Дзеркала з поховань Пісочинського курганного могильника скіфського часу

Незважаючи на широке розповсюдження в скіфський час дзеркал як територіально, так і хронологічно дана категорія знахідок залишається досить рідкісною. Подібна ситуація лише підкреслює значення матеріалів розкопок Пісочинського курганного могильника (Бородулін В.Г., 1979, 1980), у чотирьох похованнях якого було виявлено дзеркала різних типів, опис яких приводиться нижче.

Курган 8, поховання1. Колективне поховання (жінка та два підлітки). Дзеркало знаходилося між двома похованими, біля центральної стовбової ями, ручкою на північ. З обох боків на дзеркалі залишилися відбитки тканини та вузьких смуг шкіри, можливо, залишки чохла. Дзеркало бронзове, багатоскладне, з боковою ручкою. Диск овальний (діаметр поперечний – 20,5 см, повздовжній – 19 см), плоский. Ручка підпрямокутної форми (довжина – 12 см), розширюється ледь угорі і сильніше на кінці. Ручка має двохсторонню обкладку із бронзових пластин, які повністю повторюють її форму. В деяких місцях, де ручка розшарувалася, виразно помітна її тришарова структура. На межі з диском накладки не закінчуються, а заходять на сам диск, утворюючи на одній (можливо, лицьовій) стороні накладку трапецеподібної форми, яка розширюється до центру диска (висота «трапеції» – 7 см, ширина основи – 12 см) і з’єднану з диском за допомогою гарячої ковки чи припаювання. На протилежній стороні диска накладка утворює валик сегментоподібної у перерізі форми (висота – 1-2,5 мм, ширина – 0,9-1,5 см), який проходить у 2-2,5 см від краю диска і утворює овал діаметром 13,5-14,5 см. Валик з’єднаний з диском за допомогою гарячої ковки чи припаювання. В технологічній низці, ймовірно, приєднання валика до диска йшло попереду приєднання накладки на ручку.

Така незвична будова пояснюється, ймовірно, поломкою ручки в давнину і наступною реставрацією, необхідною для подальшого функціонального використання дзеркала. Водночас зауважу незгоду з тезою Т.М. Кузнєцової, яка з випадків реставрації дзеркал у давнину робить висновок про збільшення терміну їх служіння. Зламати дзеркало могли і в день виготовлення в результаті неакуратного поводження чи технологічного браку. Дзеркало (предмет, що мав сакральні властивості) знаходилося в індивідуальному користуванні і було поховано разом з володарем. Використання дзеркала (сакрально-містичного сховища дущі людини) після смерті господаря іншим індивідом малоймовірне, чим, можливо, і пояснюються неодноразові знахідки дзеркал у пограбованих у давнину похованнях. За первинною будовою (до реставрації) дзеркало було односкладовим і за класифікацією Т.М. Кузнєцової (далі – класифікація) належало до першого типу другого відділу першого класу. Аналогії – к. 8, Стайкин Верх; к. 1, Аксютинці (Посулля), які датуються відповідно VІ і V ст. до н. е.

Курган 18, поховання 1. Поховання парне (чоловік та жінка), пограбоване. Дзеркало знаходилося праворуч від жінки, в 10 см вниз від тазових кісток. Дзеркало багатоскладне, з боковою залізною ручкою. Диск круглий (діаметр – 15,2 см), плоский, має незначний бортик. Ручка (довжина – 13,5 см, ширина – 1,3-2 см) плоска, прямокутної форми, вгорі ледь розширюється. Кінець ручки оформлений, за висловом Т.М. Кузнєцової, у вигляді «риб’ячого хвоста», хоча в нашому випадку більш підходить така інтерпретація: зображення двох стилізованих голівок птахів (грифонів), направлених дзьобами в протилежні сторони. За класифікацією дзеркало відноситься до першого виду другого типу другої групи другого відділу другого класу. Аналогічні за будовою дзеркала відомі на пам’ятках подільського варіанту скіфської лісостепової культури і датуються V – початком ІІІ ст. до н. е. Подібну будову має і дзеркало з північно-східної камери кургану Чортомлик, нижня частина залізної ручки якого оформлена у вигляді стилізованих пазурів хижого птаха. На думку дослідників (Алєксєєв А.Ю., Мурзин В.Ю., Ролле Р., 1991) подібне оформлення нижньої частини повністю відповідає формі навершів на деяких скіфських мечах V – першої половини ІV ст. до н. е., що дозволяє (враховуючи дату спорудження кургану Чортомлик) окреслити дату виготовлення чортомлицького дзеркала першою половиною – серединою IV ст. до н. е. Оформлення кінця ручки (бронзової) у вигляді двоголового грифона відоме на дзеркалі з к. 6 біля с. Басівка, який датується V ст. до н. е. (Ільїнська В.А., 1968).

Курган 22. Поховання парне (жінка та підліток), пограбоване. Дзеркало знаходилося в південно-західному куті ями, ручкою на південь. Дзеркало бронзове, односкладне, з боковою ручкою. Диск круглий (діаметр – 20 см), увігнуто-випуклий, по краю випуклої сторони нанесено крапковий орнамент. У давнину диск отримав пошкодження у вигляді тріщини. Тоді ж були вжиті заходи для запобігання подальшого руйнування виробу, для чого по обидві сторони тріщини були пробиті по два отвори діаметром 3-4 мм, за допомогою яких края розриву були стягнуті. Ручка плоска (довжина – 16 см), звужена до кінця, який оформлено у вигляді кружальця. Згідно класифікації відноситься до третього варіанту другого виду п’ятого типу другого відділу першого класу. Аналогії широкі, походять з пам’яток Північного Причорномор’я, правобережного та лівобережного лісостепу і датуються V – початком ІІІ ст.ст. до н. е.

Курган 25. Поховання колективне (чоловік, жінка, підліток), пограбоване. Дзеркало знаходилося в північно-східному куті ями, ручкою на південь. Дзеркало бронзове, односкладне, з боковою ручкою. Диск круглий (діаметр – 16 см), плоский, з ледь виділеним бортиком. Ручка плоска, ледь звужена до кінця, оформленого у вигляді кружальця. Згідно класифікації відноситься до другого варіанту першого виду п’ятого типу другого відділу першого класу. Аналогії походять з пам’яток Посулля, Подністров’я, Середнього Дону і датуються V – ІV ст. до н. е.

Таким чином, дзеркала знайдені виключно в парних чи колективних похованнях, в яких одним із небіжчиків була жінка. Датування найближчих аналогій підтверджує загальну хронологію могильника в рамках V – ІV ст. ст. до н. е.