Музей: історія і проблеми сьогодення
Тези наукових доповідей (повідомлень)
Сковородинознавчі дослідження М.Ф.Сумцова розпочалися наприкінці 1870-х рр. У 1886 р. він вперше опублікував цінне джерело -"Жизнь Григория Сковороди" М.І.Ковалинського. У змістовній передмові дослідник, не вважаючи Сковороду масоном, відзначив у мислителя ряд спільних з масонством рис (захоплення Біблією, містичне її тлумачення, прагнення до морального вдосконалення людини і суспільства), особливо з українським масоном Гамалією. У той же час Сумцов зазначив тісний зв'язок Сковороди з українською культурою (середньовічною і народною), демократизм, антикріпосництво, життєлюбство просвітителя.
У 1894 р. М.Ф. Сумцов взяв активну участь у підготовці зібрання творів Сковороди, готував популярну книгу про мислителя. У "Коротком нарисі історії Харківського університету" (1906) дослідник показав велику роль Сковороди, цієї "мандрівноі академії або університету", та його друзів і учнів у створенні університету в Харкові.
У ряді робіт (починаючи з 1892 р.) Сумцов розкриває фольклорні джерела творчості Сковороди, а також тісний зв'язок її з староукраїнською культурою ХVІ-ХVІІ ст. (Г.Вишенський, А.Радзивиловський та ін.), "останньою розкішною квіткою" якої і став Сковорода. Цей зв'язок виявляється в алегоричному тлумаченні Біблії, християнсько-античних паралелях, літературних формах (діалог, байка) та ін. Зазначається також вплив на Сковороду античних та біблійних традицій, патристики, німецького містицизму. Показаний вплив Сковороди на українську літературу нового часу (Котляревський, Квітка-Основ'яненко, Шевченко).
Заперечуючи спочатку вплив Сковороди на формування української літературної мови, дослідник пізніше характеризував мову Сковороди (особливо поетичну) як прогресивний етап у наближенні української книжної мови до народної.
Досліджуючи філософію Сковороди (у незавершеному творі з історії української філософії), Сумцов співставляє українського мислителя з філософами: староукраїнськими (Г.Смотрицький, Дм.Ростовський-Туптало), російськими (О.Герцен, Л.Толстой), західно-європейськими (Д.Вовенарг. А.Ам'єль, Е.Ренан). Світогляд Сковороди характеризується як релігійний і водночас антиклерикальний, гуманістичний, раціоналістичний, підкреслюється роль "філософії серця". Дослідник дав відсіч В.Ернові, який, не знаючи і не поважаючи України та її народу, відривав Сковороду від української культури, оголошував його суто російським філософом.
Таким чином, Сумцов (всупереч поширеному погляду на Сковороду як на відірваного від народу елітарного містика-космополіта) переконливо розкрив органічний зв'язок творчості Сковороди з Україною, її народом, історією та культурою. Його погляд на Сковороду був всебічним, об'єктивним та історичним. У той же час полемічним перегином у Сумцова було повне заперечення зв'язку Сковороди з російською філософією. Адже твори Сковороди вивчали і популяризували, розвивали його думки мислителі не лише українські, а й російські (Л.Толстой та ін.) та молдавські (О.Хиждеу). Тому було б доцільно ставити питання про належність творчості Сковороди не лише українській, але й загальноросійській культурі.