Пам’ятки сарматської культури із збірки Харківського історичного музею

В археологічній експозиції Харківського історичного музею сарматська доба репрезентована рядом різноманітних експонатів. Перш за все, це предмети озброєння, захисного обладунку, побутового та культового призначення. Серед інших експонатів особливу увагу до себе привертають бронзові казан (Арх. 4/54) та дзеркало (Арх. 95/10), а також глиняна курильниця (Арх. 4/56). Сармати використовували дзеркала у побуті, а казани й курильниці для культових, у даному випадку поховальної, церемоній (Скрипкин А.С., 1970). Вони походять з так званих довоєнних фондів ХІМ, спалених у Харкові під час окупації в роки Великої Вітчизняної війни. Всі паспортні відомості відносно цих експонатів у той час були втрачені. Але як з’ясувалося, ці предмети мають безпосереднє відношення до ХІІ археологічного з’їзду, що проходив у Харкові у 1902 році.

Бронзовий литий казан був знайдений В.О. Городцовим у 1901 році під час розкопок кургану 2 (поховання 2) поблизу сл. Селімовки Ізюмського повіту. Бокові стінки казана сильно випуклі, посередині обведені горизонтальною смугою у вигляді перевитого шнура. Шийка казана низька, сильно виражена. Дві високі ручки зроблені у вигляді зігнутих прутиків з трьома шпеньками на кожній з них, та двома вушками, орнаментованими подовжніми борозенками. Ніжка казана тонка, воронкоподібна. Висота казана 40 см., ширина шийки 27,5 см., ширина основи ніжки 15 см. Найближчі аналогії цьому казану походять з кургану 14 коло хут. Кудинова Багаєвського р-ну Ростовської обл. (Косяненко В.М., Флеров В.С., 1989). Дослідники сарматської культури датують ці казани 1 ст. до н.е., тобто середньосарматським періодом (Косяненко В.М., Флеров В.С., 1989; Костенко В.И., 1983).

У 1901 році Є.П. Трефільєвим під час розкопок кургану 3 близ с. Сватова Лучка Куп’янського повіту було досліджено багате сарматське жіноче поховання. В ньому, окрім виготовлених з золота намиста, дужок-застібок, браслетів, золотих взуттєвих ниток, кубишкоподібного скляного флакону з вузькою шийкою, було знайдено два бронзові литі дзеркала (одне з них розглядається нами), а також глиняна ліпна курильниця.

Бронзове лите дзеркало діаметром 4 см. має форму круга з обідком по краю та конусоподібною випуклиною у центрі. На краю дзеркала розташоване квадратне вушко з отвором для підвішування. Такі дзеркала датуються одними дослідниками 1 ст. н.е. (Степи европейской части СССР в скифо-сарматское время., М., 1989), іншими - кінцем 1 - кінцем ІІ ст. н.е. (Костенко В.И., 1983). Вони були поширені на великій території, яку займали сарматські племена, - Дніпро-Донецькому та Волго-Донському межиріччях, Нижньому Поволжжі та Південному Приураллі.

Глиняна ліпна курильниця має діаметр та висоту 5 см. Вона виготовлена у формі невеликого стакану не зовсім правильної форми, з виступаючим денцем, з погано відмуленої глини жовтого кольору. Змієподібний хвилястий наліпний візерунок розташований по стінках. По сильно відігнутому на зовні вінчику розташований орнамент у вигляді невеликих глиняних кілець. Разом з дзеркалом, курильниця датується кінцем І - кінцем ІІ ст. н.е. (Костенко В.И., 1983). Близьких аналогій курильниці з с. Сватова Лучка, серед інших відомих на сьогоднішній час сарматських курильниць, поки що немає. Згідно класифікації К.Ф. Смірнова курильниці стаканоподібної форми, що походять з азіатської Сарматії, відносяться до ІV типу (Смирнов К.Ф., 1973).

Сарматське поховання у кургані 3 біля с. Сватова Лучка Є.П. Трефільєв датує ІІ - ІІІ ст. н.е. (Труди ХІІ АС, т. І, 1905). М.І. Ростовцев відносив це поховання до 1 ст. н.е. Він виводив своє датування з форми знайденого тут скляного флакону та глиняної курильниці (Ростовцев Н.И., 1925). Але, на наш погляд, вірною буде усереднена дата - кінець І - ІІ ст. н.е. Її підтверджує, окрім дзеркала та курильниці, сіроглиняний глечик з цього ж поховання. Глечики подібної форми часто знаходять у сарматських похованнях Прикубання І ст. до н.е. - І ст. н.е. (Анфимов Н.В., 1951). Слід відзначити, що Б.А. Шрамко використав матеріали цих двох поховань для характеристики сарматської культури басейну р. Сіверський Дінець. Він пов’язує сарматські поховання поблизу с. Селімовка та с. Сватова Лучка з племенами роксоланів (Шрамко Б.А., 1962).