Деякі аспекти вивчення колекції листівок періоду громадянської війни з фондів Харківського історичного музею

Наукове вивчення листівок викликає чималий історичний інтерес, адже вони стали найбільш масовим друкованим засобом агітації та пропаганди.

Колекція листівок ХІМ налічує більше 10 тис. примірників, серед них – близько 2,5 тис. більшовицьких листівок періоду громадянської війни з фондів колишнього Центрального музею революції УСРР у м. Харкові. Проте всі антибільшовицькі листівки – переважно білогвардійські, а також українські часів УНР, Гетьманату та Директорії – рішенням спеціальної комісії у квітні 1951 р. були з музею вилучені й вивезені до Києва.

У 1996 р. у Харківському історичному музеї було здійснено вивчення агітаційних листівок, виданих центральними та місцевими органами радянської влади та політичної пропаганди Червоної Армії в червні-грудні 1920 р. Багато з них було створено саме в Харкові, де знаходилися вищі керівні органи радянської України та штаби Південно-Західного, а згодом Південного фронтів. Головною метою дослідження було, перш за все, уточнення датування листівок та їх аналіз для подальшого використання в науково-дослідній та експозиційній роботі музею.

Певний фаховий досвід та володіння історичним матеріалом дозволяють встановити час випуску більшості недатованих листівок з точністю до місяця, а інколи – до 1-2 тижнів і виділити з вельми ідеологізованого тексту об’єктивну інформацію щодо справжнього ста-новища фронту й тилу Червоної Армії у 1920 р. У листівках відбивається загальний хід воєнних дій і політика радянської влади у тилових районах, проте оцінка цих подій має тенденційний, ідеологічний характер, що взагалі є ознакою листівок як масового агітаційного матеріалу. Так, численні листівки політвідділу Південно-Західного фронту (ХІМ, інв. 1175, 1181, 1185, 1213 та інш.) в липні 1920 р. передчасно перебільшували тимчасові успіхи на польському фронті, стверджуючи, що «Польша почти уже разбита», що «Красная Армия добивает польскую шляхту.» Цілком інший характер мали листівки, призначені до поширювання серед ворожих частин, як, наприклад, видана напевне наприкінці липня «Правда о победах Красной Армии. Солдатам Врангеля» (1586): вони позбавлені мітингових закликів «внутрішніх» видань і роблять спробу раціонального переконування супротивника більш ретельним і грунтовним підбором фактів.

Цікаво, що листівки, видані в серпні-вересні 1920 р. із закликами вступати добровольцями до Червоної Армії (1173, 1183, 1200, 1203, 1570 тощо), зверталися до населення прифронтових районів – Харківщини, Катеринославщини, Полтавщини, Одещини, але ставили йому за приклад робітників Уралу, селян Сибіру та членів КСМУ, а Полтавський губком КП(б)У (1223) прямо закликав селян: не йдіть до лісів боротися «за советскую власть против большевиков», виконуйте продрозклад, не чекайте примусової мобілізації. Недарма ж найбільш стійкими частинами на півдні України були тоді Латиська дивізія та Естонська, направлені на боротьбу з махновцями. Політвідділ Південного фронту видає листівку «За глотку шпиона!» (1239), де стверджується, що «враг повсюду, на каждом шагу, … в каждом доме», виз,-нає, що комуністи ведуть «ужаснейшую войну, невиданную в истории человечества», а репресивні дії виправдовуються боротьбою «за счастье трудящихся всего мира.» Правомірними визнаються протиправні вилучення одягу та коней у куркулів (1227, 1236).

Відчутним наслідком тотальної економічної розрухи стала не лише нестача у червоноармійських частинах Південного фронту з жовтня 1920 р. коней, одягу, продовольства (1183, 1197, 1198, 1210, 1223), але й брак поліграфічних матеріалів як у центрі України (Київ, Полтава), так і на півдні (Одеса). Листівки друкуються не лише на газетному та цигарковому, але й обгортковому папері (найчастіше – в Одесі: від чаю, цукерок, цигарок). Для друку широко використовувалися чисті бланки відомчих документів: рапорти начальника етапної команди про смерть військовослужбовців (1210), подання сільського суду на розгляд кримінальної справи (1223) і навіть заповнені документи – бланки товариства взаємного кредиту з підписами векселедавців та гербовою маркою (1211). Але найбільший інтерес викликають листівки, в яких відбилися начебто всі зміни влади в Україні 1918-1920 рр.: пакувальний цигарковий папір із зображенням тризуба Володимира Великого часів УНР, поверх якого невдовзі було відтиснуто двоглавого російського орла та напис «Відділ постачання Збройних Сил Півдня Росії», а згодом видруковано текст більшовицької листівки.

Таким чином, незважаючи на втрату певної частини колекції листівок, які б мали полегшити об’єктивне висвітлення подій 1918-1920 рр., наявні матеріали дають змогу багатоаспектного сучасного їх використання в експозиційній діяльності музею. Але це завжди потребує ретельного вивчення відповідного фондового матеріалу.