Меморіальне кладовище радянських воїнів

Розташоване у північній частині 2-го міського кладовища меморіальне кладовище радянських воїнів (вул. Пушкінська, 102) було відкрите наприкінці серпня 1943 р. і займає площу 900 м². У середньому ряді в центрі знаходиться братська могила 105 борців за Радянську владу, які загинули від рук денікінців у 1919 р. У лівому й середньому рядах – 2 братські і 23 індивідуальні могили, де поховані 27 радянських воїнів, які загинули в боях за визволення Харківщини у лютому-березні й серпні-вересні 1943 р. Це Герої Радянського Союзу майор Е.Б. Ахсаров (1915-1943) – командир 227-го стрілецького полку (загинув 15.02.1943 р. при визволенні м. Харкова); мол. лейтенант А.В. Добродецький (1923-1943) – льотчик-винищувач, який рятуючи життя командира, таранив ворожий літак і збив його ціною свого життя; капітан К.М. Курячий (1909-1943) – командир батареї гв. артилерійського полку, здійснив героїчний подвиг в бою біля с. Мелихівки Нововодолазького району у лютому 1943 р.; підполковник С.І. Полянський (1913-1943), удостоєний звання Героя ще 7.04.1940 р. – командир 468-го стрілецького полку, був смертельно поранений в боях на підступах до м. Мерефи і 10 вересня помер від ран; полковник І.О. Танкопій (1902-1943) – командир 17-ї стрілецької бригади ВВ НКВС, у березні 1943 р. бригада брала участь в обороні Харкова, 16.03.1943 р. помер від ран; а також офіцери Радянської Армії М. Воронов, Ф. Павловський, Н. Закатов, М. Булдаков, І. Нікішин, А. Гусев, М. Фокін, Д. Чуєв, П. Іл’їчов, В. Слівін, командир артилерійської дивізії підполковник П.С. Іванов, І. Кірпічов, Ф. Хохлов, Сапко, Спірін, Попов, Федоров, Фірсов, М. Колос, І. Раєвський, М. Толчанов.

Після Великої Вітчизняної війни, в період з 1960 до 1995 рр., на кладовищі поховані гв. підполковник Д.Ю. Волчек (1921-1960) і 35 Героїв Радянського Союзу: О.К. Барабанов (1920-1970) – єфрейтор, навідник гармати пов.-дес. арт. полку, у грудні 1943 р. у період підготовки до наступу радянських військ на Кривий Ріг знищив 5 фашистських танків; В.В. Батов (1914-1979) – капітан, командир стріл. бат-ну, особливо відзначився при форсування р. Дунай; В.С. Батяєв (1920-1970) – командир ескадрильї, особисто збив 19 літаків і 7 у групових боях; О.С. Бєліков (1918-1982) – командир ескадрильї, особисто знищив 15 і в групових боях 14 фашистських літаків; Д.Г. Діденко (1916-1973) – у 1938-1940 рр. командував танком, звання Героя удостоєний Указом від 21 березня 1940 р.; М.М. Заїкін (1901-1979) – командир стрілецької дивізії, генерал-майор, відзначився при форсуванні Буга, Вісли, Взури; В.І. Зайцев (1911-1982) – командир 61-ї гв. танкової бригади, гв. підполковник, відзначився при форсуванні р. Одер; І.П. Зарубін (1908-1982) – заступник командира 22-ї гв. мотострілецької бригади, гв. майор, відзначився при прориві оборони ворога на р. Нейссе та у вуличних боях в Берліні; В.В. Ісаєв (1917-1985) – заступник командира ескадрильї, капітан, особисто збив 17 і в групових боях 5 літаків; В.Є. Канський (1911-1993) – ст. лейтенант, командир роти 1006-го стріл. полку, відзначився при штурмі Берліна; О.М. Ксинкін (1923-1984) – командир стріл. взводу, лейтенант; І.І. Лаврик (1922-1993) – командир вогневого взводу гв. артил. полку, гв. мол. лейтенант; В.М. Майстренко (1921-1982) – гв. старшина, механік-водій танка; А.Б. Манукян (1916-1981) – командир ескадрильї, знищив 26 ворожих літаків; Г.З. Мац (1920-1977) – командир батареї, гв. ст. лейтенант; В.С. Мельников (1914-1981) – ст. льотчик-спостерігач окремого гв. авіаполку далеких розвідників; Р.І. Мільнер (1910-1979) – заступник командира гв. стрілецького полку, гв. підполковник; А.І. Нефьодов (1914-1973) – льотчик-винищувач морської авіації; П.Ф. Ніколенко (1914-1983) – командир роти повітряно-десантного полку, гв. лейтенант, відзначився в боях за Дніпро; П.Є. Огньов (1911-1987) – командир стріл. роти, мол. лейтенант; А.М. Павловський (1906-1983) – командир 234-го гв. стрілецького полку, гв. підполковник; Р.С. Павловський (1924-1989) – командир батальйону, лейтенант, відзначився під час форсування Одера на території ПНР; І.Н. Панченко (1904-1975) – командир гвардійського полку, який в числі перших вступив у Відень; С.П. Поддубний (1907-1986) – командир артилерії стрілецького полку, відзначився при форсуванні Дніпра; В.С. Свирчевський (1920-1985) – льотчик-розвідник, командир ланки окремого розвідполку; М.А. Сдобнов (1907-1971) – льотчик-винищувач, один з перших Героїв Великої Вітчизняної війни, звання Героя присвоєне Указом від 2.08.1941 р.; М.І. Смільський (1920-1990) – льотчик-штурмовик; О.І. Сичов (1903-1978) – командир окремого інженерно-саперного батальйону, майор, особливо відзначився при форсуванні Дніпра; Ф.М. Тюнін (1919-1973) – командир взводу роти ПТР; М.С. Улановський (1915-1986) – командир стрілецької роти, ст. лейтенант, відзначився при форсуванні Одера; С.А. Хазар’ян (1922-1977) – помічник командира взводу окремої розвідроти, відзначився при форсуванні Дніпра; С.Г. Цупренков (1922-1991) – командир танка, мол. лейтенант, у боях 12-13 березня 1945 р. на території Угорщини знищив 7 ворожих танків; М.Д. Чепур (1906-1982) – мол. сержант, відзначився у боях за Дніпро в районі Дніпропетровська; Д.А. Шелест (1906-1979) – командир мінометного полку, майор, один з перших увірвався у Київ 6.11.1943 р.; Ф.К. Яровой (1921-1992) – командир гармати, ст. сержант, відзнчився при форсуванні р. Одер 17.04.1945 р. на території Німеччини.

На всіх могилах установлені надгробні пам’ятники з граніту і мармуру.