Конференція, присвячена 80-річчю Музею Слобідської України ім. Г.С. Сковороди
Тези наукових доповідей (повідомлень)
Визначення місць подій походу дружин Новгород-Сіверського князя Ігоря Святославича - історичної основи "Слова о полку Ігореве" -відбувалося на основі значної джерельної бази. До неї належить, у першу чергу, давноруське літописання: Іпатівський літопис-зведення, до якого увійшов Чернігівський літопис часів князювання Ігоря Святославича та Лаврентівський літопис, похідний від ворожої до князя Ігоря переславської літописної традиції. У співставленні літописних розповідей з текстом "Слова", іншими давньоруськими та більш пізніми - такими, як "Книга Большому чертежу" XVII ст. - джерелами, даними археології, військової історії, географії, філології, біології та астрономії тощо, з безпосереднім знайомством зі згаданими місцями подій 1185 р. вдалося відтворити маршрут та хронологію походу. У різні часи фахівці з різних галузей історичної науки та краєзнавства створили різні версії щодо того, де ці події розгорталися. Серед їх авторів слід згадати визначного ізюмського краєзнавця та археолога довоєнного часу М.В.Сібільова, гіпотеза якого була розвинена професором К.В.Кудрявцевим, а також генерал-лейтенанта В.Г.Федорова, академіка Б.О.Рибакова та харківських краєзнавців 1980-х років, проф.М.Ф.Гетманца таА.Воронова. Серед інших вирізняються досконалістю версії академіка Б.О.Рибакова та професора М.Ф.Гетманця (остання з них багато у чому наслідує традицію Сібільова).
Звернімося до географічної локалізації подій у їх хронологічній послідовності.
1 травня 1185 р. дружина князя Ігоря, за свідченням літопису, перетнула річку Донець; переправа супроводжувалася сонячним затемненням, тоді ж, за свідченням "Слова" князь Ігор звернувся до війська з надихаючою промовою, розкривши свої задуми "испити шеломоть Дону". М.В.Сібільов вважав, що військо князя Ігоря рухалося Муравським шляхом у напрямі "Суми-Валки-Таранівка", а потім повернуло Вишкинським шляхом на схід до Сіверського Дінця та форсувало його неподалік від сучасних селищ Нижній Вишки Зміївського району та Андріївка Балаклійського району. Однак академік Б.О.Рибаков довів, що "Дінцем" була р.Уди, яка у давнину вважалася верхньою течією Сіверського Дінця, вона ж дала назву літописному м.Донець, на північ від якого, імовірно, поблизу Золочева - відбувалася переправа.
Подальший шлях давньоруського війська проходив ізюмським шляхом поміж Сіверським Дінцем та Осколом на південь 6 та 7 травня Дружина князя Ігоря спочивала, розбившийся табором та очікуючи на зустріч р військом брата Ігоря - князя Курського та Турбачевського (Трубецького) Всеволода, відомого як "Буй-Тур". Місце табору та зустрічі союзних дружин було головним збірним пунктом давньоруського війська. Знаходилося воно, за версією академіка Б.О.Рибакова, поблизу сучасного Куп'янська, деІзюмський шлях найближче підходив до Осколу та був прикритий з півдня лісовим масивом.
Увечері 9 травня об'єднане військо переправилося через Донець та вступило у половецький степ розпочавши, тим самим, бойові дії. Протягом цього дня дружини спочивали та готувалися до бою, а князь Ігор вислуховував розвідників, які повернулися зі степу, та провадив військову нараду. Місце цієї переправи не викликає суперечок - це Донецький брід (або Ізюмська переправа) на місці сучасного м.Ізюма, добре відома мандрівникам протягом століть.
Знаходилася вона поблизу р.Сальниці, лівого (північного) притоку Сіверського Дінця. Визначення цієї річки викликає певні розбіжності. М.В.Сібільов вважав, що Сальниця - це р.Сухий Ізюмець, а табір кн.Ігоря був розташований не на Дінці, а вище Ізюмця, прикритий з півдня водороздільною грядою.
Місце битви сіверських дружин з половцями здебільшого відносять до північної Донеччини - околиць Слов'янська або верхів'їв р.Самари. Однак є дві гіпотези, визначаючи його на півдні Харківщини. За професором В.Г.Федоровим, битва відбувалася у межиріччі рік Орелі та Орільки, поблизу сучасного селища Орілька Лозівського району: Анатолій Вороний вважає місцем бою береги р.Вереки - літописного Сюурлія та Каяли "Слова о полку Ігоревім" - поблизу села Грушуваха Барвінківського району. Проте обидві ці версії широкого поширення та визнання не здобули.
Відомий і кінцевий пункт експедиції князя Ігоря до половецьких степів - м.Донець, куди Ігор прибув на початку липня 1185 р., утікаючи з половецького полону. Завдяки цим подіям м.Донець було вперше згадане у літописі. Це Донецьке городище, розташоване на території Жовтневого району Харкова на березі р.Уди поблизу станції Карачівка та селиша Покотилівка.
Таким чином, можна вважати, що міста Харків та Ізюм безпосередньо пов'язані з подіями походу князя Ігоря 1185 р., міста Золочів та Куп'янськ. точніше, їхні околиці - з великою ступінню імовірності; село Грушуваха та селище Орілька пов'язані з подіями походу гіпотетично.