Комунікаційний підхід у музейній справі як відповідь на потреби соціуму
Тези наукових доповідей (повідомлень)
Пам’ятки писемності, до яких ми відносимо документи,- традиційно одна з найбільших за обсягом та найважливіших за значенням груп у колекції будь – якого історичного музею. Документи складають основу кожного серйозного дослідження в області історії, бо як ніякі інші відбивають усі аспекти життєдіяльності людини, а завдяки словесній формі закріплення і передачі інформації надають можливість досліднику вилучати факти зі змісту. Все це сприяє найбільш повному і різнобічному відображенню дійсності.[1;с.1] Колекція документів Харківського історичного музею нараховує близько 30 тисяч предметів і є однією з найбільших фондових колекцій. За підрахунками автора у колекції ХІМ зберігається 32 особових справи харків’ян Героїв Радянського Союзу. При вивченні документів для написання статті дослідник виявив, що особові справи у колекції мають різне кількісне і якісне наповнення. Наприклад, найменшими за кількістю є особові справи Героїв Радянського Союзу Батова Володимира Васильовича, Давидова Івана Євгеновича, Григор’єва Хоми Никифоровича та Готліба Емануїла Давидовича.
Документи Батова В.В. представлені тільки протоколом №5 від 21.08. 1929 р. про засідання комісії з перевірки членів партійного осередку «Дорздрава ЮЖД.» та характеристикою на Героя Радянського Союзу, складену 12.03.1964.
В особовій справі Давидова І. Є. зберігається тільки біографія від 13.07.1961р., яка записана в місті Красноград зі слів сестри Героя Гринько Олександри Євгенівни.
Особова справа Григор’єва Х. Н. ілюструється характеристикою на нього – на той час заступника директора інституту з загальних питань Всесоюзного науково - дослідного інститут технології електромашини і апаратобудування Державного комітету з електротехніки при Держплані СРСР, складену 13 березня 1964 року. Характеристика містить інформацію про те, що він нагороджений орденами і медалями за успішне виконання завдань, поставлених перед ним командуванням і в 1945 році йому присвоєно звання Героя Радянського Союзу
Серед матеріалів полковника запасу Готліба Емануїла Давидовичана заступника директора з адміністративно – господарської частини Українського науково – дослідного інституту грунтознавства ім. О.М. Соколовського. Характеристика видана згідно з листом № 3/224 від 24 лютого 1964 року Дзержинського районного військового комісаріату міста Харків.(НДФ-7404 ). Комплекс документів Готліба Е.Д. доповнює фотокопія подання на присвоєння йому звання Героя Радянського Союзу (Указ від 24.03 1945р.) надісланий з архіву Міністерства Оборони СРСР (Д –12529 /1- 3).
До речі, у музеї зберігаються фотокопії нагородних документів практично усіх харків’ян Героїв Радянського Союзу.
Отже, провівши аналіз зазначених особових справ, ми переконалися, що він невеликий за обсягом, не досить різноманітний за складом, представляє цікавість тільки як довідкова інформація. Саме тому автор залишає за собою право ілюструвати обрану тему на окремих прикладах.
У фонді документів наших земляків Героїв маємо документи Недбайла Анатолія Костянтиновича. та Слюсаренка Захара Карповича, що були двічі відзначені таким високим державним званням. Дані особові справи містять нагородні та поздоровчі документи.
Так, Недбайло Анатолій Костянтинович, льотчик, уродженець міста Ізюм Харківської області за часи Великої Вітчизняної війни здійснив 228 бойових вилетів, читаємо з автобіографії Недбайла А.К., (НДФ 1017).Також у документі сказано, що він виховав чотирьох льотчиків, яким пізніше було присвоєно звання Героя Радянського Союзу Маємо в колекції подяку 25 квітня 1945р., Недбайло А.К. отримав подяку Верховного Головнокомандуючого Маршала СРСР товариша Сталіна за участь у боях за оволодіння містом і фортецею Піллау (Д – 10240). За уміле командування ескадрильєю, відмінне виконання бойових задач по знищенню противника штурмовими ударами в Східній Пруссії і проявлену при цьому відвагу та мужність Указом Президії Верховної Ради СРСР від 19 квітня 1945 року Недбайлу А.К. присвоєно звання Героя Радянського Союзу. (Додаток 6, рис.4)
За здійснення 219 бойових вилетів на штурм укріплень, артилерійських позицій, живої сили і техніки противника і проявленну при цьому відвагу Указам Президії Верховної Ради СРСР від 29 червня 1945 року Недбайло А.К. вдруге був нагороджений званням Героя Радянського Союзу з вручення другої медалі “Золота Зірка” і орденом Леніна. За роки війни він був нагороджений: трьома орденами Червоного Прапору, орденом Вітчизняної війни Iі IIступеня, орденом Олександра Невського, Червоної Зірки, “За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР” IIIступеня, медалями.[5;с.15]
Харківський історичний музей зберігає пам'ять про танкіста Захара Карповича Слюсаренка, уродженця міста Зміїв Харківської області. У комплексі матеріалів, що зберігаються в його особовій справі, - телеграма дружині з повідомлення про нагородження його Орденом Леніна (інв. 9370), привітальна телеграма від однополчан з приводу присвоєння йому звання Героя Радянського Союзу у липні 1945 року (Д - 17216), подяка Верховного Головнокомандувача Маршала СРСР товариша Сталіна за оволодінням Берліном 2 травня 1945 року (Д-17215).
