Комунікаційний підхід у музейній справі як відповідь на потреби соціуму
Тези наукових доповідей (повідомлень)
Як свідчить тлумачний словник російської мови, нумізматика – це наука, яка займається вивченням монет, грошових зливків, медалей, вивчає історію грошового обігу і є, також, колекціонуванням предметів вивчення. [4]
Музейна колекція нумізматики налічує майже 25000 монет, відображає економічний розвиток і товарно-грошовий обіг майже 50 країн світу. Серед них представлені країни Європи, Америки, Близького Сходу та Північної Африки, а також країни Південно-Азіатського басейну. Значна кількість монет відображає грошову систему на території СРСР та, після його розпаду - на пострадянському просторі. Хронологічно колекція охоплює період від стародавнього світу (монети античності) до сучасної історії, яка у нумізматиці Харківського історичного музею представлена монетами незалежної України.
Колекція складалася протягом багатьох років, була започаткована на поч. ХХ ст. і продовжує поповнюватись новими надходженнями. За типами монет вона досить різноманітна: до її складу входять знаки оплати домонетного періоду, монети регулярного державного карбування, монети ювілейні, пам’ятні, пробні, новороби, монети спецвипусків, великовагові монети-плати тощо. Також у колекції зберігаються двадцять вісім скарбів різного наповнення. Кожен з цих типів заслуговує на більш детальний розгляд.
У XII-на початку XIII ст.ст. основною грошовою одиницею на території сучасної України були гривні, які випускалися у давньоруських містах Київ та Чернігів, також відомі були гривні Новгородського князівства. Гривні являли собою так звані монетовидні зливки, відрізнялися одна від одної за формою та вагою, були досить цінними і мали значення при накопиченні або при сплаті значних платежів чи данини. У колекції музею зберігаються усі зазначені різновиди таких знаків оплати домонетного періоду: 4 зливки київського типу, 1 зливок чернігівського та 2 - новгородського типу.
Монети регулярного державного карбування, так звані обігові монети, призначалися головним чином для обігу і карбувалися, як правило, протягом кількох років у великій кількості з незмінним оформленням. До цих монет відносяться як повноцінні обігові монети з дорогоцінного металу, вартість металу яких відповідає номіналу, так і неповноцінні (розмінні) монети, номінальна вартість яких перевищувала вартість металу, представленого в цій монеті. Дані монети, карбовані у багатьох країнах світу, широко представлені у колекції музею. Наприклад, монета мідна «2 копійки» 1766 р., виготовлена на Червоному монетному дворі (Росія), монета срібна «3 марки» 1912 р., виготовлена у Німеччині.
Серед предметів колекції досить цікавим явищем є порівняно невелика кількість монет пам’ятних та ювілейних, які були присвячені, головним чином, пам’яті про будь-яку конкретну подію або ювілейним датам. Пам’ятні та ювілейні монети були характерні для грошових систем усіх країн світу, окрім того, що такі монети входять до системи товарно-грошового обігу, вони виконують додаткову функцію збереження суспільної пам’яті. Так, у фондах музею зберігаються: монета пам’ятна «Місто-герой Керч. 1941-1945 рр.» з номіналом «200000 карбованців», відкарбована з мідно-нікелевого сплаву у 1995 р. на Московському монетному дворі, монета «1 рубль 1914 р.» у пам’ять морського бою при Гангуті у 1714 р., монета ювілейна «100 крон» 1948 р. до 30-річчя Чехословацької республіки.
Пробні монети карбувалися у відповідності до моделі заданої ваги та форми і потім разом з іншими зразками представлялися на розгляд спеціальної комісії для відбору та прийому рішення про карбування. Вони виготовлялися іноді з дорогоцінних металів, а частіше з міді. Вони вкрай рідко потрапляють до рук колекціонерів або у музейні зібрання, так як за звичай зберігаються в архіві відповідного монетного двору, але у колекції нумізматики ХІМ такі монети представлені 4 зразками - монетами різного гатунку часів Павла I.
