Стратегія визначення головних рис української ментальності в музейній справі

Пострадянська Україна переживає часи радикальних трансформацій у системі державного управління, освіти, культури, соціально-економічних відносин. Ці трансформації несуть у собі як конструктивні, так і деструктивні можливості. Для їх усвідомлення потрібен детальний аналіз головних рис української ментальності, що сприятиме остаточному подоланню стереотипів меншовартості українського народу і послужить імпульсом формування громадянської національної свідомості. На порозі Нової України у час її духовного відродження проблема ментальності особливо загострюється: ми маємо знати хто ми є, аби будувати державу, адекватну нашій вдачі.

Дослідження і віддзеркалення всіма професійними засобами справи головних рис української ментальності постає перед музеями України як соціальне завдання у контексті глобалізації сучасного політичного життя. Прийняття до уваги ментальності українців повинно стати приоритетною стратегією діяльності провідних вітчизняних музеїв. Ця стратегія має проводитись у життя через основні напрямки музейної діяльності на сучасному етапі:

- науково-освітню та науково-дослідну роботу;

- комплектування фондів музею;

- стаціонарну експозицію та виставкову роботу музею;

- розвиток музейного менеджменту та маркетингу.

Тому в музейній діяльності повинні враховуватись такі головні риси української ментальності як:

- інтроверсивність вищих психічних функцій у сприйнятті навколишньої діяльності, що виявляється у зосередженні особи на фактах і проблемах внутрішнього особисто-індивідуального світу;

- кордоцентричність, що проявляється в сентименталізмі, чутливості, емпатії, любові до природи, в пісенному фольклорі, яскравій обрядовості, естетизмі народного життя, культуротворчості;

- анархічний індивідуализм, що виявляється у різних формах відсередкового, партикуляристичного прагнення до свободи, без належного стремління до державності, коли бракує ясних цілей, достатньої стійкості, витривалості, дисципліни й організації;

- перевага емоційного, почуттєвого над волею та інтелектом, перевага морального буття над інтелектуальним у відношенні до екзистенціального значення.

Така характеристика української ментальності в узагальненому вигляді дається літературними джерелами. Можна з нею погоджуватися чи не погоджуватися, особливо коли йдеться про ментальність українця у сучасних історичних умовах. У радянський період були створені деякі ментальні структури так званого «радянського народу», що зберігаються в значних прошарках населення України. Такі структури були досить поверховими - вони зникатимуть самі в нових умовах з плином часу, але на сьогодні вони існують й становлять певну перешкоду розбудові українських ментальних структур. Отже, є сенс розмежувати поняття традиційна та деформована українська ментальність.

Не має сумніву, що вимоги сучасного соціокультурного перетворення України, значно актуалізують процес звернення провідних вітчизняних музеїв до державних програм, спрямованих на відновлення історичної пам'яті, подолання стереотипів радянського часу, утвердження національної самоповаги і самосвідомості українського народу. Репрезентація української ментальності в основних напрямках музейної справи допоможе формуванню завершеного образу «ідеального українця» як критерію національної ідентичності.