23 вересня 1944 року Указом Президії Верховної Ради СРСР за відмінне виконання бойових задач, особисту відвагу й геройство командиру 56 гвардійської танкової бригади 7-го гвардійського танкового корпуса 3-й гвардійської танкової армії гвардії полковнику Слюсаренку Захару Карповичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу (Д – 12672 / 1,2).
31 травня 1945 року за взяття Берліну Слюсаренко З.К. вдруге був нагороджений званням Героя Радянського Союзу, Золотою Зіркою, двома орденами Леніна. За роки війни він був нагороджений: орденом Червоного Прапору, Суворова IIступеня, Вітчизняної війни IIступеня, Червоною Зіркою, медалями.[5;с 21].(Додаток 6 рис.7)
Отже, завершуючи огляд персональних документів двічі Героїв Радянського Союзу, зробимо висновок, що колекція потребує подальшого поповнення, що дасть можливість музею всебічно відображати вклад наших земляків у Перемогу.
Колекція представлена документами громадських та державних організацій, особистими документами, листівками тощо. Цікавим пластом цієї колекції є епістолярні та мемуарні матеріали: щоденники, спогади, листи. Так епістолярна спадщина Героя Радянського Союзу К.М. Курячого складає 11 листів. У цих листах він звертається до дружини з ніжними, лагідними словами, в них немає жодного натяку на страх, голод, холод, важкі солдатські будні. Він підбадьорював своїх рідних і вірив у зустріч, що відбудеться незабаром. У кожному його листі ми можемо читати окремі віршовані рядки. Наприклад, у одному з листів маємо уривок з його вірша:
Ты просишь писать тебе часто и много
Но редки и коротки письма мои, -
К тебе от меня – непростая дорога,
И много писать мне мешают бои
Це рядки з листа, що був написаний шостого вересня 1942 року (Д -12380/2) [2;с 48-50]
Продовжуючи вивчення епістолярних матеріалів можемо знайти ще декілька цікавих прикладів. Звернемося до особової справи Голоско Онисима Михайловича, де в листі подяки, адресованому Голоско Михайлу Семеновичу, батькові Героя, читаємо: “Ваш сын Анисим Михайлович генерал Красной Армии и Герой Советского Союза. Спасибо Вам, Михаил Семенович, что Вы воспитали такого богатыря героя каким является Ваш сын и наш любимый командир дивизии”. В листі міститься довідка від 22 квітня 1944 року про те, що за Указом Президії Верховної Ради СРСР гвардії генерал – майору Голоско Онисиму Михайловичу 19.03.1944р., присвоєно звання Героя Радянського Союзу, про що опубліковано в газеті “Правда” від 23.03 1944 року.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17.11.1943р. за форсування Керчинської протоки, захоплення плацдарму на Керчинському півострові і проявлені при цьому відвагу і геройство майору Борзенку Сергію Олександровичу було присвоїне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі “Золота Зірка”, про що читаємо у вирізці з газети (НДФ - 7529) У його особовій справі знаходяться листи та телеграми, які надсилалися бійцям Радянської Армії з евакуації: привітальна телеграма адресована Борзенку С.О. зі святом Першого травня від Межонової Ганни Іванівни 20.04.1943року (інв.10848), лист від секретаря комсомольської організації Приозерського ліспромгоспу Архангельської області Міняєвої Олександри Іванівни (інв.10850), лист від громадянки Катульської від 27.03.1944р. з Омська. Ще до війни С.О.Борзенко почав займатися письменницькою діяльністю, у колекції музею зберігається відгуки на його книги «Утоление жажды» і «Повинуясь законам Отечества» (інв. 27221). Будучи спецкором газети «Правда» і письменником, на початку 50-х рр. ХХ ст., він знаходився у відрядженні в КНДР, після чого розповідав про мужність корейського народу у боротьбі за незалежність, про що свідчить телеграма - запрошення С.О.Борзенку від піонерів табору «Орлёнок» МАП (інв.27269) (Додаток 6 рис.5.)
