До історії утворення Пархомівського історико-художнього музею

Історія рідного краю, історія розвитку соціально-економічних і суспільних відносин, розвиток мистецтва, музики, культури взагалі зберігається завдяки музеям, насамперед, людям, які змогли зберегти здобутки історії рідного краю. У 1764 р. приватне зібрання Катерини ІІ дало основу майбутнього Ермітажу. У 1856 р. як приватна колекція П.М. Трет’якова виникла майбутня Трет’яковка. У 1940-х роках у с. Пархомівка Харківської області вчитель історії Опанас Федорович Луньов поклав початок сучасному Пархомівському історико-художньому музею.

На початку ХІХ століття починається вже по всій Україні процес охорони і збору пам’яток історії і народної творчості. Людина – єдина на землі істота, яка живе в трьох вимірах часу, але майбутнє неможливо без минулого і теперішнього. Людина безсмертна, доки безсмертна культура, нею створена. Щоб навчитись поважати в собі людину, треба навчитись поважати історію – скарбницю нашого досвіду і знати, чим ти зможеш її поповнити.

Починався музей з невеликої колекції самого О.Ф. Луньова, зібраних археологічних знахідок на території Краснокутського району: кам’яні ножі, кінська збруя скіфів, слав’янські щити. За допомогою мешканців колекція поповнювалася мідними іконами ХІІ-ХІІІ ст., серпами, самоварами, українськими костюмами, стародавніми бандурами. У післявоєнні роки О.Ф. Луньову вдалося зібрати колекцію рідкісної книги, стародавнього посуду, офортів, художніх листівок. Дуже велике місце в цьому музеї посідають картини видатних митців, оригінали Рєпіна, Бенуа, Кипренського, А. ван Дейка, Тропініна, Гогена тощо.

Сучасна система освіти покликана сприяти формуванню творчої особистості. Але творча особистість формується тільки різними видами творчої діяльності. На основі музею О.Ф. Луньов створив інтелектуальний клуб з трьохрічним курсом всесвітньої історії мистецтв, гурток «Веселка», який став центром культурного життя дітей.

На заняттях «Веселки» історик знайомив дітей з витворами мистецтва, музикою Баха, Моцарта, Шопена. О.Ф. Луньов вчив дітей, що головне не в тому, щоб все знати про художників чи скульпторів. Важливо, щоб ці знання, ця культура особистості, ця краса творила добро.

Весь досвід історика з Пархомівки свідчить про те, що постійне спілкування з творами мистецтва, музики робить дитину чуйною, доброю, розвиненую особистістю.

О.Ф. Луньов вказує, що слова «елітарність», «інтелігентність» треба правильно розуміти. Людина зобов’язана прагнути до вдосконалення – в житті, навчанні, працях, захопленнях. З раннього віку в дітях треба виховувати потяг до прекрасного, потяг до служіння людям, розширювати їх світогляд. Ще А. Ейнштейн казав, що людина без загального виховання схожа на собаку.

Гурток «Веселка» стимулював створення гуртків і громад на Харківщині, в цілому в Україні. Зараз в м. Харкові з’являються такі естетичні гуртки по школах, направлені на збереження національної культури України, стародавніх традицій, на формування культурної, інтелігентної, чуйної особи.

Отже, Опанас Федорович Луньов за фахом історик, не мистецтвознавець, але широко освічена людина, палко прагне віддати дітям й усім людям свої знання, любов до Батьківщини, прагненя рости гармонійно вихованими людьми. Його внесок у розвиток музейної справи на Слобожанщині, у розвиток культурного рівня суспільства дуже великий.