Дослідження та реставрація ікони Казанської Божої Матері з храму усікновіння голови Іоана Хрестителя (м. Харків)

З давніх часів єдиним та незмінним жіночим образом, якому поклонялися християни, був образ Божої Матері, Діви Марії. Він завжди був символом віри, духовності та цнотливості. В скрутну годину до Богоматері зверталися за допомогою. Вона з’являлася і творила чудеса. Скільки важливих подій в історії людства, стільки і її іконографічних образів, і з кожним з них пов’язана своя легенда. Це знайшло відображення також і в назвах: Казанська, Іверська, Володимирська, Почаївська, Охтирська, Ярославська та інші. Всього більш 120. Всі вони мають багато спільного, але водночас кожна з них є неповторною, бо несе в собі уяву про неї сучасників та творчу індивідуальність майстра. Для того, щоб простежити еволюцію образа, навіть в рамках одного канону, потрібно мати якнайбільше артефактів.

Час, як відомо, не найкращий зберігач творів мистецтва, особливо церковних. Тому кожний пам’ятник, який зберігся і дійшов до нашого часу, має велику художню та історичну цінність. Багато взірців церковного мистецтва було втрачено та пошкоджено за часів радянської влади. Однією з таких пам’яток мистецтва є ікона Казанської Божої Матері з храму усікновіння голови Іоана Хрестителя (м. Харків). Під час руйнування храмів цю ікону було приховано в одній селянській родині, а у повоєнні роки - передано до церкви. Її зовнішній вигляд і великі пошкодження не давали змоги ікону експонувати. Церковні хранителі зберігали її, хоча і не сподівалися на її відродження.

Робота над іконою почалася у 1995 році. Було встановлено, що вона виконана в техніці темперного живопису. В’яжуче фарбового шару є білок. Площина ікони зібрана з трьох липових дощок товщиною 2,5 см, прикріплених одна до одної на стик, і пошкоджених жуком деревогризом. Дошки ледь утримувалися між собою, бо врізні шпуги були повністю зруйновані. Це в свою чергу визвало пошкодження полотняно-паперової паволоки, грунту та фарбового шару. Паволока покривала ікону по всій її поверхні, але була втрачена разом з грунтом. Ушкодження становили 30% поверхні. Частина левкаса утримувалася лише за рахунок товстого шару оліфової плівки, якою була покрита вся поверхня ікони. Крізь цю плівку ледве проявлялися ліки Богоматері та немовля. Частина фарбового шару на них разом з грунтом та паволокою була втрачена. По периметру зображення було приховано шаром бронзової фарби на нітро-целюлозній основі шириною 7 - 10 см., що дорівнювало 60% поверхні.

Дослідження в ультрафіолетовому випромінюванні показали велику кількість залишків фарбових нашарувань. Вивчення мікрошліфтів з різних участків ікони дало змогу виявити до чотирьох живописних шарів. Кожен з них був відокремлений від іншого потемнілим покривним шаром оліфи з великою кількістю копоті. Срібло під впливом кисню та агресивних речовин, що знаходяться в атмосфері, почорніло. На деяких зразках живопис повністю був відсутній, що свідчило про ранні розчистки аж до самого грунту.

Таким чином, за результатами дослідження, було встановлено програму реставраційних робіт: виконання основних засобів технічної реставрації; дезинфекція та усунення втрат деревини, що є наслідком пошкодження жуками деревогризами; закріплення фарбового шару та левкасу. Після цього почався процес пошарового розкриття ікони при постійному контролі під мікроскопом МБС-10. Бронзове покриття знімалося ватним тампоном, змоченим в розчині ацетона і толуола в співвідношенні 1:1. Під цим шаром відкрилися залишки блакитної олійної фарби. Затемнений та нерівномірний шар оліфової плівки поступово зтоньшувався спеціально підібраним розчином циклічних воднів оліфотичного ряду. Це дало змогу побачити ікону у всій її величі та жахливому стані, який є наслідком її попередніх, грубих, некваліфікованих втручань.

У ліках відчувається суворе додержання візантійських канонів, а тло являє собою яскраве оздоблення. Фарбовий шар на ліках, правиці, тлі залишився лише частково, але в такому стані ікона являє собою справжній пам’ятник живопису та декоративно-ужиткового мистецтва, бо під товщею замалювань виявилася багата орнаментальна композиція, в якій органічно поєднувалися елементи геометричного та рослинного орнаменту, що виконаний кількома методами гравіровки, чеканки та відтискуванням по сирому левкасу. Ікону було законсервовано, зроблена графічна та живописна реконструкція.