Історія та археологія Слобожанщини в музеях Харківщини. До 100-річчя відкриття Салтівської культури
Тези наукових доповідей (повідомлень)
Амвросіївський пізньопалеолітичний комплекс, що складається із стоянки та кістковища бізонів, розташований у південно-східній частині України, біля м. Амвросіївка Донецької області. Пам'ятка знаходиться у верхів'ях балки Казенної, що впадає справа до річки Кринка (притока р. Міус). Серед пам'яток з фауністичними рештками у культурному шарі, що дають можливість відтворювати процеси розбирання мисливської здобичі, Амвросіївське кістковище займає особливе місце. На сьогодні це єдиний об'єкт на нашій території, де стан збереженості кісток дозволяє безпосередньо на них вивчати свідоцтва утилізації. Завдяки дослідженням 1980-1990-х років, проведеним із застосуванням сучасних методик вивчення культурного шару та колекцій матеріалів, одержані нові відомості, що дозволили більш упевнено пов'язати виникнення та функціонування цієї пам'ятки з мисливською діяльністю давніх мешканців Приазов'я.
На основі проведених досліджень встановлено, що пам'ятка виникла внаслідок проведення кількох мисливських операцій із загінного полювання на бізонів, його фінальна частина являла собою загін групитварин у пастку на схилі одвершку балки. Штучна конструкція, припустити наявність якої є підстави, створювала додаткову перешкоду для тварин і могла слугувати укриттям для мисливців. Перші тварини не мали змоги повернути під напором тих, що рухалися позаду. Саме цей момент був сприятливим для забивання бізонів списами (у культурному шарі кістковища на сьогоднішній день знайдено фрагменти 23 кістяних наконечників списів, які були оснащені мікровістрями з притупленим краєм). Дослідженням із застосуванням палеозоологічних методів визначено, що такі мисливські операції могли відбуватися у жовтні, грудні та березні.
Головним в інтерпретації кістковища є безсумнівний зв'язок його походження з розбиранням мисливської здобичі. В результаті дослідження слідів утилізації у вигляді нарізок і давніх зламів кісток є можливість стверджувати, що на пам'ятці відбувався як процес первинного розбирання, що полягав у білуванні та сегментації туш, так і вторинного, під час якого відбувався подальший розподіл частин туш на більш зручні для обробки і зрізання м'яса. Перший і другий етапи супроводжувались вилученням кісткового мозку. Планіграфічні дослідження культурного шару кістковища дозволили визначити різнофункціональні ділянки, де переважали операції з первинного або вторинної о розбирання. Склад кісток свідчить, що її частини туш бізонів, які містили багато м'яса, відносились з місця забою-розбирання на територію стоянки, де й відбувався основний процес споживання. Одержане внаслідок розбирання м'ясо, вірогідно, споживали переважно у свіжому вигляді. Можна також припустити, що мав місце і певний процес заготівлі - м'ясо могло бути розрізане на смуги і висушене, або перероблене у якийсь іншій спосіб. З кістковища також походять деякі свідоцтва, що дозволяють припустити зберігання певних запасів м'яса в замороженому стані в холодний період року.
В якості основних знарядь розбирання виступали переважно призматичні неретушовані платівки, які після закінчення роботи або втрати ріжучих властивостей полишались на місці. Можна припустити використання в процесі розбирання в якості знарядь великих фрагментів кісток, Дерев'яних дрючків, каменів.
Наявність в колекції крем'яних артефактів виробів із слідами обробки кістки-рогу дозволяє також припустити, що кістковище могло використовуватись як склад кістяної сировини, що слугувала для виготовлення різноманітних кістяних знарядь. Цей процес, певно, відбувався на території стоянки.
Результати проведених досліджень дають можливість більш обгрунтовано інтерпретувати Амвросіївський комплекс як пам'ятку, безпосередньо пов'язану з полюванням та утилізацією мисливської здобичі, що може слугувати базою для реконструкції мисливських стратегій та способу існування давнього населення як степової зони Східної Європи, так і пізньопалеолітичної епохи в цілому.