Музей: історія і проблеми сьогодення
Тези наукових доповідей (повідомлень)
Серед різноманітних факторів, які характеризують археологічну культуру, значне місце займає вивчення матеріалів давніх поховань. З ними пов’язані знахідки найбільш яскравих предметів матеріальної культури, за результатами їх досліджень робляться висновки про соціальне розшарування та релігійні погляди давніх суспільств.
Проблема демонстрації давніх поховань, для підвищення наочності та пропаганди археологічних досліджень, постала ще у середині минулого сторіччя. На той час була розроблена спеціальна методика вирізування поховання разом із землею і переміщення його за допомогою спеціального ящика. Такі вирізані монолітом поховання демонструвалися наприкінці XIX сторіччя у музеях Берліна, Будапешта та інших міст Європи. В Росії вперше вирізки давніх поховань були виконані у 1893-1895 pp. Н.Є.Бранденбургом у Каневському повіті Київської губернії і виставлені в Артилерійському музеї у Петербурзі. На Харківщині вирізка поховання проведена у 1901 р. приват-доцентом Харківського університету В.Ю.Данилевичем, про що ним була прочитана доповідь на засіданні Попереднього комітету по улаштуванню XII Археологічного з'їзду. Вирізане поховання доставлено до музею старожитностей при Харківському університеті, де й демонструвалося довгий час.
У 50-80 pp. вирізані із землею поховання демонструватися в експозиціях Державного Історичного музею у Москві, краєзнавчого музею у Полтаві та інших музеїв.
Проте вирізка і переміщення давніх поховань потребують значних витрат коштів та пов'язані з низкою технічних труднощів (як то підготовка спеціального ящика, розміри якого повинні відповідати розмірам поховання, значні витрати часу та праці на виконання вирізки, наявність техніки для перевезення вирізаного поховання). Тому працівники музеїв вимушені були відмовитися від вирізки древніх поховань і заміняти їх при створенні експозиції реконструкціями У створенні подібних реконструкцій намітилося два напрямки. Перше - це відновлення в музейних залах конкретних поховань розкопаних під час археологічних експедицій. Одним із прикладів такого підходу є реконструкція поховання воїна скіфського часу (IV ст. до н.е.) із курганав с. Гладковщина. що демонструється у Черкаському музеї. Другий напрямок - реконструкція типових поховань виконана на основі різноманітних археологічних матеріалів, які зберігаються в музейних фондах. Прикладом такого рішення стала експозиція Харківського історичного музею "На перехрестях століть. Археологія краю," відкрита у травні 1996 р. У ній на основі добре збережених кісткових залишків, знайдених у похованнях салтівської культури (VIII-Х ст.) і предметів з музейної колекції відтворені типові поховання ямної, катакомбної, срубної культур бронзової доби (об'єднані в композицію '"Курган бронзової доби'"), і парне поховання салтівської культури в камері катакомби. Крім того, з глиняного горщика і перепалених кісток відтворене поховання по обряду кремації черняховської культури (III-ІVст.). Таким чином, в експозицію включені реконструкції, які представляють значний відрізок часу - від бронзової доби до раннього середньовіччя.
Судячи з досвіду екскурсійної роботи, реконструкції давніх поховань привертають до себе велику увагу відвідувачів. Особливо це стосується учнів середньої школи, для яких є властивим емоційне сприйняття навколишнього світу та конкретне мислення.
Позитивне значення реконструкцій давніх поховань полягає у тому, що вони стають своєрідними ілюстраціями до пояснення історичного процесу, дають змогу розкрити досить складну тему релігійних уявлень давніх народів відображених у різноманітних ритуалах поховального обряду. З іншого боку, реконструкції дають змогу показати найбільш цікаву сторінку у роботі вченого-археолога, а саме процес розчистки та фіксації поховання.