Новоробом називають монету, виготовлену за прототипом монети, рідкісної для нумізматів кінця XIX ст. і відкарбованої на державному монетному дворі або оригінальними (зі зміненням гурту), або знов виготовленими штемпелями (зі зміненням деталей малюнка чи дати), для того щоб відрізнити новостворену монету від оригіналу. Монети цього типу потрібно також відрізняти від звичайних монетних підробок, створення яких має на меті зовсім інші цілі. Ця тема потребує від дослідника глибоких знань та досвіду і заслуговує окремого дослідження. Прикладом новороба може слугувати один з сестрорецьких рублів 1771 р., що зберігаються у колекції.
Скарби, у тому числі монетні, є найцікавішою комплексною знахідкою і у більшості випадків несуть в собі історичну та археологічну цінність. Переважна частина скарбів колекції ХІМ була знайдена на території Харківської області протягом 50-60-х рр. XX ст. До їх складу належать як мідні, так і срібні російські, польські та литовські монети періоду XVII-XVIII ст.ст., а також монети 11 ханів Золотої Орди, датовані XIV ст. Кількість монет у скарбах варіюється у межах 3000 одиниць. Скарби самі по собі та процес їх знайдення, притягує до себе безліч зацікавлених осіб, а для нумізматів є окремою темою для досліджень.
Якщо говорити про класифікацію монет за хронологічним та кількісним принципами, то доцільно це буде зробити на прикладі російських монет імператорського періоду, які займають досить велику частину колекції.
Монети, які були відкарбовані за часи правління Петра І (1689-1725 рр.), Катерини ІІ (1762-1796 рр.), Олександра І (1801-1825 рр.), Миколи І (1825-1855 рр.), Олександра ІІ (1855-1881) і Миколи ІІ (1894-1917 рр.) кількісно превалюють у колекції: ця група монет налічує більше тисячі одиниць. Монети часів Катерини І (1725-1727 рр.), Петра ІІ (1727-1730 рр.), Ганни Іоанівни (1730-1740 рр.), Єлизавети Петрівни (1741-1761 рр.) обчислюються кількома десятками одиниць, а серед монет, що карбувалися за часів Івана ІІІ (1462-1505 рр.) та Петра ІІІ (1761-1762 рр.), у колекції музею зберігаються тільки 12 та 5 монет відповідно. Традиційно, монети карбувались у міді, сріблі, золоті, та у колекції Харківського історичного музею зберігається одна дуже цінна і рідкісна монета - «3 рубля» 1834р., виготовлена з платини. [7. C.51-52]. Ця монета не звичайна як за номіналом, так і за матеріалом, з якого вона була відкарбована на Петербурзькому монетному дворі, де протягом 1828 – 1845р.р. карбувались російські платинові монети, призначені для обігу. Поява платинової монети у Росії зобов’язана уральським промисловцям Демидовим. На копальнях у 20-р.р. 19 ст. видобувалося чимало цього металу, який не знаходив тоді застосування у промисловості. Уральські промисловці Демидови підштовхнули казну на випуск платинових монет і 24 квітня 1828 р. вийшов іменний наказ про карбування державної платинової монети.Вони карбувались до 1845 р. Монета у «3 рубля», виготовлена з платини, дорівнювалась срібному червонцю. Це бувперший ієдиний випадок, колиплатиновімонетизнаходились в регулярномомуобігу.[5]
Також у колекції зберігаються досить незвичайні великовагові монети. Ми рідко замислюємось над вагою і розміром монети. Наприклад, радянська бронзова копійка важила один грам, а п’ятак – п’ять грамів. Вага маленької срібної копійки 16-17 ст. сягала до 50 гр. Першими і найважчими монетами в історії грошового обігу були гроші з острова Яп - одного з Каролінських островів у Західній частині Тихого океану, де протягом багатьох століть гроші були у вигляді величезних кам’яних дисків (жорен). Вартість цієї монети залежала від її розміру. Діаметр монети досягав 3-4 метрів. Власник монети ставив на ній свій особистий знак. З обігу ці монети вийшли лише на початку ХХ ст. Але в історії монетного карбування були і металеві монети великої ваги. Так, наприклад, Швеція - країна бідна на родовища срібла і золота, яка завдяки великим покладам мідної руди карбувала