Музей: історія і проблеми сьогодення
Тези наукових доповідей (повідомлень)
Традиційна весільна обрядовість є складовою культури українського народу. Вона являє собою великий національний здобуток, який має значну самостійну естетично-педагогічну цінність і не втрачає своєї вагомості на всіх етапах розвитку нації. Завдяки своїм соціально-юридичним функціям, як обрядово-мистецький комплекс, вона виявилася більш життєздатною і більш ніж інші обряди лишилася в пам'яті людини, її трансформація та втрата первісної сутності, як ритуалів у цілому, так і складових, зокрема атрибутів та музично-пісенного супроводу, стали предметом дослідження у багатьох розвідках, починаючи з кінця XVIII ст. І все ж таки, ця галузь української культури на сьогодні залишається недостатньо розробленою.
Вперше науковий підхід до розгляду окремих елементів слов'янської обрядовості зробив О.О.Потебня. У своїх працях він заклав фундамент щодо пояснення як ритуальних атрибутів, так і аналізу поетичного тексту обрядових пісень, широко використовуючи окремі елементи весільної обрядовості як найяскравіші зразки для розкриття того чи іншого питання. Але спеціальним дослідженням весільної обрядовості він не займався.
Наукове вивчення саме українського весілля першим розпочав професор М.Ф.Сумцов. Йому належить пріоритет у виявленні та підкресленні ритуального характеру використання хатнього простору, з'ясування ритуальної функції предметів домашнього вжитку, одягу та їжі; дослідження ролі і значення (символічного, морально-правового) хліба у сімейних обрядах та календарних святах українців, яке і досі не стало предметом окремого наукового дослідження [Мандебура О.С. Проблеми української етнографії в науковій спадщині Миколи Сумцова - К 1997 -С.5].
Праці М.Ф.Сумцова мають комплексний характер. У них розглядаються проблеми походження та значення складових весільної обрядовості, дається систематизація весільних ритуалів по розділах з юридичного, історичного, а також міфологічного поглядів на ті чи інші події, одночасно проводяться паралелі з весільними обрядами інших народів Західної та Східної Європи. Він першим визначив цінність матеріалів щодо описів весільної обрядовості на Слобожанщині і підкреслив необхідність їх використання при проведенні фахового комплексного дослідження [Сумцов М.Ф. Слобожане. Історично-етнографічна розвідка. - X., вид. Союз Харківського Кредитного Союзу Кооперативів, 1918. - С. 9, 90-94].
Слід підкреслити, що саме Миколі Сумцову у світовій етнографії належить пріоритет у розробці та класифікації весільного обряду. Його праці стали підручником, енциклопедією, міцним грунтом для наукової розробки у галузі слов'янської фольклористики при розгляді того чи іншого питання, що належить до вивчення не тільки весільного обряду, а й культури і побуту народу взагалі.