Про проект музею-садиби Гната Хоткевича на Харківщині

Гнат Хоткевич народився 31 грудня 1877 р. у Харкові. У період з 1905 р. до 1914 р. жив на Галичині, де єдиним джерелом існування були концерти. У гуцульському краї він знайомиться з небаченими досі інструментами: трембітою, флоярою, дримбою, бугаєм, цимбалами, які зародили в ньому бажання вивчити їх та показати на Великій Україні Саме тому у 1914 р. він переїздить до Харкова, де його поглинає організація майстерні гуцульських народних виробів та влаштування концертів гуцульських пісень і танців. Хоткевич створює Харківський національний хор. вокальний квартет з професійних акторів Харківського оперного театру, з 1925 р. працює викладачем класу бандури у Харківському музично-драматичному інституті, пише "Підручник гри на бандурі". У 1928 р. родина переїхала до селища Високого, де придбала недобудовану хату.

У той час маєток займав площу 5100 м2, сьогодні площа маєтку складає 2000 м2. Зберігся будинок, у якому передбачається відтворення інтер'єрів і речей періоду 30-х років. Кафедрою реставрації і реконструкції Харківського державного технічного університету було розроблено два варіанти проекту відбудови родинного дома-маєтку Г.Хоткевича. Обидва проекти мають за мету відтворення початкового вигляду будинку. Запропоновані додаткові архітектурні споруди (виставочна зала, дитячий центр творчості, конференц-зал) утворюють своєрідний комплекс музею під відкритим небом. Один з проектних варіантів передбачає максимальне використання геопластики землі і органічний зв'язок маєтку з 28 ландшафтом

Кафедрою «Інтер'єр та обладнання» у 1998 р. був розроблений проект (дипломна робота Г.Кравець), концепція якого грунтується на створенні символічних композицій, розташованих на території садиби, які б нагадували про всебічно обдарованого господаря, яким був Гнат Хоткевич. Як інженер, він винайшов оригінальну конструкцію паровоза, як письменник - залишив по собі велику літературну спадщину; виступав як публіцист і популяризатор історії; плідно працював для розвитку національного театру, був актором і режисером, композитором і художником.

Основним акцентом меморіального комплексу є «Майдан сонячної пісні», у якому використана символічна форма, що нагадує бандуру. Це суттєва і формальна домінанта, яка підтримана «знаками-оберегами» вздовж еспанади.

Алея спогадів поділяється на невеличкі композиції камерного характеру, вони присвячені різній тематиці українських пісень: обрядові, чумацькі, весільні. Алея завершується «Пісенною галявиною», яка обладнана сценою зі стилізованими елементами: «Вікові дуби».

Художній образ композицій будується на сполученні сучасних архітектурно-художніх форм з декоративними традиційними мотивами (українська орнаментика, різьблення по дереву). їх довершують природне каміння, дерево, традиційні українські рослини (соняшник, мальви і шипшина).

Реалізація даного задуму в життя сприятиме відродженню ще одного центру української культури, за прихильність до якої та її популяризацію було репресовано Гната Хоткевича.