великовагові мідні монети. У 17 ст. велике розповсюдження мали так звані «медные доски» - монети у вигляді пластини квадратної або прямокутної форми різного розміру. [4,с.15-17]Номінал такої монети відповідав вартості металу, з якого вона була виготовлена. Вперше ці монети з’явились у країні в 1644 р. при королеві Христині. Монета з найбільшим номіналом - 10 далеров, мала розмір 33х63см і важила 19,7 кг. По центру кожної монети є штамп з зазначенням номіналу та знаком монетного двору, а по кутах - чотири однакових штампа з ініціалами монарха і датою. Карбування цих монет тривало у Швеції до 1776р. Вони також називалися незвичайними і кур’єрськими грошима, але для Шведського королівства такі гроші були звичайним засобом оплати та іноді експортувалися як зливки металу. Протягом 100 років ці монети мали внутрішньодержавний обіг та грали важливу роль у торгові Швеції і Фінляндії. На разі ці монети надзвичайно рідко зустрічаються у музейних колекціях, але колекція ХІМ містить два екземпляри шведських прямокутних монет: 8 далерів Карла Густава 1659 р. (розмір 29х56 см) і 2 далери 1680 р. (розмір 22х8,5 см), (додаток 3, рис. 3).
У Російській імперії в останні роки свого правління Петро І зацікавився досвідом Швеції у карбуванні монет-плат, і прийняв рішення випускати мідні повноцінні монети – плати номіналом «1 рубль», «полтина», «полуполтина» і «10 рублей» з пуду міді. Підготовка до випуску квадратних монет-плат проходила на Катеринбурзьких казенних гірничих заводах, а перший випуск цих монет відбувся у 1725 р. вже після смерті Петра І. Вага і розмір рубльових монет при розмірі 18,5х18,5 см становила близько 1600 кг. Але випуск цих монет продовжувався недовго, вже у 1727 р. була відкарбована остання плата. У колекції музею зберігаються чотири монети-плати: «полполтина» 1725р., «1 рубль» 1725р та дві «полтини» 1726р., що визнані виключно рідкісними монетами (додаток 3, рис. 2).[5, c. ]
Друга спроба карбування великовагових рубльових монет у Росії мала місце при правлінні Катерини ІІ. Їх випуск був пов’язаний з введенням в обіг особливих знаків з паперу, так званих асигнацій, і ці рублі були призначені для їх забезпечення. Починаючи з 1770 р., такі монети карбувались на монетному двору при Сестрорецьких збройних заводах. Для їх виготовлення використовувався масивний монетний кружок, який мав вагу близько 1 кг., діаметр – 77 мм і товщину – 26 мм. Карбування цих монет визивало низку технологічних проблем. Найбільш важким у виготовленні була заготовка монетних кружків. Робились спроби випилювати їх зі штикової міді, але досягти рівного розпилу не вдавалось: пили нагрівались і деформувались. Спроба використання литих кружків також не увінчалася успіхом, тому що потребувала значних коштів для наступної ручної обробки. У колекції музею зберігається один типовий сестрорецький рубль 1771 р. на товстому кружку діаметром 6,8 см та товщиною 2,7 см., який також, як і російські монети-плати, відноситься до надзвичайно рідкісних монет (додаток 3, рис. 1). [5]
Музейна колекція зберігає ще один екземпляр сестрорецького рубля 1771 р., який може вважатися новоствореною монетою. Цей екземпляр виготовлений на кружку, діаметр якого – 7,5 см, а товщина – 1,3 см. Дана монета має свої «секрети» і потребує більш детального дослідження.
Крім того в нумізматичні колекції музею зберігається велика кількість монет, що характеризують грошову систему РРФСР та СРСР (1917-1991 рр.). Серед цих монет є монети як регулярного державного карбування різних номіналів, так і пам’ятні та ювілейні. Характерною ознакою монетної системи цього періоду є відмова у 1931 р. від використання дорогоцінних металів для виготовлення монет регулярного державного карбування. Період існування незалежної України представлений, на даний час, тільки розмінними монетами регулярного державного карбування. Сподіваємося, що в майбутньому колекція поповниться не тільки монетами цього типу, а й пам’ятнимита ювілейними.
