43.