Музей: історія і проблеми сьогодення
Тези наукових доповідей (повідомлень)
Завдання та принципи періодизації:
1) потреби створення цілісної експозиції з історії краю:
2) відповідність періодизації світової історії та історії України, зокрема епох національних революцій XVII та початку XX ст:
3) визначення періодів за соціально-політичним принципом -соціальним складом та станом населення, організацією владних структур (місцевої адміністрації), за подіями загальнодержавного (всеукраїнського) значення;
4) зумовленість визначення та розмежування періодів політико-адміністративним чинником:
5) хронологічна відповідність періодів один одному та природним циклам людського життя.
Структура періодизації
Нова історія краю складається з 4 епох - "діб", кожна з яких поділяється на 3 - 4 періоди. Періоди відповідно поділяються на етапи -зокрема період розбудови слобідських полків, який співпадає у часі з українською національною революцією XVII ст. Тривалість перших трьох діб відповідно 147, 117 та 152 роки, тобто сторіччя - півтора; тривалість періодів - від 20 до 60 років, що відповідає короткому та повному циклам зміни поколінь. Четверта, "революційна" доба, яка нараховує менш як 2 роки, виділена окремо, що зумовлене її виключним значенням та необхідністю зосередження уваги на її подіях - революційних за характером змінах громадського життя.
Хронологічні рамки - 1500-1919 рр. - зумовлені сучасним визначенням меж Нових часів у світовій історії. Їх початок, кінець XV ст. - завершення хрестоносної Реконкісти, викриття Америки Колумбом, початок фінансової та технічної революцій - не пов'язаний (як у попередній концепції, яка відносила його до 1640-х років) з соціальною - англійською буржуазною - революцією, і тому не вимагає проведення паралелей з відповідними процесами на Україні. Встановлення у 1500 р. російського панування над краєм - домінуючого чинника його історії протягом усіх Нових часів - хронологічно відповідає їх нижній межі у світовій історії.
Верхня межа Нових часів світової історії пов'язана із завершенням 1 світової війни у 1918 р. а не з Жовтневою революцією 1917 р. Відповідно, події 1917-1918 рр. розглядаються у межах Нових, а не Новітніх часів. Повалення уряду Скоропадського, відновлення УНР, встановлення радянської влади та проголошення у Харкові УСРР 6 січня 1919 р. були прямими наслідками Комп'єнської угоди та анулювання Брестського миру (11 та 30 листопада 1918 р). Цими подіями завершився революційний перехід від світової війни до громадянської, від соціально-та національно-політичних перетворень до збройної боротьби за їх утвердження. Таким чином, кінець Нових часів у історії краю вважається доцільним віднести до січня 1919 р. - переходу влади у Харкові від українських революційних сил до більшовиків, зумовленого ЗМІНОЮ політичної ситуації внаслідок завершення війни, започаткування Версальської системи та майбутньої радянської федерації
1500-1647 рр. - доба військової колонізації - первинної, спорадичної за характером, московсько-козацької за рушійними силами: освоєння краю спрямовувалося московським урядом та здійснювалося здебільшого силами козацтва - російського служилого, сіверського. запорозького. Початок цієї доби пов'язаний з битвою на р. Ведроші 14 липня 1500 р.. утвердженням російського панування на Сіверщині та домінуючого впливу на усе Лівобережжя. Доба поділяється на три періоди.
Перший період - 1500-1559 рр. - "сіверський": край стає російським прикордонням, а охорона його теренів здійснюється силами "сіврюків - козаків Сіверщини та "іспоміщених " там "дітей боярських".
Другий, ""запорозький" період - 1559-1600 рр - започаткований кримським походом О.Адашева - кульмінацією російсько-татарських війн середини XVI ст. на українському театрі. - під час якого козацький загін Д.Вишневецького, просуваючись Дінцем та Доном до Азова, кладе край татарському пануванню над Донецькою лукою. Позначився цей період активністю на теренах краю запорожців під проводом Д.Вишневецького (1559 р.) та Матвія Федоровича (1589 р.).
Третій період - 1600-1647 рр. - "заснування міст-фортець", а саме Цареборисова (1600 р), Чугуєва (1638 р.) та Валок (1647 р.) завершує Добу військової колонізації.
1648-1765 рр. - Доба слобідських полків, перший період якої - 1648-1670 рр. - співпадає у часі з українською національною революцією, проявом та результатом якої на Слобожанщині була розбудова слобідських полків. З огляду на значення цього періоду виділимо його етапи, які одночасно є етапами загальноукраїнського революційного процесу:
1) 1648-1651 рр. - створення передумов до заселення Слобожанщини;
- доба перемог революційної армії та започаткування козацької держави:
- 1651 р., Берестечко - криза революційного процесу.
2) 1651 -1654 рр. - перша масова хвиля заселення Слобожанщини, заснування полкових міст;
- остаточний розрив Гетьманщини з Річчю Посполитою, пошук союзників та протекції:
- 1654 р., Переяславська рада - кульмінація революції.
3) 1654-1664 рр. - формування полків та розбудова міст на Слобожанщині;
- розвиток революції в умовах російського протектор ату:
- 1663-1665 рр. - злам революційного процесу: Чорна рада, територіальний розкол Гетьманщини та Київське повстання як останній сплеск масового визвольного руху на Наддніпрянщині
4) 1664-1670 рр. -активізація соціальної та національно-
визвольної боротьби, затвердження козацьких вольностей та полкового у строю на Слобожанщині, діяльність на теренах краю І.Сірка, повстання 1668 та 1670 рр.;
- занепад революційного процесу;
- кінець 1660-х років - остаточний розкол Гетьманщини та революційного табору, перехід козацьких мас від революційних змагань до боротьби з турецько-татарською навалою. Другий період - 1671 -1691 рр. - період оборони та закріплення
кордонів краю, пов'язаний з діяльністю Гр.Дінця, який помер 1691 р..