Окремою частиною нумізматики традиційно вважається фалеристика, яка є наукою, що вивчає нагородні системи. Досить недавно фалеристика відокремилась від нумізматики, але і зараз є дослідники, які вважають ці допоміжні історичні дисципліни єдиним цілим.
Музейні предмети, поєднані у групу “Ордени, медалі, знаки”, загалом налічують близько 6500 одиниць, представляють різні країни та окремі історичні періоди. За типологією вони розподіляються на нагороди військові, службові, ювілейні, пам`ятні, знаки приналежності академічні, членські, сувеніри та жетони.
Значна частина колекції відноситься до періоду існування Російської імперії та СРСР, свідчить про конкретні історичні події, участь населення у тих чи інших процесах, а також характеризує нагородні системи, тому вважаємо доцільним зосередитися саме на російських та радянських нагородах.
До того, як приступити до характеристики нагородних, зробимо невеликий екскурс в історію відомого усім слова «Орден».
У середні віки це слово означало напіввійськову недержавну організацію, члени якої носили знаки приналежності до цієї організації. Пізніше такі знаки різних ступенів почали вручатися державним діячам, які були достойними вступу в орден нагороджених царською милістю. До того часу відносяться поняття «знак ордена» та «зірка ордена». У Новий час поняття «орден» стало визначенням власне нагородних знаків.
На жаль, колекція фалеристики Харківського історичного музею не має у своєму складі усього переліку орденів нагородної системи Російської імперії, тому, на разі, висвітлюємо тільки наявні у колекції музею нагороди.
Першим орденом Російської імперії був «Орден Святого апостола Андрея Первозванного», що був заснований Петром I у 1698 р.Орден мав девіз «За веру и верность» і його зірка стала найвищою нагородою Російської держави для крупних державних та військових чинів «…в воздаяние и награждение одним за верность, храбрость и разные нам и отечеству оказанные заслуги, а другим для ободрения ко всяким благородным и геройским добродетелям». У колекції музею зберігаються три Зірки ордена.(додаток 3, рис. 6)
Четвертим (за часом заснування) орденом Російської імперії був заснований у 1769 р. імператрицею Катериною II «Военный орден святого великомученика и победоносца Георгия» у 4 ступенях під девізом «За службу и храбрость». Ним нагороджували офіцерів за військові подвиги. Офіцери пишалися орденом Св. Георгія 4 ступеню як ніяким іншим, тому що він був здобутий ціною власної крові і був визнанням особистої мужності нагородженого. Колекція музею може пишатися 8-ма знаками (хрестами) ордена Св. Георгія III та IV ступенів.
Катерина II також заснувала у 1782 р. п’ятийорден на відзнаку 20-річного ювілею свого царювання. Ним став Імператорський орден Святого Равноапостольного Князя Володимира у 4 ступенях за військові та громадянські заслуги. Він мав девіз «Польза, честь и слава» і до 1917 р. був нагородою для широкого кола військових і чині підполковника та чиновників середнього рангу. У колекції представлений фрачний знак ордена Св. Володимира та 3 знаки ордена. (додаток 3, рис. 4)
Імператор Павло I у 1797 р. ввів в систему нагород «Императорский Орден Святой Анны» у 4-х ступенях під девізом «Любящим правду, благочестие и верность», ним нагороджувались «в награду подвигов, совершаемых на поприще государственной службы». Орден існував з 1735 р. в німецькому князівстві Голштейн. За правління Катерини II став династичним орденом Російського Імператорського Дому. Перші нагородження цим орденом проводилися тільки як імператорською династичною нагородою. (Суть імператорської династичної нагороди у тому, що з к. XVIII ст. усі діти та онуки імператорів отримували орден при хрещенні, тобто через кілька днів від народження). Павло I ввів орден святої Анни у систему державних нагород номінально, і орден, залишаючись династичним, додатково отримав і державний статус. Орден є одним з самих масових, колекція музею зберігає 8 таких нагород. (додаток 3, рис. 8)
Після вступу Польщі до складу Російської імперії цар Микола I у 1831 р. ввів в систему російських державних нагород польські ордени: орден Білого орла, заснований ще у 1325 р. під девізом «За веру, царя и закон» та орден Св. Станіслава – наймасовіший орден для нагородження, передусім, чиновників, що мав девіз «Награждая, поощряет». Колекція має у своєму складі 1 зірку ордена Білого орла та 5 знаків ордена Св. Станіслава, у тому числі фрачний знак.
