Суспільно-політичний та національний рух на Харківщині в другій половині XIX ст. (до проблеми комплектування фондів Харківського історичного музею)

Суспільне життя Харківщини другої половини XIX ст. характеризується широким спектром опозиційних настроїв різних верств населення щодо соціальної і національної політики уряду. Селяни були невдоволені результатами реформи 1861 р., наслідком якої був затяжний і хворобливий для селян шлях до капіталізації сільського господарства. Торговельна та промислова буржуазія, інтелігенція гостро відчували незавершеність буржуазних реформ. Вплив цих верств на формування державної політики зводився лише до дрібно-господарських питань, що вирішувалися на рівні земського та міського самоврядування. В цей же час починається завершальний етап процесу творення української нації як "уявленої спільноти". Український націоналізм стає елементом світогляду певної частини інтелектуальної еліти українського суспільства і починає оформлюватись в ідеологію і політичний рух. Національно свідома українська інтелігенція намагається відстоювати право своєї нації на саморозвиток і, таким чином, вступає в конфлікт з великодержавницькою політикою царського уряду.

Отже, суспільно-політичне життя Харківщини наприкінці XIX ст. характеризується трьома основними тенденціями:

1)активізація українського національного руху, що віднайшла свій прояв у діяльності харківських "Громад" та "Братства тарасівців";

2)наявність проявів загальноросійських рухів, таких як російське народництво (гурти С. Ковалика, Г. Андрєєвої, Є. Ковальської, П. Теллалова та І. Глушкова), земський ліберально-опозиційний рух (адреси царю, петиції, клопотання харківських земців, їх статті у пресі), студентські виступи (студентські сходи, петиції до властей, припинення відвідування лекцій студентами Харківського університету та Харківського ветеринарного інституту);

3) на фоні то наростаючих то вщухаючих хвиль селянських виступів зароджується і розвивається робітничий рух (гуртки Д. Бекарюкова, Ф. Липкина, Л. Нікіфорова, Л. Фрайберга, М. Горностаєва та ін.)

У колекції Харківського історичного музею матеріали, пов'язані із суспільно-політичним життям Харківщини другої половини XIX ст., представлені фотодокументами (фото учасників народницького та робітничого руху) з фондів Жандармського управління, що були передані у 1946 р. Міністерством внутрішніх справ Центральному Музею Революції. Зберігаються також: комплекс матеріалів (листи, телеграми, візитна картка), що належали уродженцю села Сениха Куп'янського повіту народовольцю О.О. Тихоцькому; анкета члена харківського революційного робітничого гуртка І.Д. Вєдєньєва з рекомендацією харківського народовольця О. Макаренка; кілька листівок та прокламацій народницьких та соціал-демократичних груп; листівка об'єднаного організаційного комітету харківських студентів та ін.

Для того, щоб мати змогу музейними засобами з більшою долею об'єктивності і повноти представити історію суспільно-політичного життя Харківщини другої половини XIX ст., необхідно поновити колекцію Харківського історичного музею відповідними предметами музейного значення. До останніх можуть бути віднесені:

1)речові матеріали (особисті речі членів гуртків, товариств; нелегальна література тощо);

2)зображувальні матеріали (портрети, картини, фотодокументи);

3)письмові матеріали, що поділяються на:

а)офіційні документи, як програмно-організаційні, тобто програми, установи, резолюції, прокламації тощо, так і документи урядового табору - законодавчі акти, офіційне позасудове діловодство, судово-слідчі матеріали;

б)наративи (публіцистичні, наукові, літературні праці, щоденники, епістоляри, мемуари).

Цілком зрозуміло, що з перелічених вище найбільше збереглися матеріали другої та третьої категорії. Так у Державному Архіві Російської Федерації зберігається "Колекція фотопортретів осіб, які проходили за справами поліцейських установ 1840-1917 рр.", що налічує близько 53 тис. одиниць збереження (Ф. 1742). Фотопортрети народників зберігаються також у Ф. 316 та Ф. 1191 Центрального Державного Історичного Архіву України у Києві.

Відомості про діяльність харківської громади 60-х pp. XIX ст. є у листі студента Харківського університету Івана Нордеги до Олександра Потебні, що написаний у грудні 1862 р. Оригінал цього листа зберігається у ЦДІА України в м. Києві (Ф. 2045. - Оп. 1. - Спр. 112. - Арк. 1-2 зб.). У Російському державному історичному Архіві зберігається документ, яким на підставі висновку міністра внутрішніх справ П. Валуєва від 11 жовтня 1862 р. про небажаність "увеличения числа существующих уже периодических изданий без особых уважительных причин, особенно в Малороссии и западных губерниях империи" заборонено видання у Харкові домовленої українсько-російської тижневої газети "Український вісник"(Ф. 773.-Оп. 1.-Спр.258.-Арк.61). У квітні 1863 р. на сторінках львівського тижневого часопису "Вечерниці" з'явився друком лист харківських громадян до галицької молоді ("Вечерниці" - 1863. - № 14, 15). Через 30 років в іншому львівському часописі "Правда" було надруковано "Professiondefoiмолодих українців", де були відображені основні положення програми "Братства тарасівців". До речі, матеріали слідства по Харківській справі (тарасівська організація зазнала провалу у Харкові в травні 1894 р.) зберігаються у ЦДІА України в м. Києві (Ф. 247 та Ф. 336).

Про діяльність народницьких гуртків у Харкові, студентських груп Харківського університету та Ветеринарного інституту зберігаються відомості у фонді Харківського військово-окружного суду та фонді військового прокурора Харківського військово-окружного суду ЦДІА України в м. Києві (Ф. 733 та Ф. 734). Державний архів Харківської області також зберігає певні матеріали, пов'язані із розвитком народницького та робітничого руху на Харківщині: подання прокурорів окружних судів та судових палат, рапорти чиновників поліції повітового рівня, донесення представників губернської адміністрації та жандармерії (ДАХО Ф. 3. -Оп. 287. - Спр. 103. - А рк. 5, 36-37, 45, 106) відомості про народників, про осіб притягнутих до дізнань, засуджених у політичних справах, відправлених під нагляд поліції (ДАХО. - Ф. 3. - Оп. 287. - Спр. 278. -Арк. 2, 3113-113 зв., 131).

Таким чином, архівні фонди дозволяють поглибити наукове вивчення суспільно-політичного життя другої половини XIX ст., а можливо і певною мірою, поповнити музейну колекцію новими предметами (шляхом передачі, або хоча б копіювання найбільш визначних матеріалів).