Історія та археологія Слобожанщини в музеях Харківщини. До 100-річчя відкриття Салтівської культури
Тези наукових доповідей (повідомлень)
Колекція килимів - одна з маловивчених фондових збірок ХІМ. Вона є надзвичайно цікавою для дослідників, адже складається з предметів декоративно-ужиткового мистецтва різних регіонів України та різних народів світу. Темою нашого дослідження є українські слобожанські килими. Література за даною темою майже відсутня.
На Слобожанщині килимарство було започатковане у кін. XVII ст. Переселенці приносили з собою як готові вироби, так і мистецькі традиції виготовлення килимів регіонів свого походження. Кінець ХVІІ-ХVIIIст. — період повсюдного виробництва килимів. В цей час паралельно побутували безворсові та довговорсові килими, для позначення яких в сучасній мові існує назва: «килим». А ще у ХVІ-ХVІІІ ст. існували окремі назви для різних видів килимів: «килим» - для безворсових виробів з геометричним орнаментом; «ковер» - для ворсових килимів або безворсових з квітковим орнаментом; «коц» - для ворсових тощо. Задовольняючи потреби різних соціальних груп, вимоги і смаки яких були неоднакові, килими поділялися на народні і так звані «панські» і розрізнялися вони за технікою і орнаментикою. «Панськими» килимами вважалися ті, що виготовлялися на панських мануфактурах за замовленням для прикрашання палаців. У їх орнаментиці яскраво виражені ознаки певних мистецьких стилів (Барокко, Рококо).
У Харківській губернії, у 1-й пол. XIX ст., килимові мануфактури існували в с. Мар'їнськє Богодухівського повіту, с. Микитівка Охтирського повіту.
Для народних килимів властиві обмежена, як правило, кількість кольорів, спрощені візерунки, але і надзвичайна насиченість тонів. Народні майстри не копіювали узорів, а «виконували їх по пам'яті, з голови». Тому майже не можливо знайти двох килимів з однаковим узором.
За технікою слобожанські килими були виготовлені як на горизонтальних верстатах (архаїчніша техніка), так і на вертикальних -кроснах.
У колекції українських слобожанських килимів ХІМ представлені всі зазначені види.
Одним із найдавніших за часом виготовлення є килим з геометричним орнаментом (смуги, ромби) чорно-, зелено-, червоно-, синьої кольорової гами (інв. № 558). Саме геометричний орнамент вважається найархаїчнішим і характерним для Лівобережної України. Даний килим був придбаний до XII археологічного з'їзду і є одним з найдавніших музейних предметів колекції. Ще один з різновидів геометричного орнаменту - килим з інв. N 7847 у брунатно-, зелено-, червоній кольоровій гамі (ромби, смуги) - належав С.І. Васильківському. Етапом розвитку геометричного орнаменту килимів було створення композицій з безперервним рапортом. Результатом цього процесу стала поява оригінальних килимів з медальйонними композиціями, складовою частиною яких була кайма (напр., килими інв. № 608 і № 559).
Починаючи ще з XVII століття, поширюється оформлення килимів рослинними візерунками, які були притаманні для Слобожанщини. Узор, характерний для більшості українських квіткових килимів усіх періодів і, зокрема, для тих, що зберігаються в колекції ХІМ, відзначається ритмічним повторенням на світлому (або темному) тлі стилізованого площинного мотиву, у вигляді квіткового букету, іноді перев'язаного бантом чи стрічкою. Для таких килимів була характерна кайма - хвиляста лінія, квітуча гірлянда чи гілка. Яскравими прикладами таких килимів є зразки інв. № 532,563,720,561 та ін.
Своєрідною ознакою слобожанських килимів було ще і використання гребінної техніки та подальший розвиток рослинного орнаменту в бік посилення реалістичності у зображенні.
Групою килимів, яка давно привернула увагу дослідників та найкраще науково опрацьована, є коци. їхнє вивчення розпочалося у 1900-х роках В.О. Бабенком, етнографом-аматором. Однак навіть тут є ще багато білих плям.
У ХІМ зберігаються декілька таких коців (напр. інв. № 7079, ТК-2127, що експонується на виставці).
Своєю роботою ми лише розпочали широке дослідження теми килимарства на Слобідській Україні.