У XIX ст. нарівні з орденами в Російській імперії з’явились і нагородні медалі, які умовно можна назвати «загальними», так як ними відзначалися різноманітні заслуги перед царем и Отєчеством. Такі відзнаки надавались як військовим, так і цивільним особам. Розглянемо нагородні медалі на прикладі тих, що ілюструють військову історію Російської імперії.
Успішне закінчення Російсько-шведської Північної війни 1700-1721 рр. відображене у колекції музею медаллю «В пам'ять Ништадтского мира» 1721 р., Семирічна війна 1756-1763 рр. принесла Росії ряд перемог над Прусією, про що свідчать медалі на честь перемоги над Прусією та медаль «Победитель над пруссаками» 1759 р. з колекції музею, Російсько-шведська війна 1788-1790 рр. залишила свій слід у колекції музею медаллю «За храбрость на водах финских» 1789 р., період Персидської війни 1826-1828 рр. проілюстрований у музейній колекції медаллю «За персидскую войну» 1828 р. Тема військових перемог Російської армії у Вітчизняній війні 1812 р. та закордонний похід 1813-1815 рр. відзначені у колекції ХІМ медалями і фрачними знаками: «В память Отечественной войны1812 г.» та «За взятие Парижа»
Події Кримської війни 1853-1856 рр. відображаються у колекції медалями «В память войны 1853–1856 гг.», «За защиту Севастополя 1854-1855», а події Російсько-турецької війни 1768-1774 рр., - медаллю на честь підписанням миру з турками у 1774 р. У музейній колекції зберігаються також медали «В память Русско-турецкой войны 1877–1878 гг» та знак «Красный Крест за войну 1877-1878».
Остаточне підкорення Східного Кавказу під час Кавказької війни 1817-1864 рр. було відзначене введенням у 1860 р. медалі «За покорение Чечни и Дагестана» та нагородного хреста «За службу на Кавказе», примірники яких зберігаються у нашій колекції.
Після Жовтневого перевороту 10 листопада 1917р.Декретом ВЦВК та РНК РРФСР «Об уничтожении сословий и гражданских чинов» нагородження орденами та медалями Російської імперії в радянській Росії було припинене.
У нагородній системі СРСР державні нагороди є найвищою формою заохочення громадян за значні заслуги під час захисту Вітчизни, в державному будівництві, економіці, науці, культурі, мистецтві, вихованні, освіті, охороні здоров’я та інші визначні заслуги перед державою.
Державними нагородами СРСР є звання Герой Радянського Союзу та Герой соціалістичної праці, ордени та медалі СРСР, відзнаки та почесні звання СРСР.
Велику частину колекції нагород Радянського періоду займають нагороди Великої Вітчизняної війни. Власне, відзнаки для учасників Великої Вітчизняної війни з’являються у квітні 1942 р., а на початку війни нагороджень було зовсім мало і нагороджували вже існуючими на той час орденами і медалями. Серед них були:
1. Орден Червоного Прапора, перший з радянських орденів, затверджений в РРФСР 16 вересня 1918 р. Ним нагороджувались за особливу хоробрість, самовідданість і мужність, проявлені при захисті соціалістичної Вітчизни.
2. Орден Трудового Червоного Прапора, затверджений 7 вересня 1928 р.
3. Орден Ленина, затверджений 6 квітня 1930 р. Він був найвищою нагородою СРСР.
