Конференція, присвячена 95-річчю XII Археологічного з’їзду
Тези наукових доповідей (повідомлень)
Витоки і розвиток музеєзнавства і мистецтвознавства у Харкові тісно пов’язані з культурно-освітньою діяльністю університету та його викладачів. Саме вони заклали основи цих двох важливих для духовного розвитку студенства і жителів краю галузей наук.
Однією з яскравих постатей Харківської професури і культурних діячів 40-50-х років ХІХ століття був Альфонс Йосипович Валицький. Він, чи не один із перших, так глибоко і різносторонньо проникся питаннями розвитку культури та естетичного виховання студентів в університеті. Аналіз культурної діяльності університету цього періоду приводить до висновку, що основна робота в цьому напрямку припадала на А.Й. Валицького і виконував він її охоче і з задоволенням.
Народився вчений 19 жовтня 1808 року в помісті Сухий Бір, Завілейського повіту, Віленської губернії. Початкову і середню освіту отримував у місті Вільно. Потім продовжував навчатися в учительському інституті при Віленському університеті. Особливу увагу надавав вивченню грецької і римської словесності. З 23 серпня 1826 року тимчасово займає посаду вчителя в дворянському повітовому училищі міста Мозиря. А вже з 1 листопада цього ж року знову повертається до Віленського інституту. З 1832 року був допущений до набуття ступеня доктора філософії.
Після закінчення навчання, з 7 серпня 1835 року, був призначений викладачем грецької літератури і древностей Харківського університету. Початок викладацької діяльності Валицького припадає на період введення нового загального Статуту російських університетів 1835 року. Він стає активним участиком всіх перетворень і нововведень, передбачених Статутом.
Будучи високоосвіченою людиною, Валицький веде широку викладацьку та культурно-виховну роботу і залишається в пам’яті студентів глибоко захопленою своєю роботою людиною.
В першій половині ХІХ століття в Харківському університеті постійно обговорювалось питання про введення в програму естетико-культурних курсів. Викладачі історико-філологічного факультету готували і читали курси з естетики. І хоча особлива увага приділялась критичній естетиці, в рамках цього та деяких інших курсів викладачі іноді звертали увагу на окремі аспекти історії і теорії мистецтв. Від 1828 до 1832 року на словесному факультеті на кафедрі грецької мови і словесності читався курс археології мистецтв.
У 1834 році Попечитель Харківського університету Ю.А. Головкін пропонував відкрити кафедру естетики і теорії мистецтв у складі словесного факультету. Але ця пропозиція не була затверджена новим Статутом Харківського університету, хоча призначається обов’язковий курс «Грецькі старожитності». Підготувати і читати цей курс охоче взяв на себе відповідальність професор класичних мов і древностей А.Й. Валицький. Читався цей курс для студентів 3-4 курсів і відводилось для нього по 3 години на тиждень. Під час цих лекцій викладач багато уваги прділяє і розвитку мистецтв. Лекційні заняття з цієї дисципліни він добре поєднував з практичними. Причому, практичні заняття він проводив у мюнц-кабінеті, де студенти мали можливість на практиці познайомитися із зразками античного мистецтва. Цікаво, що мюнц-кабінет уже у 30-ті роки ХІХ століття був відкритий для публіки кожну неділю з 10 до 14 години, а знайомив відвідувачів з колекцією завідуючий кабінетом А.Й. Валицький.
Читаючи інший курс «Обозрение энциклопедии филологии и археологии Древнего искусства», у вільний від занять час, професор водив своїх студентів у нумізматичний кабінет, де давав їм матеріал, що стосувався практичних знань з нумізматики. Звичайно, ці лекції ще не були систематичним і всеохоплюючим викладанням матеріалу, ці питання тільки розроблялися наукою. Валицький на лекціях глибоко проймався моральними й естетичними давньогрецькими і давньоримськими ідеалами.
«Профессор Валицкий читал лекции по вдохновению: систематического чтения лекций у него не было, да и быть не могло у такого идеалиста, который витая в древнегреческом и римском мирах так живо представлял разные эпизоды из жизни древних народов, их нравственные и эстетические идеалы и увлекался ими до такой степени, что нередко сам казался действующим лицом древнего греческого мира.
Часто он уносился за пределы своего предмета «Греческие древности и литература» в историю, философию, ораторство, мир художеств и очаровывал, потому что сам был прирожденный оратор, поэт и художник».
Курсу «Грецькі старожитності» в навчальній програмі відводилось одне із головних місць. Тому, коли Валицький не міг читати цю дисципліну, його заміняв інший викладач В.Н. Юркевич.