Отже, при використанні на виставці або в експозиції епістолярних матеріалів ми бачимо, що вони як ніякі інші можуть викликати відповідний емоційний стан та допомагає знаходити відгук в серцях відвідувачів.
Протягом окупаційного періоду на території Харкова та Харківської області діяло партійне та комсомольське підпілля. Незважаючи на те, що їх діяльність висвітлювалася багатьма дослідниками, ця тема немає адекватного аналізу. Харківський підпільний обком КП(б)У очолював Іван Іванович Бакулін, а секретарем першого складу підпільного обкому комсомолу став Олександр Гордійович Зубарєв. Документи цих діячів надходили до колекції музею кількома етапами. В комплексі І.І.Бакуліна маємо ряд документів, що висвітлюють факт його народження, довоєнний період та його діяльність як керівника підпільної партійної організації. Серед них виписка із метричної книжки Донської єпархіальної Троїцької церкви міста Новочеркаська за 1900 р., витяг з книги шлюбів Бахмутського повіту Донецької області, документи, що свідчать про участь у науковій діяльності за фахом математика у Ракитянському садівничо – огородньому технікумі, праця в Уманському плодово-ягідному інституті, та з 1934 року – в Харківському сількогосподарському інституті. Зберігаються також документи, що характеризують його участь у суспільно-політичному житті. Міститься ряд листів Бакуліна, датованих 16-19 жовтня 1941 року, що були адресовані дружині. В травні 1942 році він був заарештований гестапо. Після тяжких катувань помер у тюремному шпиталі 24 вересня 1942 року (Д-12441). Указом Президії Верховної Ради СРСР від 02.05.1945р., посмертно нагороджений орденом Леніна.
Що стосується особистої справи Зубарєва Олександра Гордійовича, першим документом був диплом про закінчення Харківського державного педагогічного інституту, датований 29.08.1939 р. (інв.14297). Його у 1946р. передала дружина О.Г.Зубарєва – Катерина Андріївна. У 70 – 80-х рр. до фондів музею надійшло кілька документів: довідка від 07.08.1933р.про те, що Зубарєв з 15.05.1933 р. по серпень 1933 р. працював головою юнацької секції при РК ЛКСМУ, щоденник (Д – 12887), що розповідає про мрії, почуття, сподівання Олександра, характеризує його як людину організовану, цілеспрямовану, наполегливу і водночас добру, просту і привабливу, довідка від 13.06.1940р. про закінчення Харківського державного педінституту (НДФ-7663) ), останній лист О.Г. Зубарєва до дружини (Д -1288).
До документів післявоєнного періоду відносяться спогади про Олександра Зубарєва колишнього піонервожатого харківської середньої школи № 88 Я.М.Дехтяря (НДФ - 3771), оповідання В.О.Рибалова «Их было трое» про роботу Харківського підпільного обкому комсомолу (НДФ-3456). Зі спогадів П.Глущенка опублікованих в газеті «Радянська Освіта» від 29.10.1969 р., дізнаємося, що пам'ять про героя увіковічена і житиме у пісні на слова С. Шумицького, музику Д.Хоптія. А біля середньої школи № 88 (по вулиці III Інтернаціоналу,8), де до війни викладав географію вихованець Харківського педінституту О.Зубарєв, встановлений його бронзовий бюст на гранітному постаменті.
Вже Героєм Радянського Союзу вступила в Велику Вітчизняну війну льотчиця Валентина Степанівна Гризодубова – одна з перших радянських жінок, нагороджена за Указом Президії Верховної Ради СРСР від 02.11.1938 року званням Героя Радянського Союзу. 24 вересня 1938 року Валентина Гризодубова разом з Поліною Осипенко та Мариною Расковою здійснила переліт за маршрутом Москва –Далекий Схід на відстань 6450 кілометрів за 26 годин 29 хвилин. В листі до харків’янина Федора Семеновича Олійника, Валентина Степанівна ділиться враженнями про переліт на літаку «Родина» (Д – 16 289)
Також в особовій справі маємо запрошення Харківського ордена Леніна авіаційного інституту імені М.Є. Жуковського і музею історії авіації на науково – практичну конференцію, присвячену 100 літньому ювілею з дня народження піонера Вітчизняної авіації С.В.Гризодубова, адресоване Гризодубовій Валентині Степанівні (Д – 25 800).