4. Орден «Знак Почёта», затверджений 25 листопада 1935 р.
Цими орденами нагороджувались за революційні, трудові заслуги, заслуги в захисті соціалістичної Вітчизни, розвиток дружби і співробітництва між народами, укріплення миру та інші заслуги перед Радянською державою і суспільством.
5. Орден Червоної Зірки, затверджений 6 квітня 1930 р. Надавався за мужність та відвагу в захисті соціалістичної Вітчизни та інші військові заслуги.
Указом від 20 травня 1942 р. Президії Верховної Ради СРСР був затверджений орден Вітчизняної війни у 2-х ступенях. Орденом Вітчизняної війни І ступеня було нагороджено близько 344 тисяч чоловік, ІІ ступеня – більше мільйона генералів, офіцерів, солдатів і партизанів. У колекції музею збереігаються 28 орденів Вітчизняної війни І і ІІ ступенів. З 1985р. до 40-річчя перемоги у Великій Вітчизняній війні з’являються ювілейні ордени Вітчизняної війни І і ІІ ступеня.
У 1942 р. були запроваджені полководницькі ордени– орден Суворова у 3-х ступенях, яким нагороджувались командири Червоної Армії за видатні успіхи в справі управління військами; орден Кутузова у 3-х ступенях для нагородження командирів Червоної Армії за відмінну розробку і проведення плану операції — фронтовоі, армійскої або окремого з’єднання, в результаті чого супротивнику нанесена тяжка поразка, а наші війска зберегли свою боєздатність; орден Олександра Невського, що не мав ступенів, - для нагородження командирів Червоної Армії, які проявили в боях за Вітчизну у Вітчизняній війні особисту відвагу, мужність та хоробрість, і за вміле командування, що забезпечило успішні дії військових частин.
Музейна колекція зберігає один орден Суворова ІІІ ступеню та один екземпляр ордена Олександра Невського.
Також у колекції є орден Богдана Хмельницького у 3-х ступенях, який був запроваджений 10 жовтня 1943 р. За статутом ордена ним нагороджувалися командири та бійці Червоної Армії та Військово-Морського Флоту, командири партизанських загонів та партизани, що проявили особливу рішучість та вміння в операціях по розгрому ворога, високий патріотизм, мужність тасамовідданість в боротьбі за звільнення рідної землі від німецьких загарбників. За час війни відбулось лише 8423 нагородження: орденом І ступеня були нагороджені 323 чол., ІІ ступеня - 2400 чол., а ІІІ ступеня – 5700 чоловік.
Серед орденів Радянського Союзу у музейній колекції зберігається орден Слави ІІІ ступеня. Цей орден був заснований 8 листопада 1943 р. і став найціннішою солдатською нагородою. Повний кавалер ордена Слави дорівнюється у правах Герою Радянського Союзу.
У лютому 1943р. була запроваджена медаль “Партизану Отечественной войны” у двох ступенях, якими були нагороджені партизани та підпільшики Харківщини.
За часи війни були запроваджені наступні медалі, створені до конкретних подій, і затверджені Наказом Президії Верховної Ради СРСР від 22 грудня 1942 р.:
· Медаль “За оборону Ленинграда”. У музейній колекції зберігаються п`ять таких медалей.
· Медаль “За оборону Одессы” Музейна колекція зберігає, нажаль, лише один екземпляр цієї медалі.
· Медаль “За Оборону Севастополя”. У музейній колекції зберігаються дві медалі.
· Медаль “За оборонуСталинграда”, яких у музейній колекції налічується сімнадцять одиниць.
1 травня 1944р Наказом Президії Верховної Ради СРСР були затверджені медаль “За оборонуМосквы” та медаль “За оборону Кавказа”. Медаллю “За оборону Москвы” було нагороджено понад 1 мільйона чоловік. Вісім екземплярів зберігаються у фондах ХІМ. Медаллю “За оборону Кавказа” було нагороджено 600 тисяч учасників оборонної битви за Кавказ у 1942-1943р.р. Десять екземплярів цієї медалі зберігаються у фондах ХІМ.
