Конференція, присвячена 95-річчю XII Археологічного з’їзду
Тези наукових доповідей (повідомлень)
Важливим джерелом при відтворенні історії музейної справи є місцеві часописи, які дозволяють виявити цінну фактографічну інформацію про організацію та діяльність окремих установ, внесок громадськості в їх становлення та подальший розвиток, формування музейних фондів, придбання, розміщення предметів, виставочну роботу тощо. На підставі опрацювання інформаційних (нотаток, хронік, звітів) та аналітичних матеріалів (статей, оглядів, кореспонденцій) можна стверджувати, що в Харкові на початку ХХ ст. заснування нових музеїв, розширення Художньо-промислового музею (ХПМ) і Музею красних мистецтв та старожитностей (МКМС) Харківського університету було пов’язане з розквітом культурного життя краю, підйомом економіки країни. У цей період функціонувала різновидна мережа постійно діючих та тимчасових музеїв, які знаходилися у віданні муніціпальної влади, земства, Харківської єпархії, наукових, культуно-просвітницьких товариств та установ, приватних осіб. За функціонально-цільовим призначенням та змістом зберігання пам’яток духовної і матеріальної культури харківські музеї були центром накопичення речових та письмових джерел з історії мистецтва, природознавства, здобутків народного господарства, окремих напрямків промисловості, а також народної освіти. Виникнувши в результаті активної діяльності громадскості, музеї займали неабияке місце у системі загально-освітньої, професійної, художньої освіти краю, у вихованні культурно-естетичних, природно-технічних знань серед широкого загалу населення.
Особливу увагу привертають подеякі факти з історичної хронології музеїв. Важливим культурним осередком Харкова був ХПМ (всебічна діяльність його висвітлена достатньо повно). Збагачуються фонди МКМС Харківського університету. Після проведення ХІІ Археологічного з’їзду (1902 р.) організовано відділ старовини і церковних старожитностей. Восени 1904 р. започатковано Етнографічний музей історико-філологічного товариства. М.Ф. Сумцов займався формуванням, розбором, систематизацією колекцій. При університеті існували також зоологічний музей, музей геологічного кабінету та нумізматичний кабінет.
19 травня 1913 р. відбулося офіційне відкриття музею церковних старожитностей при церковно-археологічному товаристві Харківської єпархії.
Розвиток промисловості, кустарних промислів, сільського господарства спонукав заснуванню Гірнично-промислового музею Ради з’їзду промисловців півдня Росії (1911 р.), технічного музею з історії міського господарства при технічному відділенні Управи (1912 р.), музею будівельних матеріалів та топлива при відділі міських підприємств Харківського управління (1914 р.), музеїв при товариствах міського господарства і технічного (1912 р.).
При губернській Управі тимчасово діяв Переселенський музей (1912 р.), Харківське повітове земство організувало агрономічний музей (1912 р.).
Харків’яни мали змогу ознайомитися з цікавими експозиціями пересувного історичного та анатомічного музею, який належав пану Шульце-Беньковському [Бейковському] (1903, 1911, 1914 рр.) та Китайського історико-етнографічного музею Ф.Ф. Ганека.
Організовано Педагогічний музей ім. П.Т. Степанова при Харківському товаристві розповсюдження у народі грамотності (1912 р.), Центральний музей наочних посібників при відділі народної освіти міської Управи (1914 р.). При Складному училищі ім. О.С. Пушкіна, де попечителем був М.Ф. Сумцов, з 1906 р. функціонував музей.
Для подальшого вивчення історико-музеєзнавчих питань Харкова є нагальна потреба у створенні зусиллями музеїв, архівів, бібліотек та науковців учбових закладів інформаційно-бібліографічного банку даних.