Однією з найгуманніших у світі є професія лікаря, покликання якого –порятунок людини. В умовах війни, коли від того, скільки хворих та поранених повернуться до строю, залежить ціна перемоги. У роки Великої Вітчизняної війни не було жодної ділянки боротьби з ворогом, де б медичні працівники не вели самовіддану боротьбу зі смертю. Поряд з лікарями безстрашну боротьбу за життя вів середній та молодший медичний персонал – фельдшери, медсестри, санітарки.
Сотні поранених винесла з поля кровопролитних битв Гвардії старшина медичної служби Марія Савеліївна Шкарлетова, яка була відзначена орденом Міжнародного комітету Червоного Хреста імені Флоренс Найтінгейл – найвищою нагородою у галузі медицини. В особовій справі маємо ряд документів, що висвітлюють воєнний та післявоєнний періоди її життя: посвідчення № 15 від 20 вересня 1943 року про закінчення курсів санінструкторів (інв.28158); подяка Гвардії старшині медичної служби Шкарлет Марії Савеліївни від 29 квітня 1945 року № 339 за прорив оборони німців і наступ на Берлін (інв. 28157), подяка Верховного Головнокомандуючого Маршала товариша Сталіна Гвардії старшині медичної служби Шкарлет Марії Савеліївни від 02 травня 1945 року за оволодіння столицею Німеччини – Берлін (інв. 28156); У 1965 році до музею надійшли матеріали про бойовий шлях Шкарлетової Марії Савеліївни в роки Великої Вітчизняної Війни, які містять: автобіографію, копію привітального листа командування армії в зв’язку з присвоєння звання Героя Радянського Союзу, спогади про фронтове життя під час Великої Вітчизняної Війни, переписку з однополчанами, командирами військових частин та юними друзями – учнями різних шкіл, тексти статей, опублікованих в газетах : «Победа», «Красное Знамя», «Колективних шлях», «Ленинское Знамя », «Звезда», «Соціалістична Харківщина», «Червоний Прапор» (НДФ – 2088 ). Ці матеріали доповнюються спогадами про події звільнення Варшави 17 січня 1945 року оволодінням містом Гнєзено 22 січня 1945 року, та про бої на території Брандербургзької провінції (НДФ – 1715 ).
В особовій справі Шкарлетової є ще два документи, які привертають до себе увагу – автобіографія та коротка біографічна довідка (НДФ – 7545, 7546),складені вже після нагородження її званням Героя Радянського Союзу. У документі зазначено, що згідно указу Президії Верховної Ради СРСР від 24.03. 1945 року Шкарлетовій Марії Савеліївні гвардії старшині медичної служби було присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золотая Звезда»(Додаток 6 рис.6)
Отже, аналізуючи документи Харків’ян Героїв Радянського Союзу можна зробити висновок, що фактично життя та діяльність наших видатних земляків у колекції Харківського історичного музею висвітлена фрагментально. Бракує документів які були б більше інформаційно наповненими. Тому і нині надзвичайно актуальною залишається проблема поповнення колекції Харківського історичного музею, зокрема особових фондів видатних особистостей Харківщини, новими предметами. Тільки таким чином можна зберегти пам'ять про цих людей для майбутніх поколінь. Створюючи експозиції, присвячені Великій Вітчизняній війні, не тільки віддаємо данину поваги ветеранам, але й вселяємо в молоді розуми велич подвигу й значення Перемоги над фашистами для нашого народу. Також подібні виставки й експозиції сприяють підняттю патріотизму у підростаючого покоління за свій народ і країну [3;с.65 ]. На їх прикладі молодь зобов’язана знати й шанувати цю сторінку нашої історії й бути вдячною за здійснений подвиг.
Список використаної літератури
1. Панченко А.В. Методичні рекомендації до написання уніфікованих паспортів на музейні предмети групи “Документи”
2. .Пєнькова О.Л. Досвід використання епістолярних документів часів Великої Вітчизняної Війни у виставковій роботі // Восьмі Сумцовські читання. Збірник матеріалів наукової конференції, присвяченої 100 – річчю Х11 Археологічного з’їзду.12.04.2002. –Харків 2003 – С.48 –50
3. Гордєєва І.М. До питання інтерпритації Великої Вітчизняної війни 1941- 1945 рр. музейними засобами: партизанський і підпільний рух у Харківській області у 1941 –1943 рр.//Чотирнадцяті Сумцовські читання . Збірник матеріалів наукової конференції “Музей і сучастність : актуальні проблеми музейної діяльності.” 18.04.2008 – Харків 2008 –С.65
4. Дикань А. Герои Харьковщины –Харьков, 1997 -351 с.
5. Апальков А.К. Подвиг во имя Отчизны –Харьков 1985 -710 с.