Конференція, присвячена 95-річчю XII Археологічного з’їзду
Тези наукових доповідей (повідомлень)
Ікона «Волинська Богоматір Одигітрія», що знаходиться у зібранні ХХМ, надійшла з Волинського древлесховища, до того вона знаходилася у Дубенській Хрестозведенській пустині. Вона експонувалася на ХІ-му археологічному з’їзді.
Ця ікона (липова дошка, темпера, 89х67,8) є яскравим взірцем образу української Богоматері, який містить найхарактерніші його риси; в першу чергу, за словами мистецтвознавця В. Овсійчука, «відмінний від візантійського людський ідеал, позначений демократизмом і зрозумілістю людських почуттів, що увібрав високі емоції своїх сучасників».
Зацікавлення іконописом як явищем художньої творчості на зламі ХІХ – ХХ ст. та у перших десятиріччях останнього співпало із бурхливим розвитком психоаналізу: обидва явища були виявом гідного подиву культурного піднесення доби.
Разом з тим, дві згадані лінії надто мало перехрещувалися, зокрема, у дослідженні творів іконопису, матеріал психоаналізу притягувався до нього занадто рідко.
Шляхом означення причетності згаданого твору з Волині до виділеного свого часу К.Г. Юнгом архетипу бога-немовляти можна краще зрозуміти низку особливостей зображення у іконі Христа.
Зображення Христа поєднує риси малої дитини (пропорції та розмір фігури) та, разом з тим, риси зрілої людини, що має неабиякий життєвий досвід. Він, як немовля, знаходиться на руці матері, водночас, начебто має більше тих 33 років, що склали його земне життя.
К.Г. Юнг вважав архетип бога-немовляти досить розповсюдженим. Як відомо, він пов’язував із ним етруського Тагета – немовля із сивим волоссям та старечою мудрістю, що передав етрускам таємниче знання та відразу помер. У цій міфологічній фігурі помітні важливі риси архетипу: подвійність, поєднання дитячого і старечого, водночас, надлюдська, божа міць, зв’язок з прихованим таємним знанням та його виявом, а також аспект недавнього народження та «запрограмованої» смерті після виконання свого призначення. Образ малої дитини, що містить у собі універсум, є у «Махабхараті». У фольклорному матеріалі багатьох народів присутній мотив гномів, ельфів, троллей та ін., усі вони є виявом потаємних сил природи, як і дитина-Амур, та пов’язані із архетипом бога-немовляти.
Виявом цього архетипу є й образ немовляти-Христа. Малою дитиною, що має як метафоричну важкість тягар усього світу, він з’являється у легенді про святого Христофора і т. ін.
Цей архетип, таким чином, завжди наявний у образі Христа-немовляти. У іконі «Волинська Богоматір» з ХХМ він набуває рис своєрідної виразності «конкретного», «буквального» втілення.
Образ Христа-немовляти містить такі риси зовнішності, як високий із зморшками лоб (знання), виразність очей (перевага духовних засад над фізичними), погляд, що непокоїть своєю глибиною (божа природа).
Ритм темних та світлих плям допомагають виділити зображення Христа у пластичній структурі ікони. Величний етос від Богоматері, людяної і простої, начебто переданий до нього: на її руці він сидить як на троні. Його погляд та постава справляють враження якоїсь недитячої втоми.
Образи Богоматері, що втілює самозаглибленість, та Христа-немовляти неоднакові за станом, одначе відчувається внутрішній зв’язок між ними – об’єднуюче знання.