Іншим напрямком діяльності А.Й. Валицького було музеєзнавство. 14 травня 1836 року його було призначено завідуючим мюнц-кабінетом. Залишався він на цій посаді до 26 квітня 1849 року. Тут він прикладав усі свої сили для процвітання цього навчально-допоміжного закладу. За новим Статутом створюється кабінет красних мистецтв і старожитностей, на утримання якого призначається по 200 карбованців на рік. Валицький з ентузіазмом взявся за його створення. У період його завідування цей відділ систематично поповнювався.
Основа відділу красних мистецтв закладалася при заснуванні університету придбанням колекції Ф. Аделунга. Але до 1837 року для кабінету красних мистецтв нічого не купувалось і не надходило, а колекція графіки довгий час зберігалась у бібліотеці.
Валицький задумав створити зібрання гіпсових копій з античних статуй. З його подачі Попечитель Харківського навчального округу звертається до Президента Академії мистецтв з проханням сприяти цій справі. У 1839 та на початку 1840-х років з Академії мистецтв були виписані копії в справжню величину з Венери Медіцейської, Венери Калліпігос, Флорентійського Меркурія, Боргезького бійця та інші. Університет намагався отримати копії з творів, які мали особливе значення в історії мистецтв і давали уявлення про високі художні якості оригіналів. У цей час було куплено ще декілька скульптур у художників Кассі, Зоревича, Треяки. Після цього поповнення художньої колекції на деякий час припиняється з-за нестачі музейного приміщення.
Завдяки діяльності Валицького було розпочате зібрання наукових видань з мистецтва безпосередньо для кабінету красних мистецтв. Ці художні видання були для викладачів та студентів чудовими примірниками при знайомстві та вивченні історії світового мистецтва.
У цей же період розпочинається вивчення та систематизація університетської художньої колекції. Результатом цієї роботи був підготовлений і надрукований у 1845 році каталог малюнків, картин і скульптур.
Особливою турботою і увагою А.Й. Валицький проймався також і до нумізматичної колекції університету, яка у 40-х роках минулого століття за своєю цінністю могла вважатися однією з кращих у Європі і потребувала дослідження. Перша спроба впорядкувати колекцію була зроблена професором Даниловичем у 1826 році. Був складений великий за обсягом систематичний каталог на латинській мові, який довгий час служив головним посібником під час занять у кабінеті. Але вчений описав не всі монети, кабінет постійно поповнювався новими зразками. Тому Валицький ставить завдання наукового дослідження, систематизації і каталогізації зібрання. Під час прийомки кабінету від професора Мауера складається рапорт з детальним описом колекції. Точних даних про це зібрання вимагала і Рада університету у зв’язку з прийняттям Статуту і можливою реорганізацією навчально-допоміжних закладів. Незважаючи на те, що кабінет неодноразово переносили, що примушувало тимчасово припиняти заняття, Валицький довів цю спаву до кінця з усією відповідальністю.
10 вересня 1845 року вчений подає в Раду університету рапорт з проханням надати йому для завершення дослідження і підготовки до видання наукового каталогу відрядження до Санкт-Петербурзького, Московського, Київського, Дерптського університетів. «И долг профессора и собственное мое убеждение возлагают на меня нравственную необходимость стараться, чтобы таковое описание кабинета не уронило чести университета и собственно настоящего состояния науки нумизматики. Между нашими монетами находятся некоторые, доныне еще не издаваемые, и которых определение, будучи сопряжено с большими трудностями, требовало совещания с другими учеными». Це відрядження він хотів використати також і з метою можливого обміну дублетами та просив Раду університету надати йому право «употребить старание касательно способов обогащения нашего кабинета изящных искусств, который доныне находится в совершенном младенчестве».
Рада університету підтримала Валицького і постановою від 15 жовтня 1845 року прохала помічника Попечителя навчального округу князя Цертелева надати відрядження, яке відбулося лише з 20 грудня 1846 року до 8 березня 1847 року. Напевне, причиною такої затримки була вимога Цертелева представити йому повний опис монет і медалей, де були б вказані дублети і монети, у визначенні яких у Валицького виникають труднощі, та призначення останнього у 1845/46 навчальному році деканом словесного відділення.
А.Й. Валицький першим вніс у Харківський університет дійсно філософське вивчення грецької мови, літератури та старожитностей. Популяризуючи колекцію красних мистецтв, він перший став знайомити студентську молодь з кращими творами геніальних греків.
Справа Валицького мала свої наслідки. У 1841 році Харківський університет закінчив І.Е. Бецький, у 1849 році – А.М. Матушинський. Їх подальша громадська і культурна діяльність, внесок у розвиток музейної і бібліотечної справи Харківського університету та вітчизняного мистецтвознавства несуть наслідки впливу діяльності Валицького. Безсумнівно, їх мистецькі інтереси формувались і під впливом ідеалів, які в кінці 1830-х – у 1840-х роках розповсюджува серед студентів вчений.