будівництвом Нової укріпленої лінії та успішною боротьбою з
татарськими нападами
Третій період - 1691-1731 рр. - період перетворень часів Петра І. пов'язаний з діяльністю на Слобожанщині Б.Шереметьева, Ф.Шидловського. О.Меншикова, Д.Кантемира. Розпочавшись великим татарським нападом 1691 р.. він закінчується з будівництвом Української укріпленої лінії. Це був час тривалих війн та походів, іноземних вторгнень, повстань, військових, адміністративних та соціальних перетворень, що призвели до обмежень козацького самоврядування та
землеволодіння.
Останній, четвертий період - 1732-1765 рр. - період скасування слобідських полків царицями Анною (1732 р.) та Катериною II (1765 р.). з тимчасовим відновленням їх у часи Єлизавети (1743 р.). період остаточного знищення козацьких вольностей на Слобожанщині та Гетьманщині.
1765-1917 рр. - Доба губернського правління на Харківщині (під владою Російської імперії). За умов стабілізації адміністративної системи основне значення цієї доби полягає у соціально-економічному та культурному розвитку краю, зокрема піднесенню значення Харкова, який у 1765 р. перетворився з полкового міста на центр Слобідсько-Української. а згодом Харківської губернії.
Перший період - 1765-1805 рр. - "слобідсько-український": Харків перетворюється на визнану столицю Слобожанщини.
Другий період - 1805-1861 рр. - період піднесення Харкова як економічно-культурного центру східноукраїнського значення (від Дніпра до Дону). Вирішальну роль у розвитку міста у цей період зіграло відкриття університету (1805 р.) та культурний підйом першої половини XIX ст., у якому Харків виступає як столиця "українофільського" руху та національного відродження на Україні.
Третій період - 1861-1917 рр - "капіталістичний", період активного розвитку капіталістичних відносин після "селянської реформи" та перетворення Харкова на торговельний, фінансовий та промисловий центр загальноукраїнського (південно-російського) значення, а також центр культурного та політичного життя, зокрема революційного руху як соціального, так і національного спрямування.
Березень 1917-січень 1919рр. - Революційна доба, яка завершує історію Нових часів на Харківщині та передує її Новітній історії. Вона охоплює події загальноросійської соціальної революції (Лютневої та Жовтневої революцій) та української національної революції, відтворення української державності. На погляд автора, до лютого 1919 р. обидва революційні процеси призвели до утворення сталих суспільно-політичних форм та поступилися місцем військовому протиборству народжених ними формацій. Таким чином, ліквідація старих та зародження нових формацій відносяться до Нових часів, а остаточна перемога більшовиків шляхом збройної боротьби у громадянській війні - до Новітніх. На відміну від національної революції XVII ст. "революція 1917 р." призвела до зміни соціально-економічного ладу та докорінно змінила не тільки долю українського народу, але й значення Харкова, створивши пролог до "столичного" періоду його Новітньої історії (1919-1934 рр). Саме тому революція XVII ст. розглядається як період, а події березня 1917 р. - січня 1919 р. - як окрема доба історії краю.
Перший період Революційної доби на Харківщині - березень -грудень 1917р.; період підйому революційного руху; "мирна доба" уряд) Центральної Ради.
Другий період - грудень 1917 р. - квітень 1918 р. -радянський період у Харкові (з 12.12.1917 р.). часи діяльності Народного Секретаріату УНР-УРР; падіння Центральної Ради (лютий, квітень 1918 р): встановлення Гетьманату 29.04.1918 р.
Третій період - квітень 1918 р. - січень 1919 р. - німецька окупація Харкова (з 8.04.1918 р.). панування Гетьманату та Директорії: встановлення у Харкові радянської влади та проголошення УСРР (2-6.01.1919 р.): спад та новий підйом національно-революційного руху восени 1918 р.: злука УНР та ЗУНР (22.01.1919 р.). Трудовий Конгрес (23-28.01.1919 р.) - кульмінація та злам української революції.
Евакуація Києва, розпуск Петлюрою першого уряду Директорії та проголошення над Україною французького протекторату у першій половині лютого 1919 р. засвідчили якщо не кінець, то глобальну кризу національної революції на Україні: розкол революційного табору; розквіт "отаманщини" та втрату Директорією соціальної бази - народного повстанського руху Так були зібрані передумови для військової перемоги більшовиків та остаточного утвердження на Україні радянської влади протягом 1919 - 1921 рр.
ДОДАТОК ПЕРІОДИЗАЦІЯ РАДЯНСЬКОЇ ДОБИ (НОВІТНІХ ЧАСІВ)
1 Перший період.
Столичний 1919-1934 рр.. етапи:
1919-1921,
1922-1927,
1928-1934
Другий період,
-сталінський" - 1934-1955 рр., етапи:
1919-1921, 1922-1927. 1928-1934.
1934-1941. 1941-1945. 1945-1955.
Третій період,
"реформаційний" - 1955-1991 рр.. етапи: 1955-1964.
1964-1985. 1985-1991.
Спираючись на приведену вище періодизацію та досвід попередніх експозицій, пропонується будувати експозицію музею за розділами історії давнини та середньовіччя (археологічним), козаччини (1500-1765), часів кріпацтва (1765-1861), капіталізму (1861-1917). революції (1917-1919), більшовизму (1919-1941), Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр.. післявоєнних часів (1945-1985), перебудови та революції 1991 р.