Також у музейній колекції є один екземпляр медалі “За Оборону Советского Заполярья”, затвердженої наказом Президії Верховної Ради СРСР від 5 грудня 1944 р.
Медаль “За оборону Киева” була запроваджена вже після війни Наказом Президії Верховної Ради СРСР від 21 червня 1961р. У колекції зберігається у двох екземплярах.
Після закінчення Великої Вітчизняної війни Наказом Президії Верховної Ради СРСР від 9 червня 1945 р. було затверджено наступні 3 медалі за звільнення столиць Югославії, Польщі та Чехії і 3 медалі за оволодіння Кенигзбергом та столицями Угорщини і Югославії:
· Медаль “За освобождение Белграда”. На даний час медаль вважається досить рідкісною, у колекції зберігається лише одна така медаль.
· Медаль “За свобождение Варшавы”. Колекції налічує сім таких медалей
· Медаль “За освобождение Праги” - останньої європейської столиці, яка була звільнена від фашистських загарбників 9 травня 1945 р. 400 тис. чоловік було нагороджено цією медаллю. У колекції дві медалі.
· Медаль “За взятие Кенигзберга”. У колекції музею шість екземплярів.
· Медаль “За взятие Будапешта. У колекції дві медалі.
· Медаль “За взятие Белграда”. У колекції музею сім екземплярів.
Після перемоги СРСР у Великій Вітчизняній війні розпочалися масові нагородження двома медалями, затвердженими Наказом Президії Верховної Ради СРСР від 9 травня 1945р. а саме:
Медаль «За победу над Германией в Великой Отечественный войне 1941-1945г.г.» (61 медаль у колекції)
Медаль «За доблестный труд в Великой Отечественной войне 1941-1945г.г.» (у колекції 71 медалі) Ці медалі були відкарбовані біль ніж 10 мільйонів екземплярів кожна.
Після розгрому Квантунської армії і розгрому Японії Наказом Президії Верховної ради СРСР від 30 вересня 1945р.була заснована медаль «За победу над Японией», п’ять екземплярів якої зберігаєтьсяу колекції музею.
До нагородної системи періоду Великої Вітчизняної війни відносяться також ордени «Мать-героиня» та «Материнская слава», запроваджені Наказом Президії Верховної Ради СРСР від 8 липня 1944р. для нагородження матерів за багатодітність та виховання дітей.У колекції музеюзберігається п’ять примірників ордена “Материнська слава» 3-х ступенів. (додаток 3, рис. 5)
Таким чином, нумізматика та фалеристика є джерелом багатогранної інформації, що може інтерпретуватись у різнопланових виставках та експозиціях. Дані предмети можна використовувати як для колекційного показу, так і для ансамблевого показу, який дає змогу окреслити подію, явище або діяльність конкретної людини різними музейними предметами.
Перелік використаної літератури
1. Всеволодов И.В. Беседы о фалеристике.-М.: Наука, 1990, 336 с.
2. Колесников Г.А., Рожков А.М. Ордена и медали СССР.-Москва: Вонеиздат, 1978, 310 с.
3. Сборник законодательных актов о государственных наградах СССР. Москва: Известия, 1984, 304 с.
4. Ожегов С.И. Словарь русского язика.-М.: Гоударственное издательство иностранніх и національніх словарей. 1960.-с.409.
5. Спасский И.Г. Русская монетная система. Ленинград: Аврора, 1970., 256 с.
6. Уздеников В.В. Монеты России. 1700-1917. М.: Финансы и статистика, 1986., 499 с.
7. Журнал «Нумізматика, фалеристика»// липень – вересень, 2003.
8. Легейда А.В. Платинова монета у колекції Харківського історичного музею// Четверті Сумцовські читання. Збірник матеріалів наукової конференції, присвяченої 135-річчю з дня народження Є.К. Редіна. 18 квітня 1998.-Харків, 1999. С.51-52.
9. Легейда А.В. Російські монети імператорського періоду з колекції Харківського історичного музею// Другі Сумцовські читання. Матеріали наукової конференції 18 квітня 1996.-Харків, 1999. С. 32-33.